В історичному ареалі міста Києва перебувають під загрозою знищення три цікаві за своєю архітектурою будівлі: експериментальний критий ринок «Залізничний» по вулиці Кудряшова, 1; павільйон «Квіти України» на Січових Стрільців, 49; колишня трамвайна диспетчерська по вулиці Бульварно-Кудрявська, 2Б. Будівлі представляють напрям радянського модернізму другої половини ХХ століття, який українці сприймають доволі неоднозначно. Ситуації, які склалися з цими будівлями, знову підняли питання цінності та важливості радянської архітектури у міському просторі.

Пролог

Архітектура модернізму – стиль, який виник ще на початку 20 століття як реакція на зміни у технологіях і суспільстві. Модернізм вирізняється з-поміж інших завдяки відмові від орнаментованих фасадів на користь функціональним інноваціям з бетону, скла і сталі. Це – архітектура експериментів і пацифічного мінімалізму. Стиль охоплює безліч різних варіацій, включаючи футуризм, конструктивізм, бруталізм, які мали свої піки в окремих історичних періодах та регіонах. Зокрема архітектура модернізму паралельно розвивалася у Британії, Бразилії, Франції, Німеччині тощо. 

Один з напрямів модернізму відзначився і у радянському післявоєнному соціалістичному просторі, від чого пішов напрям радянського (або соціалістичного) модернізму. Характерною ознакою модерністських будівель в Україні є те, що вони створювались в тісній співпраці з монументлістами. Тому там часто присутні індивідуальні вітражі і мозаїки, які гармонійно доповнюють мінімалізм. Про модернізм саме цієї доби і регіону далі піде мова.

Синдром «радянщини»

Доба СРСР залишила тяжкі згадки у пам’яті більшості українців. Безперечним фактом є наявність економічного, політичного, соціального і культурного дефіциту у ті часи та нанесення негативного перманентного відбитку епохи на життя людей. Одночасно цей факт є тавром і вироком для пам’яток модернізму другої половини 20-го століття.

Готель «Салют» на Арсенальній, «Тарілка» на Либідській, будівля Інституту міжнародних відносин на Іллєнка, Бібліотека Вернадського, Житній Ринок, «Барабан» на Печерську, Український дім. Список представників радянського модернізму не є вичерпним.

Донедавна тема архітектури модернізму була ніби табуйована. З часом в українців почало з’являтися розуміння того, що ці об’єкти – це також частина української історії і культури. Здебільшого така думка лунає з вуст молодого покоління, яке прагне знайти нові сенси й натхнення у архітектурі епохи, в якій вони ніколи не жили. Модернізм інтегрований в сучасну культуру: видаються тематичні книжки і фотоальбоми, у будівлях знімаються кліпи і проводяться заходи, читаються освітні лекції тощо. Більше того, архітектура модернізму стала тим, що вабить до Києва туристів-іноземців.

Попри це у публічному дискурсі досі існують типові фрази у дусі «цей клятий совок треба знести», «це бездушна і нелюдська архітектура», чи то «нам не потрібна така пам’ять». До нині модерністські будівлі часом асоціюють з інструментом пропаганди комуністичної партії. 

Поза увагою дописувачів залишається існування когорти українських архітекторів, митців і монументалістів, які творили у темні часи панування пропаганди, партійної ідеології і страшної бюрократії. Їх професіоналізм не відрізнявся від професіоналізму, який мали спеціалісти з не соціалістичних республік.

Попри великий творчий потенціал, радянська бюрократична і партійна машина загоняла представників стилю модернізм в умови, за яких вони змогли втілити лише одиничні задуми. Часто фінансування проєктів значно урізалося. Така участь спіткала проєкт 18-поверхового готелю «Салют» Авраама Мілецького, який скоротили до 8 поверхів.

У часи хрущовської відлиги другої половини 50х – початку 60х років зменшився тиск на митців і відбувся підйом. Проте згодом все повернулося до ретельного відбору проєктів на «ідеологічну придатність і відповідність», що змушувало деяких архітекторів відмовлятися від концептуальних рішень і підлаштовувати проєкти під критерії партії. Зокрема потрапив у ці лещата Флоріан Юр’єв, архітектор-проєктувальник футуристичної «Тарілки» на Либідській.  

Проєктуючи і створюючи одну будівлю роками за умов тотального партійного втручання, представники стилю модернізм не заслуговують на те, щоб у наші мирні часи їх творіння були приречені на руйнування, перебудову на лад інших і знищення. Це питання підводить до проблеми незахищеності модерністської архітектури у правовому полі.

Пам’яткоохоронний статус як визнання цінності об’єктів архітектури

Статус пам’ятки й об’єкту нерухомої культурної спадщини є певного роду захистом від перебудов та втрати автентичності об’єктів. Стаття 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає наступне: у разі, коли пам’ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган … зобов’язані привести цю пам’ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). 

Тобто якщо будівля має статус щойновиявленноого об’єкту культурної спадщини  або пам’ятки місцевого/національного значення, базовою є вимога збереження будівлі у належному стані та заборона змінювати її первісний вид без письмового дозволу Міністерства культури і Департаменту охорони культурної спадщини на підставі погодженої науково-проєктної документації. 

