Після візиту Президента у вересні 2020 року на Хмельницьку АЕС у владних кабінетах відновилася дискусія про добудову на ній 3 та 4 енергоблоків. А зовсім нещодавно новообраний міністр енегетики Герман Галущенко теж згадав про необхідність впровадження цього проєкту під час виступу на засіданні Комітету з енергетики та житлово-комунальних послуг. 

В лютому 2021 з’явився новий законопроєкт 5146, який може дозволити спорудження на ХАЕС нових ядерних установок без висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) та транскордонних консультацій.  

Що не так із цим законопроєктом та чому добудова блоків ХАЕС – погана ідея? 

Дія перша: Неправомірний законопроєкт  

Законопроєкт 5146 вносить зміни до статті 5 Закону України “Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок…”. Якщо його приймуть, то оцінка впливу на довкілля від ядерних установок не впливатиме на рішення щодо їх спорудження, а проводитиметься постфактум. Така зміна суперечить Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” та призведе до того, що депутати прийматимуть рішення, не маючи повної то вичерпної інформації про те, як це рішення впливатиме на навколишнє середовище.  

Крім цього, внаслідок таких змін може постраждати репутація України на міжнародній арені. Процес ОВД включає в себе транскордонні консультації із зачепленими державами, які Україна реалізує в рамках Конвенції впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Еспо). Прийняття ж законопроєкту  призведе до порушення міжнародних домовленостей та гучного скандалу, оскільки фактично думка інших держав не враховуватиметься під час прийняття рішень.  

Дія друга: Російський слід 

Серед підстав для змін до Закону вказано спорудження нових атомних станцій на заміну тим, які будуть виводитися з експлуатації. В тому числі 3 та 4 енергоблоки Хмельницької АЕС, як це передбачено Енергетичною стратегією України до 2035 року.  

Спорудження 3 та 4 енергоблоків почалося ще у 1985 та 1986 роках відповідно. Але після аварії на ЧАЕС будівництво зупинилося і не відновлювалося після скасування мораторію на спорудження атомних станцій. З 2005 року уряд та “Енергоатом” час від часу згадують про відродження цього проєкту.  

Тоді провели громадські слухання та транскордонні консультації, затвердили техніко-економічне обґрунтування (ТЕО), отримали дозволи та прийняли відповідний закон. Будувати енергоблоки мала “Атомстройекспорт” – дочірня компанія “Росатома”.  

Проте після початку російської збройної агресії на сході та анексії Криму всі домовленості з “Атомстройекспортом” було розірвано. У 2016 році ТЕО проєкту переробили під “європейського постачальника” “Skoda JS a.s” – компанію, власником якої є “Объединенные машиностроительные заводы” – підприємство із санкційного списку РНБОУ.  

У лютому 2019-го за процедурою оцінки впливу на довкілля відбулися громадські слухання  і транскордонні консультації в рамках конвенції Еспо, які досі тривають. 

Дія третя: Невигідна оцінка впливу на довкілля 

Для чого ж змінювати процес прийняття рішення про будівництво АЕС? В обґрунтуванні до законопроєкту вказано, що транскордонні консультації відтягують винесення висновку з ОВД. Мовляв, у грудні 2020 Угорщина висловила бажання доєднатися до процесу транскордонних консультацій. Через це прийняття рішення про добудову ХАЕС дійсно затрималося. Але що ж поганого в тому, щоб отримати ще одну незалежну експертну оцінку щодо безпечності 3 та 4 енергоблоків ХАЕС?  

Попередні експертні висновки, надані австрійцями в рамках таких же консультацій, вказали на чимало недоліків у проєкті. По-перше, фахівці звернули увагу на те, шо під час оцінки впливу на довкілля автори проєкту не проаналізували  альтернативи та “нульовий сценарій”. Якщо коротко, то атомники не довели, що добудова енергоблоків, які почали будувати ще коли ЧАЕС працювала – найкращий варіант для забезпечення потреб у електроенергії. Як з екологічної, так і з економічної точки зору.  

По-друге, на думку австрійців, обрана реакторна установка не відповідає сучасним стандартам безпеки. В світі вже давно існують реактори з кращими безпековими характеристиками. Натомість в Україні пропонують використати реактор ІІ покоління, в якому таких покращень просто немає, а його конструкція лише частково відповідає нинішнім засадам проєктування АЕС.  

Не менш важливо й те, що наразі немає актуальної інформації щодо стану будівельних конструкцій та споруд. Вони також недостатньо захищені від терористичних атак, в проєкті не проаналізовані сценарії важких аварій, відсутній конкретний сценарій поводження з радіоактивними відходами, відпрацьованим ядерним паливом та інше. 

Українські експерти з ГО Екодія та ГО Екоклуб дійшли до таких же висновків. На їхню думку, зміна в процедурі прийняття рішення щодо розміщення нових ядерних установок може мати невідворотні наслідки як для навколишнього середовища та економіки, так і для безпеки країни. На ризики вже звернули свою увагу інші нардепи, які внесли на розгляд Верховної Ради альтернативний законопроєкт. 

Атомна енергетика має низку недоліків, які неможливо ігнорувати. Набагато краще та безпечніше натомість запроваджувати заходи з енергоефективності та розподілену генерацію відновлюваних джерел. Це не тільки дешевше та безпечніше, але й позитивно впливатиме на міжнародний імідж України як дійсно європейської країни.