Мережа супутників Ілона Маска заважає астрономічним дослідженням

У майбутньому, коли навколо Землі обертатимуться десятки тисяч супутників, «не буде місця, куди спрямувати телескоп, щоб вони не потрапили в поле зору».

Дата публікації: 6.5.2021 Розділ: Новини Автор: Стасюк Ірина

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 300 днів. За цей час ми опублікували 23649 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Ілюстративне фото: wayne dahlberg / Unsplash

Зараз на навколоземній орбіті перебувають понад 3300 супутників, переважна більшість із яких – американські. А кількість супутників, запущених самою лише компанією Ілона Маска SpaceX, наразі перевищує 1300. При цьому проєкт Starlink вже має дозвіл на запуски ще 12 тисяч супутників, і Маск сподівається у майбутньому довести цю кількість до 30 тисяч.

Starlink, його британський конкурент OneWeb та інші компанії прагнуть охопити швидким інтернетом якомога більші території Землі, що означає приєднання до глобальної економіки нових споживачів і ресурсів. Крім того, користування супутниковим інтернетом не безкоштовне – наприклад, Starlink коштує 100 доларів на місяць, якщо не рахувати обладнання і його встановлення.

Хто не в захваті від такої кількості супутників на орбіті – це астрономи. Vox у своєму експлейнері порівнює ефект від візуального забруднення супутниками неба з графіті на об’єкті світової спадщини.

Минулого тижня Міжнародний астрономічний союз спрямував ООН звіт про вплив супутників на астрономічні дослідження та рекомендації щодо мінімізації цієї шкоди. Та науковці вважають, що регулювання галузі відбувається настільки повільно, що цю гру наввипередки астрономи вже програли.

Позаяк більшість супутників обертається на низькій навколоземній орбіті й відбиває світло, їх можна побачити й неозброєним оком, не кажучи про потужні телескопи. Потрапляючи в кадр, супутник руйнує цілісне зображення, лишаючи слід. Редагування знімків додає вченим чимало зайвої роботи.

Світловий слід, який залишає супутник на знімку з 333-секундною витримкою, обсерваторія «Серро-Тололо». Фото: NSF’s National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory/CTIO/AURA/DELVE

Крім рисок світла, які лишаються на знімку, супутники також підвищують фонову яскравість нічного неба. Астроном Джон Барентайн, який допомагав складати звіт, зауважує, що ще до запуску першого супутника Ілона Маска яскравість небесного тла зросла на 10% у порівнянні з докосмічною епохою.

Йдеться не про світлове забруднення – коли зірки гірше видно через світло міст. Через супутники спостереження за космосом утруднилося навіть у найвіддаленіших закутках світу, де розташовують обсерваторії. Особливо сильні відблиски супутники відбивають на світанку й перед заходом сонця, а це саме ті години, коли астрономи видивляються астероїди (які потенційно можуть зіткнутися з Землею).

Деякі локації страждають більше за інших, як, наприклад, обсерваторія Віри Рубін, що будується у Чилі. Цей телескоп зможе отримувати чіткі зображення дуже великих ділянок неба. Одночасно це значить, що у поле зору телескопа потраплятиме більше супутників.

Світловий слід, який залишає супутник на знімку телескопа обсерваторії «Серро-Тололо». Фото: NSF’s National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory/CTIO/AURA/DELVE

SpaceX насправді намагається розв’язувати проблему з яскравістю супутників, але слід розуміти, що це добровільний жест з боку компанії. Законодавчих обмежень тут немає, лише рекомендації. Крім того, зусилля SpaceX не відповідають нинішнім рекомендаціям, а ще компанія відмовляється призупиняти запуск нових супутників до того, як буде винайдено рішення.

У майбутньому, коли навколо планети обертатимуться десятки тисяч супутників, «не буде місця, куди спрямувати телескоп, щоб вони не потрапили в поле зору», зауважує Тоні Тайсон, астроном із Каліфорнійського університету в Девісі.