Якісні зміни в суспільстві часто не відбуваються без запиту і тиску громадянського суспільства. «Хмарочос публікує серію матеріалів про українські ініціативи, реалізовані за підтримки Стипендіальної програми Європейського Союзу для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Ярослав Мінкін розповів про освітню діяльність молодіжної організації «СТАН» і провокацію молоді до активної участі в житті країни.

Одне з завдань громадської організації «СТАН» – створити чи підсилити мережу активістів в різних регіонах України, яка матиме волю та інструменти для самостійного відстоювання власних інтересів. Адже часто трапляється, що попри бажання стати рушієм суспільства, ініціативні люди відчувають нестачу знань та інструментів для його втілення. 

«Гармонійна громада – це запорука розвитку гармонійної держави. Водночас в Україні все ще немає системної підтримки громадян, які прагнуть стати агентами змін. Те, що людина вміла, закінчуючи в університет, скажімо, в 90-х, сьогодні вже не є достатнім ні для працевлаштування, ні для громадської активності. Ми самі постійно навчаємося і хочемо створювати умови для навчання інших. Це дає свої плоди. Наприклад, четверо з двадцяти учасників програми соціального підприємництва після закінчення курсу відкрили свій власний бізнес. Як на мене, це відчутний результат», – зазначає Ярослав Мінікін. 

Назва громадської організації відсилає до різних станів – відкритості, різноманіття, солідарності, свободи, турботи, критичного мислення, рівності тощо. Чим же надихалися самі засновники ініціативи і яка її історія?

Від протестного літературного
угрупування до спільноти громадських діячів

У 2015 громадська організація «СТАН», яка з 2008 року працювала в Луганську, отримала нове життя. Частина команди, вимушено тікаючи з окупованих територій, опинилася в Івано-Франківську. Оновлена неурядова організація методами неформальної освіти підсилює низові ініціативи та активних громадян, зокрема, з вразливих та маргіналізованих груп. 

По суті, «СТАН» виріс із літературно-мистецького об’єднання, яке сформувалося в Луганську ще в 1999 році. Молодіжне крило здебільшого займалося соціально-політичними темами – організовували акції протесту під різними установами, виступали проти «тоталітарних жестів» міської влади тощо. Згодом саме воно утворило громадську організацію. 

«СТАН» дорослішав разом із українською державою, пережив дві революції і, зрештою, став впливовим агентом громадянського суспільства. 

«У нашій команді багато людей із різних куточків України. Частина з них є внутрішньо переміщеними особами. Чимало колег походять із малих міст на Полтавщині, Вінничині, в Криму, на Донбасі. Там вони неодноразово зіштовхувалися з упередженнями й суспільною нерівністю і, попри це, досягли успіху. Ми є представниками покоління критично мислячих міленіалів, яке поділяє цінності відкритого світу», – розповідає Ярослав Мінкін, засновник і голова правління організації. 

«СТАН» займається неформальною освітою з гендерної рівності, прав людини, культурного менеджменту, партисипативної демократії, сталого розвитку тощо. Організація вбачає свою місію у підсиленні голосів тих, кого нечутно, і допомозі молодшому поколінню робити «перші кроки» в громадському секторі і створювати та розвивати мережі взаємопідтримки. 

Робота з молоддю

«Один із трьох актуальних напрямів нашої діяльності – це ухоробрення молоді. Ми самі винайшли слово як український відповідник англійському encouragement», – пояснює Ярослав Мінкін. 

Цей напрям створений для молодих людей з інтересом до технічних наук (STEM – science, technology, engineering and mathematics). Програма «Молода енергія» (за сприяння USAID проєкту енергетичної безпеки) допомагає спеціалістам-початківцям та зацікавленим підліткам отримати навички, необхідні для успішного працевлаштування в енергетичній сфері.  

Під час низки освітніх онлайн-подій молодь зустрічаються зі знаними експертами, дізнається про екологію, енергетику, освіту. Крім того, їм пропонують навчальні поїздки в регіони України з енергетичними центрами, щоб мати змогу на власні очі побачити, як там займаються культурою, освітою, підприємництвом. 

Партнерами ініціативи стали профільні професіонали у з енергетики, енергетичні підприємства, технічні навчальні заклади, енергоефективні ОСББ, ГО які працюють зі STEM молоддю, а також митці й мисткині, яких надихає енергетика. 

