За підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) Всеукраїнська благодійна організація «Інститут місцевого розвитку» впродовж вересня 2020 – лютого 2021 років провела комплексне дослідження «Оцінка освітніх потреб для української енергетики».

Його мета – з’ясувати, які спеціалісти потрібні енергетичній галузі та чи відповідає сучасна енергетична освіта запитам роботодавців. А також розробити рекомендації, які допоможуть усунути прогалину між потребами підприємств та можливостями закладів освіти їх задовольнити.

Погляд роботодавців

До першого етапу дослідження були залучені роботодавці з компаній, різних за видом діяльності (електропостачання, теплопостачання, ВДЕ, ринок природного газу), формою власності (державні, приватні, комунальні) та розміром (великі, середні, малі). Вони взяли участь у глибинних інтерв’ю та кількісному опитуванні.

Кадровий голод. Представники усіх підприємств-респондентів зазначили, що відчувають значний «кадровий голод». У сфері теплопостачання таку відповідь дали 93% опитаних, у сфері електроенергетики – 87%, серед компаній, які працюють на ринку газу, – 78%. Помітно кращий показник у сфері ВДЕ – лише 33% респондентів повідомили, що їхнє підприємство потребує нового персоналу, але це не є гострою проблемою для них.

Серед основних причин такої ситуації називають неконкурентну заробітну плату навіть у приватних компаніях, трудову міграцію за кордон, складні і небезпечні умови праці для низки професій, кризу передвищої освіти, а також низький імідж інженерних спеціальностей на ринку праці.

Дослідники з’ясували, що компанії зазвичай заповнюють вакансії через службу зайнятості, оголошення, підвищення кваліфікації своїх працівників або рекомендації. При цьому вони практично не працюють над залученням випускників чи профорієнтацією в закладах освіти.

Якість підготовки. Більшість, дві третини респондентів, зазначили, що якість підготовки молодих фахівців у закладах енергетичної освіти в Україні лише «деякою мірою відповідає потребам підприємства». Найнижчу оцінку роботодавці поставили рівню практичної підготовки: оцінки коливалися в межах від 1,27 (ринок природного газу) до 1,88 (ВДЕ). 

Недостатнім, на думку респондентів, є й рівень теоретичної підготовки: оцінки коливаються в межах від 1,73 (ринок природного газу) до 2,57 (ВДЕ).

Фахові компетенції. Фахові компетентності відрізняються залежно від напряму підготовки, однак частину з них назвали важливими представники усіх енергетичних секторів.

Зокрема, здатність виконувати професійні обов’язки із дотриманням вимог правил техніки безпеки; здатність застосовувати відповідні математичні методи, методи природничих та технічних наук і комп’ютерне програмне забезпечення для вирішення інженерних завдань у галузі; здатність проєктувати, використовувати сучасні методи моделювання та експлуатувати обладнання; здатність аналізувати комплексні проблеми, пов’язані з енергетикою, інженерними мережами та пропонувати відповідні технічні рішення; усвідомлення необхідності постійно розширювати власні знання про нові технології в галузі.

Крім того, респонденти пропонують звернути увагу на компетенції, що стосуються запровадження ринкових відносин та процесів диджиталізації, а на ті, що пов’язані з пошуком і аналізом інформації, розумінням передових світових практик та знанням європейського енергетичного законодавства.

Загальні компетенції. Найважливішими серед загальних компетенцій, на думку представників різних енергетичних секторів, стали здатність застосовувати професійні знання й уміння на практиці, відповідати за результати праці, здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт, а також здатність вчитися, засвоювати сучасні знання, шукати й аналізувати інформацію.

Крім того, респонденти відзначили адаптивність, стресостійкість, здатність працювати в умовах обмеженого часу та швидко приймати рішення в умовах невизначеності й дефіциту часу, а також непідкупність та вміння оцінювати свою діяльність крізь призму клієнтоорієнтованості.

Гендерний аспект. Переважна більшість опитаних вважають, що ні фахові, ні загальні компетентності чоловіків і жінок серед всіх категорій персоналу (окрім виробничого) не відрізняються. Більшість роботодавців також зазначали, що ефективність роботи жінок і чоловіків не відрізняється.

Взаємодія з вузами. Лідерами у співпраці з закладами вищої освіти та закладами фахової передвищої освіти стали підприємства сектору електроенергетики. 92% керівників вищої та середньої ланки підприємств зазначили, що підтримують такий зв’язок.

У газовому секторі про співпрацю з вузами повідомили дві третини респондентів, а у секторі «теплоенергетика» – більш ніж половини. Для ВДЕ показник виявився нижчим – лише чверть представників відповіли ствердно.

Найпопулярнішими формами співпраці залишається організація практик та стажувань студентів, презентації компаній у закладах освіти, участь у керівництві курсовими та дипломними роботами, залучення фахівців до участі в роботі державних атестаційних комісій, а також цільове рекламування вакансій.

Разом з тим, практика залучення підприємств до розробки або корегування освітніх програм і навчальних планів за спеціальністю залишається недостатньо розвинутою. Фактично не використовуюся також такі варіанти співпраці як фінансування певних освітніх ініціатив у рамках програм соціального партнерства, створення спільних кафедр у закладах освіти чи цільова підготовка студентів під замовлення компаній.

