Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 141 днів. За цей час ми опублікували 27740 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
Олег Дроздов
Ми втратили зв’язок зі спадщиною, зокрема і з архітектурною, а разом із цим — розуміння того, що насправді можна вважати «хорошим смаком».
Важливо розуміти, що смаки з часом змінюються. Поняття краси теж. Колись «красиво» і «багато» були синонімами, але ми абсолютно точно перебуваємо вже в іншій епосі, у якій поняття гарного смаку і краси дуже тісно пов’язані з доцільністю, ресурсомісткістю, відвертістю, чесністю та правдивістю. Межі гарного смаку неймовірно широкі й існують у різноманітних місцях і середовищах, формальних та неформальних. Вони розташовані в такому спектрі, у якому існують абсолютно різні естетики і стилі життя, пов’язані не тільки з географією, а й з певними культурними рухами, шарами й поколіннями.
У хорошому архітектурному стилі вкрай важливим є ступінь доцільності, тому що архітектура — це завжди про чималі фінансові та людські ресурси. На споруду йде багато сил, часу, коштів, уваги, як на її появу та зведення, так і на експлуатацію. Хороший смак обґрунтований сукупністю потреб досягти такого ефекту, в якому переплелися і етика, і естетика, і статична логіка з її міцністю й економічністю, і, звісно, соціальна місія та стійкість до часу. Усі ці сукупні якості і є смак. Смак є мірилом якості.
Хороший смак — це така поведінкова й етична позиція, що складається з різних компонентів. Останнім часом, у зв’язку з розумінням глибини соціальних, кліматичних та інших проблем, з-поміж усіх елементів, які становлять архітектуру, етика вийшла на перший план. Логічно, що вона виходить в авангард формування оцінних суджень стосовно будь-якого об’єкта архітектури. Поняття смаку абсолютно точно змінюється від естетики в бік етики й переміщується до сукупності оцінних суджень і рис.
Що є цінним у київській архітектурі
Не чіпатиму якусь забудову до «царя Гороха» і традиційного міста. Мені здається, що дуже особливий київський феномен — це перехід від конструктивізму до епохи соцреалізму. У перші роки, коли столиця УРСР переїхала до Києва, з’явилися неймовірно цікаві екземпляри такої архітектури: урядові квартали на Печерську, біля «Арсенальної», зведені поблизу Банкової. Мені здається, це щось дуже особливе. Також серед таких серйозних прикладів, які мають «київську прописку» й ідентичність, — сталінська архітектура Хрещатика та основних урядових будівель. Я не великий її фанат, але мені вона здається унікальною. Ще мені вкрай близька архітектура пізніх 60-х і 70-х. Наприклад, Палац піонерів на площі Слави, на мій погляд — це абсолютний шедевр. І серед інших частина адміністративних будівель та Палац спорту на Еспланадній.
Київський палац дітей та юнацтва. Фото: KyivMaps
Дуже багато тонких і виважених рішень знаходиться в частині повоєнної Дарниці — це більш інфраструктурна архітектура. Мене завжди захоплювала лінія лівобережного метро від «Дарниці» до «Лісової» та поєднання із «зеленою» лінією. Напевно, особливе місце — це метроміст станції метро «Дніпро» і взагалі вся ця гілка, поєднання лінії метро із залишками соснового лісу, природний бульвар із перетином мостами. Ще один із таких цікавих інфраструктурних об’єктів — це русанівський розмах із каналами, фонтанами, разом із готелем «Славутич». Це таке особливе метропольне середовище.
Вестибюль станції метро «Чернігівська»
З останніх прикладів, які з’явилися після 2000 року, є цікаві об’єкти для існування. Їх можна виділити в такі великі анклави, у яких приділили однакову увагу і будівлям, і середовищу. Це вже нова інтерпретація квартальної забудови. Мені подобається поява такого середовищного підходу. На жаль, він виходить поки що тільки у великих девелоперів, наприклад, Saga Development із проєктом Rybalsky, і ще можна назвати деякі об’єкти KAN. Приємно бачити, що Rybalsky не знаходиться за парканами — це відкрите середовище і дружній для всіх публічний простір.