Чи знаєте ви, скільки будівель стилю повоєнного радянського модернізму, що знаходяться у Києві, мають охоронні статуси? З часів незалежності України їх лише шість! Наведу перелік тих нерухомих об’єктів у Києві, які є пам’ятками архітектури і містобудування/монументального мистецтва (присвоєння статусів у хронологічному порядку):

1) Палац «Україна» – 1965-1970 рр. – Постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 № 943 (пам’ятка архітектури національного значення);

Палац «Україна». Фото: Валерія Шемшученко

2) Палац дітей та юнацтва (піонерів та школярів ім. М. Островського) – 1962-1965 рр. – Наказ Міністерства культури і туризму України від 15.04.2008 № 424/1/16-08 (щойно виявлена пам’ятка);

Палац дітей та юнацтва. Фото: Валерія Шемшученко

3) Український Дім – 1982 р. – Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 10.06.2011 № 10/34-11 (щойно виявлена пам’ятка);

Український дім. Фото: Іван Довгун

4) Палац спорту – 1960 р. – Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 25.06.2011 № 10/38-11 (щойно виявлена пам’ятка);

5) Зали Прощання (Ритуальні корпуси Київського крематорію) – 2 пол. 1960-х рр. – Наказ Департаменту охорони культурної спадщини від 22.09.2020 № 46 (щойно виявлена пам’ятка);

Зали прощання. Фото: Валерія Шемшученко

6) Український інститут науково-технічної та економічної інформації («Тарілка») – 1971 р. – Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 20.10.2020 № 2202 (пам’ятка архітектури місцевого значення).

Це малий відсоток захищених об’єктів модернізму. Всі інші будівлі даного стилю зараз знаходяться в зоні ризику, а документи на отримання охоронних статусів можуть розглядатися органами влади роками.

Больові точки

Наразі у Києві є три об’єкти модернізму, які потребують уваги і порятунку:

1) Експериментальний критий ринок «Залізничний» по вулиці Кудряшова, 1. Споруда 1973 року становить архітектурну цінність як частина модерністської забудови Солом’янки, а також як рідкісний приклад застосування вантової збірної залізобетонної оболонки і зовнішнього огородження. Ринок пов’язаний з творчістю видатної архітекторки Алли Анищенко, заслуженої архітекторки УРСР (1985) та лауреатки Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1982).

На сесію Київською міської ради, що має відбутися 8 липня 2021 року повторно винесено проєкт рішення № 08/231-1434/ПР щодо передачі земельної ділянки під Ринком для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Таке цільове призначення земельної ділянки на практиці та в межах чинного законодавства може означати проєктування нового об’єкту на місці вже існуючої забудови з подальшою експлуатацією новобуду. Даний проєкт рішення несе пряму загрозу для збереження архітектурного витвору, частини міської культурної спадщини.

Ринок «Залізничний». Фото: Юлія Кузьменко

2) Колишня трамвайна диспетчерська по вулиці Бульварно-Кудрявська, 2Б. Модерністську будівлю побудували у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. З 1996 року диспетчерська не виконує свого цільового призначення через закриття трамвайної лінії з Львівської площі. З 2009 року у приміщенні перебували різні заклади харчування, які дали будівлі нові сенси. Шостий рік вона стоїть закинута. 1 липня ТОВ «Диолен», власник будівлі, почав облаштовувати будівельний паркан навколо диспетчерської. За словами робітників будівлю буде демонтовано. 

Колишня трамвайна диспетчерська. Фото: Валерія Шемшученко

3) Павільйон «Квіти України» по вулиці Січових Стрільців, 49. Будівля з великою залою-оранжереєю і каскадною формою атріумі зведена 1983-85 рр. за проєктом архітектора Миколи Левчука. В 1986 році проєкт Павільйону отримав відзнаку Спілки архітекторів в якості одного з кращих архітектурних творів року.

Наразі будівля знаходиться під загрозою знищення. Власники будівлі мають намір здійснити «реконструкцію з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом». Будівля розташована в історичному ареалі, проте чи має забудовник дозволи від Міністерства Культури – невідомо. До того ж, реконструкцію не погоджено з автором проєкту Миколою Левчуком. На сьогодні зрізали 30-літній виноград і активно демонтують вікна. 

Павільйон «Квіти України». Фото: Валерія Шемшученко

UPD: 6 липня відбулася акція на захист «Квітів України». Її відвідало близько 150 містян, яким не байдужа модерністська будівля у міському просторі. Це – показник готовності громадянського суспільства до прийняття і захисту радянського модернізму.

Фото: Ілларіон Хлестов

Епілог

Нині радянський модернізм у більшості випадків не визнається як культурна спадщина. Попри світові тенденції збереження автентичної архітектури, київські експериментальні будівлі занепадають, їх нервово перебудовують і зносять.

Проте нашому суспільству варто усвідомити, що така архітектурна течія має асоціюватися не з недоліками радянського побуту, а з творчістю талановитих архітекторів і митців, які попри свою діяльність у радянську добу заслуговують на відзнаку та пам’ять своїх творінь. Без цього наш міський простір буде приречений на циклічні перебудови і знесення.

Це не «ностальгія за совком» і не захист ідеології того часу. Збереження пам’яток модернізму – це критичне усвідомлення нашої історії та прийняття митців і архітекторів, які творили у тяжку радянську добу.

Без усвідомлення минулого у нас не може бути майбутнього. То що: зберегти чи зруйнувати?

ГО «Мапа Реновації», Ukrainian Modernism, та громадська ініціатива «Зберегти Квіти України» прагнуть максимально привернути увагу до ситуацій, які склалися довкола ринку «Залізничний», «Квітів України» та колишньої трамвайної диспетчерської заради їх порятунку. Головна місія даних спільнот – охорона та збереження пам’яток архітектури різних стилів та епох.