Підсумок. У чому ж полягає невідповідність між потребами підприємств та підготовкою спеціалістів у закладах освіти? На думку роботодавців, випускники мають надзвичайно низький рівень практичної підготовки, а освітні програми відстають від потреб бізнесу та розвитку технологій. 

Крім того, респонденти повідомляють про недостатню взаємодію між закладами освіти та підприємствами й відсутність належної комунікації й вважають, що сьогодні не ведеться достатня робота з підвищення престижу енергетичної професії й зацікавлення нею школярів і студентів.

Погляд освітян

Другий етап дослідження стосувався освітніх закладів. Щоб з’ясувати, які прогалини існують між рівнем підготовки випускників та потребами роботодавців, були проведені глибинні інтерв’ю як з представниками вишів, так і з їх випускниками. А також аналіз якості підготовки освітніх програм за кожною спеціальністю.

Освітні програми. У більшості випадків програми ЗВО розроблені відповідно до затверджених державних стандартів освіти. Однак такий стандарт відсутній для спеціальності «Нафтогазова інженерія та технології», а також спеціальностей, що стосуються відновлюваних джерел енергії. 

Крім того, не затверджені стандарти фахової передвищої освіти за всіма дослідженими енергетичними спеціальностями. Це призводить до суттєвих відмінностей у переліку компетентностей навіть в межах однієї спеціальності.

Ще один недолік освітніх програм – вони майже не враховують потреби роботодавців, не базуються на дослідженнях щодо перспектив розвитку галузі та не враховують суттєві зміни, які відбулись в енергетичному секторі за останні роки, наприклад, запровадження ринків енергоресурсів в Україні.

Рівень підготовки. Викладачі вузів загалом позитивніше оцінюють рівень підготовки випускників, ніж роботодавці. Зокрема, якість теоретичної фахової підготовки респонденти відзначили здебільшого вище середнього. Таку ж оцінку отримали і загальні компетенції випускників, попри те, що вони не підкріплюються наявністю відповідних навчальних дисциплін.

Найбільшими проблемами у підготовці випускників за загальними компетентностями, на думку викладачів ЗВО та випускників, є недостатнє володіння іноземною мовою та низький рівень soft skills (комунікація, самоорганізація креативні навички), а також невміння застосовувати професійні знання й навички на практиці.

Водночас якість практичної підготовки викладачі оцінили на середньому рівні, а випускники – навіть нижче. Незадовільним є рівень вмінь молодих спеціалістів розв’язувати практичні задачі із застосуванням систем автоматизованого проєктування і розрахунків (САПР), вирішення інженерних завдань із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення, сучасних графічних пакетів, зокрема, 3D-моделювання.

Дослідники з’ясували, що передбачена в освітніх програмах навчальна практика часто проходить формально. А у самих вузах зазвичай не забезпечують достатньо годин на вивчення дисциплін практичного спрямування. Основна причина – обмеженість матеріально-технічної бази.

Матеріально-технічне забезпечення. Для багатьох закладів вищої освіти суттєвою проблемою є фізична та моральна зношеність спеціалізованого лабораторного обладнання. Найбільше нестачу фінансування на оновлення лабораторій, комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення відчувають регіональні університети. 

При цьому, для впровадження перспективних для ринку праці спеціальностей та нових компетенцій майже всі заклади потребують створення лабораторій ВДЕ та спеціалізованих комп’ютерних класів.

Гендерний аспект. Практично всі респонденти переконані, що якість підготовки фахівця не залежить від статі. Гендерний розрив, який існує у закладах інженерної освіти, викладачі пояснюють наявністю гендерних стереотипів щодо «жіночої» та «чоловічої» праці, низькій обізнаності абітурієнток щодо особливостей енергетичних професій та можливостей майбутнього працевлаштування.

Основними перепонами для працевлаштування жінок в енергетичній галузі, на думку представників вишів, є недосконалість законодавства щодо умов роботи жінок, важкі умови праці, низький рівень заробітної плати.

Підсумок. У чому ж причини невідповідності між потребами підприємств та підготовкою кадрів у закладах вищої освіти? Проведений аналіз дозволив узагальнити точку зору представників ЗВО. Основними серед них є недосконалий процес проходження практики, застаріле інформаційне і методичне забезпечення закладів освіти й  невідповідність між наявним лабораторним оснащенням вузів та виробничим обладнанням енергетичних підприємств.

Крім того, серед названих причин – брак викладачів із сучасним виробничим досвідом в енергетичному секторі, недостатня взаємодія закладів освіти та енергетичних підприємств, а також недостатня підтримка державою розвитку інженерних спеціальностей.

На основі результатів двох частин дослідження були розроблені рекомендації щодо забезпечення освітніх потреб в енергетичному секторі України.

Переглянути їх можна тут. (тут треба буде додати гіперпосилання, коли вийде друга частина тексту з висновками).

Даний медіа проєкт став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку, наданій через USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантоотримувач Проєкту - Журнал Хмарочос несе повну відповідальність за зміст публікацій, який не обов`язково відображає позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.