Загальна площа ділянки під новий комплекс між вулицями Нижньоюрківською, Кирилівською і Мильним провулком – 11,5 гектарів.

Завод Ріхерта на Подолі cтоїть занедбаним вже багато років – і за цей час було представлено кілька проєктів оновлення будівлі та використання території навколо неї.

Один з останніх варіантів – комплекс Greenpoint канадського інвестора Роберта Гіббінса – презентували на початку 2021 року. Однак і він залишиться нереалізованим: як зазначив Гіббінс у одній зі своїх колонок, він вийшов з проєкту через ненадійність української судової системи, відсутність взаємодії з міською владою та інші фактори.

Фото Подолу з нанесеним ескізом проєкту на території заводу Ріхерта

Компанія A Development допомогла повернути Роберту Гіббінсу інвестиції та представила натомість своє бачення забудови цієї території. «Подільський проєкт» передбачає реставрацію фасаду заводу та перетворення всієї будівлі на багатофункціональний комплекс, а також спорудження житлових будинків з рекреаційною зоною навколо озера. Проєкт розробляла «Творча архітектурна майстерня Андрія Пашенька», яка вже співпрацювала з A Development над оновленням будівлі Військової комендатури на Арсенальній. Крім цього, у портфоліо майстерні ЖК Tetris Hall, кампус B12 в Unit.City та ТРЦ Ocean Plaza.

Майбутнє заводу

Пивоварне виробництво на Кирилівській з’явилося у 1860 році. У 1879 власником садиби став купець Михайло Ріхерт, який того ж року замовив архітектору Володимиру Ніколаєву проєкт реконструкції броварні з заміною дерев’яних споруд на цегляні. Новий завод збудували у 1892-1895 роках.

Ескіз рестарвації

Остаточного вигляду комплекс набув у 1908 році, після добудови сушильної башти та солодовні за проєктом архітектора Миколи Казанського. В результаті головний корпус, сформований у два етапи, отримав різнорівневу та асиметричну форму. Він оздоблений елементами у стилі модерну та історизму, завдяки яким асоціюються з фортецею та нагадує ренесансну оборонну архітектуру. 

Попри те, що пивоварний завод є пам’яткою архітектури, зараз він знаходиться у поганому стані. За словами Андрія Пашенька, промислові інтер’єри тут повністю втрачені, а перекриття і підвальні приміщення зруйновані. «Саме тому ми вдамося до міжнародної практики, за якої зберігають фасадні стіни, а всередині формують новий каркас, – пояснює архітектор. – Єдине, що можливо залишити в інтер’єрі – це фактуру цегляних стін».

Над реставрацією заводу працюватиме архітектор Юрій Лосицький. Серед робіт його майстерні – відтворення Михайлівського Золотоверхого монастиря та сходів до пам’ятника Магдебурзькому праву. На фасадах планують відновити пошкоджені та втрачені архітектурні елементи за історичними фотографіями й описами. А також повернути пам’ятці початковий колір: зараз вона пофарбована в рожевий та білий, проте на початку ХХ століття мала облицювання з жовтої київської цегли. Роботи планують розпочати вже у вересні цього року та закінчити за 18 місяців.

«Так, певний час тут був пивзавод, але ми ж не бачимо процес виробництва пива. Ми бачимо те, що показав нам архітектор, який його будував. Ми бачимо його фасад, і це дуже інформативно, – зазначає Юрій Лосицький. – Це правильно, що ми його залишаємо, показуємо, а всередині все змінюється: призначення, функції тощо».

Колишній завод планують перетворити на багатофункціональний комплекс з магазинами, закладами харчування, фітнес-центром, офісами на верхніх поверхах та кафе на даху. Будівля збереже свою висотність, а також отримає два підземних поверхи з паркінгом для відвідувачів. 

Відкрита площа навколо

Крім основної будівлі на території заводу збережуть трубу висотою майже 37 метрів: вона також має охоронний статус. «Ми проведемо роботи з укріплення самої труби, яка похилилася, і її фундаменту ще до початку зведення перших будинків, – запевняє Пашенько. – Ми повинні бути впевнені, що з нею нічого не трапиться під час будівельних робіт». 

