«У міста є я»: в Україні видали першу дитячу книжку про урбанізм

Ірина Озимок. Фото: Ірина Бєлих

Перша інтерактивна дитяча книжка «У міста є я», що розповідає про життя міст та вплив людей на їхній розвиток, уже з’явилася на онлайн-ресурсах і прилавках книжкових магазинів. У ній можна дізнатися, що таке міський бюджет, як працює місцева влада, куди зникає сміття, звідки береться вода, чому безпека важлива і як взяти участь у прийнятті рішень.

Як з’явилася ідея книжки

Моя професійна діяльність пов’язана з містами. Як засновниця Міжнародного саміту мерів і голова Програми місцевого економічного розвитку Western NIS Enterprise Fund, я давно цікавлюся проблемами і викликами міського життя.

Майже два роки тому я стала мамою, почала купувати дитячу літературу і стикнулася з нестачею книжок про місто. Дітям можна почитати, скажімо, ілюстровані та адаптовані правила дорожнього руху. А от розповідей про те, як стати активними жителями свого міста ніде не знайти.

Сторінки з книги «У міста є Я!». Зображення з сайту cityis.me

Думка про власну книжку народилася спонтанно. Одного ранку я прокинулася і сказала чоловікові та синові – я пишу книжку. Видавництво довго шукати не довелося. Знайомі з «Книголаву» миттєво підхопили цю ідею. Уся робота від задуму до написання і публікації тривала приблизно рік.

У книжки також є партнери – люди, які захотіли підтримати мою ідею. Я навмисне шукала такі організації, розповідь про яких може ще більше надихнути дітей. Наприклад, у корпорації «Біосфера» є завод для переробки сміттєвих пакетів, а також завод із виготовлення розкладних пакетів із кукурудзяного крохмалю. На фоні закону про заборону пакетів це показує дітям альтернативу та можливість вибору.

Хто створював ілюстрації

Майже одразу було зрозуміло, що ілюстрації до видання не менш важливі, ніж сам текст. Зображення – це потужний візуальний канал, який допомагає інформації засвоїтися.

У партнерстві з видавництвом «Книголав» ми оголосили конкурс на краще художнє оформлення. У ході роботи консультувалися з дитячим психологом, щоб підібрати адекватне дитячому сприйняттю поєднання кольорів.

Я дуже вдячна ілюстраторці Анні Іваненко та «Студії сері/граф» за кропікту та плідну співпрацю. Ми постійно були на зв’язку. Кожне нове зображення з’являлося після інтенсивних розмов про щойно написаний розділ. Хотілося показати всю гаму можливих людських емоцій, а тому ми домовилися, що зображення не будуть лише «мімішними».

Сторінки з книги «У міста є Я!». Зображення з сайту cityis.me

Мені дуже до вподоби наявне у книжці поєднання ілюстрацій та колажу. Впізнавані опера, ратуша, багатоповерхівка чи блоки кондиціонерів на фасадах відсилають до реальності, яку можна спостерігати щодня. Так діти розуміють – йдеться не про якесь уявне місто, а саме про те, в якому вони живуть зараз.

Для кого це

Загалом книжка орієнтована на дітей від 6 до 12 років. Видання навмисне зроблене так, що без допомоги мами/тата чи старших сестер/братів не обійтися. Там багато провокацій до дії та порад подетальніше розпитати в дорослих, як влаштовані ті чи інші процеси в твоєму місті. Такими є завдання розпитати у когось із рідних, як вони обирали мера і чи виконав міський голова свої обіцянки, чи прохання розробити з батьками або вчителями пам’ятку для сусідів про ефективне використання енергії.

Разом із літредактором ми постійно спрощували мову, роблячи її доступною для дітей. Утім, деякі терміни я все-таки відстояла. Можливо, для когось книжка виявиться занадто складною. Але мені хотілося, щоб діти щонайменше познайомилися з такими поняттями як енергоефективне місто, інклюзивність, податки, міський бюджет, корупціонер тощо.

Про незрозуміле вони завжди можуть запитати в дорослих. Це, своєю чергою, буде стимулом для останніх ставати більш свідомими.

Роль власного досвіду

Працюючи над книжкою, я багато читала. Мені було важливо показати, що міські процеси не відбуваються окремо від жителів, що не лише мерія чи комунальні служби несуть відповідальність за стан справ довкола. Кожен містянин має вплив.

Багато речей прийшло з мого досвіду. Так, порада вимірювати час у душі тривалістю улюбленої пісні – мій особистий лайфхак. Мушу зауважити, що спочатку я робила це радше для економії часу, а не для збереження води.

Цілком реальна й історія про дівчинку, яка довго милила руки в кафе, не закриваючи воду, бо економить лише у себе вдома. Такими прикладами я хочу показати – важливо зберігати ресурси, навіть якщо ми безпосередньо за них не платимо. Хтось може не економити воду чи не сортувати сміття, але всі зобов’язані знати про шкоду від цього.

Сторінки з книги «У міста є Я!». Зображення з сайту cityis.me

Про ці речі я вже розмовляю зі своїм сином. Звісно, він ще занадто маленький, аби зрозуміти, що таке розумне місто. Але ми без проблем говоримо про безпеку чи про те, що не можна викидати їжу. Діти виховують батьків. Я не можу порушити правило і сказати своїй дитині так не робити, адже тоді мій авторитет буде миттєво підірвано.

Заклик до дії

Перед тим, як придбати видання, всі охочі можуть безкоштовно відвідати наш сайт. Там є інформація про книжку, фрагменти тексту з ілюстраціями, а також спеціальне віконце для відгуків. Важливо, щоб батьки написали, як саме вони читали «У міста є я», що сподобалося їхній малечі, а що, можливо, для них не спрацювало.

Ідея сайту з’явилася через властивий мені максималізм. Моє основне повідомлення – заклик до дії. Хочеться, щоб на основі книжки діти могли придумувати свої власні міські проєкти.

Ми з партнерами розпочали серію зустрічей дітей із мерами міст. Найперша відбулася в Рівному і була відкритою для всіх охочих. Туди також організовано запрошували учнів перших-третіх класів із різних шкіл.

Було цікаво послухати про проблеми, які діти самостійно помітили в своєму місті. Говорили, приміром, що поліція не приїздить на виклики або про необхідність ремонтувати чи знести старі будинки. Разом із мером діти прогулялися околицями міської ради і мали можливість запитати про недоліки цієї ділянки, як-от неіклюзивний хідник. У відповідь міський голова пояснював, що влада робить прямо зараз, аби виправити ситуацію.

Активними учасниками події в Рівному були діти з обласних сіл. Ми вже давно не живемо у географічно ізольованому населеному пункті, а в ширшому просторі села, міста, країни. Ми вчимо дітей бути жителями не лише села/міста, а глобального світу.

У планах – більше зустрічей з мерами, вчителями і можливість включити видання у програму предмету молодших класів «Я досліджую світ». А також нова книжка для дітей, тему якої все ще тримаю в секреті.

Також наша команда оголосила конкурс малюнків про міста майбутнього. Вся інформація про нього є на сайті. Роботи можна надсилати до 15 серпня. Переможців і номінацій у різних категоріях буде багато.

Результати конкурсу допоможуть нам краще зрозуміти потреби дітей і більше їх враховувати. Малюнок – це про уяву. Насправді мені дуже цікаво, як бачать діти розвиток міст – як катастрофу чи як прогрес?