У Празі поставили перший спектакль, написаний штучним інтелектом

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: london.czechcentres.cz

Празький театр «Шванда» вперше поставив спектакль, написаний штучним інтелектом, повідомляє Громадське.

Виставу AI: When a Robot Writes a Play («ШІ: Коли робот пише п’єсу») організували до століття з дня прем’єри антиутопічної п’єси чеського письменника Карела Чапека R.U.R., який перший вигадав слово «робот».

90% тексту згенерував штучний інтелект, решту редагували живі люди. Процесом керував вчений Карлового університету Рудольф Роза, який використав мовний модуль із відкритим кодом Open AI. Сировиною для творчості стали різні тексти з інтернету, новини, книги. Протягом трьох місяців комп’ютер генерував діалоги, які потім відбирали працівники театру.

Виставу поставили чеською мовою, в онлайн-версії є англійські субтитри. Іронічно, що онлайн-стрім спектаклю переривався доволі довгими паузами буферизації, зауважує The Guardian у рецензії на виставу. Сама п’єса хаотично торкається таких тем, як самотність, кохання, але найбільше штучний інтелект стурбований сексом – рецензентка припускає, що ШІ нахапався такого в інтернеті.

Головний герой – робот, який з’являється в мало пов’язаних між собою сценах. Господар робота на ім’я Віктор (так само звали доктора Франкенштейна з роману Мері Шеллі) помирає, і той мусить пізнавати людський світ самотужки. Чомусь робот зустрічає переважно хтивих жінок, які стогнуть, б’ються в конвульсіях та падають йому в ноги.

В одній зі сцен чоловік стає навпроти робота, знімає штани і з викликом промовляє: «Твій палець у моїй задниці». Далі триває німа сцена, але щойно авторці рецензії починає все це здаватися мовчазною вольовою битвою, як все повторюється, залишаючи післясмак абсурдності.

У сценографії використали індустріальний дизайн, такий як залізні ворота та клітки, що нагадує постапокаліптичну атмосферу «Того, що біжить лезом» / Blade Runner.