Серед таких останніх подій, які пережив особисто я і які мені здаються вкрай цікавим феноменом, — проєкт Saga City Space. У ньому ми реалізували одразу кілька експериментів:
по-перше — можливість входу сучасної архітектури в яскравий історичний контекст, по-друге — досягнення повної універсальності, що дозволяє змінюватися під обставинами часу. Це така відкрита програма будівлі за рахунок гнучкості перетікання просторів і можливості адаптації нижніх поверхів до максимальної кількості функцій: від банальної торгівлі та громадського харчування до освіти, коворкінгу тощо.
Saga City Space. Фото: Yaroslav Borokh
Феномен Воздвиженки
Це все-таки декорації до якогось невдалого вестерну, який складно зрозуміти. Ці декорації або вже покинуті, і в них ніхто нічого вже не буде знімати, або вони чекають фінансування наступного сезону. Їхній статус незрозумілий. Усі ці старання й потуги здаватися чимось із минулого або з якогось дивного сценарію вже обсипаються. Руїнізація цих декорацій пояснюється відсутністю їхньої тектонічної логіки. Уже точно до смаку це не має ніякого відношення, та й до хорошого фейку також, тому що навіть фейк може бути з гумором і зі смаком. У цих декораціях і прихильності містян до них відчувається якась абсолютно пекельна серйозність. Не знаю, може, хтось у це вірить, але в мене не виходить, ні крапельки.
Читайте також: Раз і назавжди: чому будувати псевдоісторичні споруди в історичному середовищі – погано для міста
Напевно, цей біль переходу псевдожиття будинків із маскарадними масками безпосередньо пов’язаний із трагедією втраченого зв’язку зі спадщиною та з якимось дитинством, юністю, що проходили без історичного контексту. Останні сто років українці жили серед типової радянської забудови. Спадщина, що є, не викликає в них пієтету, любові й охорони. Цей брак спадщини компенсується в якомусь щоденному вигадуванні. Це теж цікавий феномен, тому що в нас на душу населення дуже мало цих артефактів минулого порівняно з країнами на захід від України.
Про просвіту й навчання
Мені здається, що роль архітектора — це все таки роль модератора, психолога, педагога. Лікар не повинен впадати в аномалії свого підопічного, він повинен якось із ними працювати й виводити його у стан здоров’я. У цьому плані з аудиторією треба працювати, її потрібно навчати. Напевно, це єдиний вихід. Це питання освіти містян через найрізноманітніші медіа, через трансляцію нових розумінь і більш об’єктивних та правдивих знань про те, що є місто, що є будинок і яка місія архітектури.
У цьому сенсі в Харківській школі архітектури ми виховуємо якраз таких агентів майбутніх змін і носіїв дуже цілісної ментальної конституції: про те, що є архітектура, про те, що, передусім, архітектура створюється людьми і для людей. Важливо розуміти усі ці компоненти людиноцентричності і як архітектура може створити умови для довгого щасливого життя.
Другий важливий компонент в освіті у ХША — це розуміння того, що дизайн може переосмислити всю статику і всю структуру будівель: зробити її гарнішою, більш технологічною, раціональною, що відповідає на виклики клімату, на дефіцит ресурсів і енергії на планеті; відповідальною за екологічний слід, тому що будівлі споживають дуже багато енергії і у виробництві, і в експлуатації.
І ще один важливий момент шкільної програми — це інтеграція в робочий процес, знайомство з реальними стейкхолдерами та вміння вибудовувати комунікацію з людьми. Тому всі проекти мають своїх реальних замовників. Наприклад, наші магістри працювали в першому семестрі з благодійною організацією, яка займається кар’єрами випускників інтернатів, як правило, з фізичними відхиленнями. А наші першокурсники зараз працюють над художніми резиденціями для міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва «Бірючий» і роблять кабіни-майстерні для українських художників, спілкуючись із ними безпосередньо, поринаючи в їхні персональні історії та їхній спосіб генерування мистецтва.
Ми віримо в те, що можемо переосмислити зв’язок архітектури з природними умовами, у яких ми живемо. Знайти й побудувати нові взаємозв’язки з ремісниками та індустріями, які допомагають архітектурі відбутися і створити будівлі з нових компонентів. Тим самим наша навчальна програма балансує між глибиною розуміння гуманітарних проблем і методологіями проєктування міста та домівок, і між дослідженням технологій, конструкцій, матеріалів та способів будівництва.
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