Амбасадори розмаїття у Прикарпатті

Програма «Амбасадори розмаїття у Прикарпатті» – це комплексна підтримка активістів, що готові відстоювати різноманіття в локальних спільнотах. 

«За підтримки Європейського Союзу та США ми відшукали людей, які змінюють життя в місцевих громадах. Це, приміром, Микола Шмигельський, вчитель історії, який мріє, щоб його місто Стрий стало містом магнолій, чи Ольга Новак з Івано-Франківська, яка займається статевим вихованням та організовує марші жінок за права людини. Вона постійно наголошує, що робить усе це заради добробуту своїх доньок. Так, Світлана Тарахкало відкрила альтернативний освітній простір в Івано-Франківську. До речі, це перше шкільне соціальне підприємництво в Івано-франківській області, де діти варять варення і продають його, щоб назбирати кошти на відкриття власного аніме-клубу», – розповідає Ярослав Мінкін.  

Серед іншого, програма була спрямована на те, щоб познайомити громадських діячів між собою. Адже мережеві зв’язки роблять кожного окремого гравця ще більш потужним. 

«Людям потрібно об’єднатися і відчути, що вони сильні і спроможні. Після цього мережа стає самодостатньою», – вважає Ярослав Мінікін. 

Підтримка білорусів

«Третій проєкт, яким я пишаюся, це підтримка білорусів, які переїхали в Україну і опинилися в складних обставинах. Ми допомагаємо їм з інтеграцією в соціум (зокрема, пропонуємо стати нашими волонтерами) та з пошуком роботи. В партнерстві з нашими друзями з Free IT ми запустили проєкт перекваліфікації білорусів. Люди освоюють професію в сфері IT, щоб мати можливість працювати віддалено», – розповідає Ярослав Мінкін. 

Команда «СТАНу» об’єднана цінностями свободи, поваги до людської гідності, взаємодопомоги, різноманіття культур і думок. Тому підтримка людей з аналогічними поглядами з сусідніх країн – одна з першочергових задач. 

Провокація впливати 

«Ми постійно трансформуємося, – зазначає засновник організації. – Загалом наша структура нагадує пташиний ключ, який можна побачити в небі. Організація горизонтальна, кожен має свою експертизу, і водночас це організм, який “летить” разом і має спільні цілі». 

За словами Ярослава, «СТАН» існує на ґрантові кошти від реалізації проєктів, а також на прибуток від виконання замовлень міжнародних організацій. Велику увагу члени організації приділяють програмам реінтеграції ветеранів у суспільстві та допомозі переселенцям. Під час пандемії також займалися дослідженням потреб молоді в сучасній освіті. 

«У медіа просторі часто йдеться про потреби освітян, директорів, батьків, але нам було цікаво дослідити саме потреби молоді», – зауважує Ярослав Мінкін.  

«Мене найбільше цікавить, як зробити так, щоб молоді люди були готові впливати на прийняття рішень, – заявляє засновника «СТАНУ». – До прикладу, я почав відстоювати свою думку в школі, потім у місті, потім у країні, зараз вже дію на рівні Східного партнерства шести країни, які намагаються бути ближчими до Європейського Союзу. Як поділитися цією ініціативністю?».

За словами Ярослава, під час стажування в Данії в рамках стипендіальної програми Європейського Союзу, він зрозумів, що там, перш за все, вчать молоду людину висловлювати власну думку і, здебільшого, про неочевидні речі – податок на певний вид товарів чи порятунок ведмедів від глобального потепління. 

Після цього молоді створюють умови для спілкування з представниками влади на вільну тему, скажімо, про роль музики в житті людини. Це дає шанс зрозуміти, що чиновник – теж звичайнісінька людина зі смаками і враженнями. 

І лише після цього молоде покоління знайомлять з інструментами впливу, пояснюють, що  треба підписувати петиції, робити відеозвернення, зрештою, балотуватися в органи влади. В іншому разі молодь може злякатися відповідальності за прийняття рішень. 

«Наша основне мета – навчити молодих людей бути незалежними, мати сміливість думати і вірити, що їхня думка теж може бути комусь потрібна», – стверджує Ярослав Мінкін.