Збережена промислова труба стане одним з акцентів нового громадського простору: між заводом та житловими будинками планують створити площу, відкриту для всіх містян. Тут влаштують озеленення та сухі фонтани. Крім того, на площу виходитимуть літні майданчики закладів, які заплановані на перших поверхах новобудов.

Таке рішення дозволить відкрити доступ до оновленої пам’ятки з усіх сторін. Зараз ця територія закрита, й перебувати на ній небезпечно через стан будівель. «Завод Ріхерта виконуватиме громадську функцію, і ми дуже сподіваємося, що він та навколишня площа стануть точкою тяжіння для усіх киян», – зазначає Андрій Пашенько.

Архітектори приділили особливу увагу вигляду новобудов, що оточують площу. Для оформлення комерційних приміщень на перших поверхах тут обрали аркади, форма яких перегукується з елементами заводу. Крім того, вони будуть частково облицьовані цеглою подібного кольору, що забезпечить площі візуальну гармонію.

Верхні поверхи та будинки, розташовані вглиб ділянки, матимуть більш спокійні лаконічні фасади з великими вікнами. «Ми не хотіли робити щось архітектурно складніше, ніж сам завод: саме він має приваблювати найбільше уваги», – пояснює автор проєкту. 

«Ці приклади показують, що дуже важливо розділяти, де стара архітектура, а де нова. Ось це було зроблено в ХІХ столітті, а це вже в ХХІ. Тобто має бути максимальна повага до того, що було тут до нас, і контрастна сучасна архітектура, яка не пародіює минуле», – пояснює Андрій Пашенько. 

Житлова зона з озером і без авто

ЖК передбачає будинки висотою у сім, дев’ять та дванадцять поверхів. «Поверховість збільшується вглиб ділянки, завдяки чому новобудови візуально не обкладатимуться на історичну будівлю. З вулиці Кирилівської ми бачимо фактично лише завод Ріхерта, за ним будуть семиповерхівки, і вже потім вищі будинки», – розповідає архітектор. Забудова навколо площі буде також не вище труби, яка має залишитися домінантою комплексу.

На території девелопер обіцяє два дитячих садочки на 160 дітей, прогулянковий променад, зони для тихого й активного відпочинку, дитячі та спортивні майданчики. Крім того, на ділянці є озеро – колишній кар’єр, у якому добували глину. «Зараз воно у занедбаному стані, – зазначає Пашенько. – Але його планують очистити й зробити навколо набережну для прогулянок. Крім того, до озера виходитиме один з дитсадків». Додаткові зони для відпочинку для мешканців можуть з’явитися також на дахах будинків.

Чи буде територія нового ЖК закритою – поки обговорюється. «Ми зараз працюємо над тим, як архітектурно відсікти зону житлових будинків та розвести пішохідні потоки. Тобто вона може бути закритою, але якщо подивитися на іноземні аналоги, територію можна також відкривати на день та закривати вночі».

Двори будинків будуть повністю вільними від автівок. Щоб забезпечити це, під усім комплексом передбачений підземний паркінг для жителів. 

Загалом планують звести 110 тисяч квадратних метрів житла. Тут пропонуватимуть одно-, дво-, та трикімнатні квартири площею від 35,6 до 120 кв м. Більшість з них матиме можливість вільного перепланування, а найменші квартири спроєктовані так, щоб їх можна було об’єднати між собою. 

Одна з особливостей помешкань у «Подільському проєкті» – великі балкони та відкриті кутові тераси. Частина з них буде виходити на новий громадський простір. «Ми намагаємося максимально відкривати балкони у наших проєктах: тут можна поставити меблі, поснідати з родиною, випити кави. Це велика перевага для квартири, – розповідає Андрій Пашенько. – Важливо також, що ти бачиш, виходячи на балкон. Коли це доглянута площа, благоустрій, оновлена будівля заводу – це великий візуальний плюс, як на мене».