Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 297 днів. За цей час ми опублікували 23639 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Анна Даниленко
Я розглядаю покришки в місті більше як соціокультурний феномен, а не елемент благоустрою.
З 1990-х років у столиці розпочалась традиція облаштовувати дитячі майданчики та дитячі садочки використаними гумовими шинами. Цілі покоління виросли на пофарбованих скатах, особливо цікаво було гратися на великих, від тракторів та камазів. Різнокольорові паркани з покришок досі прикрашають більшість дворів столиці.
Зараз – це спасіння від стихійного паркування машин у дворах, які забрали спільний простір для взаємодії мешканців спальних районів, і часто – майданчики для гри дітей. Часто – це заміна лав для сидіння. Також це доступний засіб захисту молодих дерев та кущів від необережних лез газонокосарок та екскрементів собак. Це прояв творчості мешканців – численні скульптурні композиції, клумби, інсталяції з покришок, пластику, старих м’яких іграшок. З точки зору організації простору – це захаращеність та сміття, та привід для численних жартів. А також стратегічний запас на випадок нової революції.
З точки зору цінності для людей, які об’єднуються, і разом дбають за те місце, де вони живуть – це чудово. Адже якщо вони можуть робити таке з покришками – то що вони зможуть зробити, якщо їх навчити, пояснити що можна застосовувати замість покришок, і як закинута прибудинкова територія може стати локальним центром розвитку району та місцем об’єднання локальних ком’юніті.
Якісний публічний простір прагне до максимального відтворення природних фактур та ландшафтів у місті. В Києві з’являються гарні приклади сучасних продуманих об’єктів, які створюють архітектори, дизайнери, озеленювачі. Навіть комунальники почули про екологічні загрози використання вживаних покришок, і почали масово їх позбуватись. Замість гумових виробів можна використовувати вуличні меблі, проти стихійного паркування встановлювати стовпчики, садити кущі та дерева, відновлювати спортивні та дитячі майданчики. Дерева добре огороджувати стовпчиками, та закривати ґрунт корою, гравієм чи чимось, по чому буде неприємно ходити тваринам. Важливо використовувати природні матеріали. Може ми навіть скоро прийдемо до того, щоб не фарбувати дитячі майданчики в супер насичені яскраві кольори.
У скрутні часи перехідного періоду використання покришок виглядало вдалим рішенням. Але настав час лишити їх в минулому.
Єдине запитання, яке лишилося: а що з утилізацією? Відсутність прозорої комунікації та пояснення процедури утилізації з боку КМДА породжує багато чуток. – А палаючі шини на пустирі за Троєщиною можуть налаштувати багатьох проти цього принципово правильного процесу.
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
