Пандемія актуалізували сильні та слабкі сторони міст усього світу. Нестача громадських просторів чи відкритих безпечних місць для прогулянок і зустрічей одразу дала про себе знати. Коли життя звелося до дому і вулиці, комфорт останньої почав значити ще більше, ніж раніше.
У п’яти фестивальних стрічках йдеться про те, як люди співіснують у межах різних публічних просторів, а останні натомість частково формують людей.
Стрічки транслюватимуть онлайн з 24 березня до 4 квітня в онлайн-кінотеатрі фестивалю DocuSpace. Переглянути фільми можна буде, купивши квиток, а долучитися до трансляцій дискусій – безкоштовно.
Я більше ніде не почуваюсь, як удома
Бельгія, 16 хв
Тридцятирічна режисерка Вів Лі навчається в Берліні і вже десять років не живе в рідному Китаї. На Різдвяні свята вона приїздить до своєї родини в Пекін. Під час її перебування вдома з сім’єю стає очевидним, наскільки за час життя за кордоном вона втратила коріння.
Її бабуся вважає, що вона занадто худа, дядько хоче знати, чим вона насправді займається, а зустріч із колишнім хлопцем просто розчаровує. Дискусії на політичні теми виявляють величезну інформаційну прірву.
Лі сумує за Пекіном, коли довго його не бачить, але водночас тривале перебування там зводить її з розуму – така жорстока доля мігранта, схоплена в досить простих, але промовистих сценах.
Переглянути на сайті фестивалю
Стежками київських пляжів
Україна, 37 хв
Вражений надзвичайно високим рівнем смертності українців на водоймах, режисер Роман Прокопчук зняв документальну стрічку про роботу громадської організації «Пляжний патруль», яка працює майже без фінансування.
Дмитро, головний рятувальник патруля, вирішив власними зусиллями змінити жахливу статистику. Чим закінчаться його добрі наміри?
Переглянути на сайті фестивалю
Територія пустих вікон
Україна, 10 хв
Чимало людей з моменту початку війни на Сході з різних причин залишилися жити в «сірій зоні». Їхню історію режисерка Зоя Лактіонова розповідає через інтерв’ю з мамою.
Друга світова війна і робота на заводі стали причиною переїзду родини матері режисерки до Маріуполя. Тепер війна з Росією та вплив роботи заводу на екологію знову визначають обставини життя героїні.
Переглянути на сайті фестивалю
Розбитий ніс, пусті кишені
США, 98 хв
Завсідники культового бару Лас-Вегаса «Буремні 20-ті» зібралися на останню «не-вечірку» перед закриттям закладу. Цей бар довгий час гуртував людей із різних прошарків суспільства, які волею випадку стали своєрідною спільнотою.
Мабуть, неважко знайти нове місце для випивки, але відчуття особистих прив’язаностей та пережитих досвідів, які сформувалися в «Буремних 20-тих», туди навряд чи перерінесеш.
Знятий на межі між документом і фікцією, фільм пропонує подумати про людей, що не знайшли собі місця в суспільстві. Розчаровані та розгублені, вони востаннє прийшли перекинути чарку в свою уявну міську спільноту, яка от-от зникне.
Переглянути на сайті фестивалю
Дім режисера
Сполучене королівство, 76 хв
Серійні вбивці або що-небудь пов’язане із сексом – на цих темах слід зосередитися режисерові Марку Ісааку, якщо він хоче отримати фінансування. Фрустрований, але непоступливий, він починає знімати кіно про людей довкола: будівельників-англійців, які ставлять новий паркан у його саду, сусіда з Пакистану, бездомного з Словаччини, якого тимчасово живе його домі, прибиральницю з Колумбії, яка щойно втратила матір. Подальші події випробовуватимуть уявлення кожного з них про кордони й гостинність.
Переглянути на сайті фестивалю
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті