Фото: Eugene Chystiakov

Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроєкти №5655 та №5656, спрямовані на низку комплексних змін у сфері містобудування. Глава Міністерства розвитку громад та територій України Олексій Чернишов назвав ці закони «вирішальними кроками на шляху до подолання корупції у сфері архітектурно-будівельного контролю».

Згідно зі статтею 74 законопроєкту №5655, правопорушення, пов’язані з самочинним будівництвом, демонтажем чи руйнацією споруд, які мають статус пам’ятки культурної спадщини, передбачають кримінальну відповідальність. У всіх інших випадках на замовника буде накладено штраф.

Наприклад, якщо знесли не пам’ятник в історичній зоні – замовника оштрафують у розмірі від чотирьох до шести прожиткових мінімумів. Це приблизно 9,5 тисячі гривень. Якщо йдеться про знесення споруд, які відповідають критеріям об’єкта з середнім або значним класом наслідків в межах територій культурної спадщини – штраф складе від 40 до 50 прожиткових мінімумів. Це 119 тисяч гривень. Ініціаторка змін, нардепка «Слуги народу» Олена Шуляк підкреслює, що на сьогодні такі штрафи не передбачені взагалі.

За словами юриста Владислава Власюка, кримінальна відповідальність за знесення будинків, які мають статус пам’ятки культурної спадщини, вже передбачена Кримінальним кодексом. Так, частина друга статті 298 ККУ передбачає, що за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини настає відповідальність у вигляді штрафу від 2 тисяч до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження до трьох років волі.

Законопроєкт передбачає, що правопорушення, пов’язані з самочинним будівництвом або демонтажем пам’ятки культурної спадщини, якщо наслідком виконання таких робіт стало повне або часткове руйнування об’єкта або завдання йому інших незворотних змін охоплюється іншими законами. Наразі ЗУ «Про охорону культурної спадщини» передбачає за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам’ятці, штраф у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо власник ухиляється від підписання охоронного договору, або якщо така особа порушує режим використання пам’ятки – то настає відповідальність у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (один неоподатковуваний мінімум – 1147 грн).

Згідно ст. 74 нового законопроєкту, штрафи обраховуються за прожитковим мінімумом (2379 грн). Візьмемо, наприклад, норму про реконструкцію споруди у межах території пам’ятки культурної спадщини. За порушення правил про реконструкцію на замовника накладатиметься штраф у розмірі від 34 до 36 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тобто, орієнтовно штраф за таке порушення складатиме 85 тисяч гривень.

«Тому побоювання стосовно того, що штрафи зменшились – безпідставні, принаймні в частині історичних пам`яток», – вважає юрист.

Законопроєкти передбачають повну діджиталізацію усіх процесів у будівництві. Зокрема, реєстрація прав на виконання будівельних робіт здійснюватиметься електронною системою. Щоб почати будівництво потрібно лише внести у систему необхідні документи. Таким механізмом захищатимуться пам’ятки культурної та історичної спадщини, внесені в спеціальний реєстр. Але невідомо, як регулюватиметься питання нововиявлених пам’ятників.

За словами Любомира Зубача, заступника міського голови з питань містобудування Львівської міськради, законодавець всіляко спростив бюрократичні процедури, які існують для забудовників. Він запевняє, що для місцевої влади новими законами передбачено більше обмежень, ніж повноважень.

Ще однією проблемою Зубач вважає створення приватних компаній, які здійснюватимуть містобудівний контроль над забудовниками. Він вважає, що такі компанії зможе створити під себе кожен більш-менш серйозний забудовник. З цим твердженням погоджується Ганна Кирій. Архітекторка зазначає, щоб стати суб’єктом контролю, потрібно лише створити ФОП та взяти за трудовими договорами трьох сертифікованих інженерів. Порушення такого контролю буде розглядати містобудівна палата при Мінрегіоні.

Згідно з проєктами, містобудівних умов як документа не буде. Обмеження щодо параметрів об’єктів будівництва мають міститися в публічному доступі та надаватись у формі витягу з містобудівного кадастру. За словами Зубача, це буде схоже на отримання інформації про те, наприклад, яка гранична висота будинку може бути в тому чи іншому районі міста. На його думку, така норма дає велике поле для маніпуляцій.

Крім того, істотною умовою договору про розробку проєктної документації на будівництво за рахунок бюджетних та міських коштів, згідно з документами, є повне набуття замовником майнових прав інтелектуальної власності на документацію. На думку Ганни Кирій, це нібито легалізована схема роботи з бюджетними коштами.

«Є зв’язка замовника і генпідрядника. Спочатку роздувають кошторис якомога більше, потім починають будувати з лайна і палок, різниця йде в кишеню. Якщо замовник отримає право вносити будь-які зміни самостійно – це пряма корупція», – зазначає архітекторка.

Владислав Власюк пояснює, що набуття замовником всіх майнових прав на проєктну документацію регламентується ст. 430 Цивільного кодексу. Так, майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

«З цього можна зробити висновок, що норма закону, яка передбачає, що лише замовник набуває всіх майнових прав на проєктну документацію, суперечить положенням чинного ЦК. Тобто, якби між замовником та розробником документації укладався договір про перехід замовнику всіх майнових прав інтелектуальної власності, то порушення не було б, а так одна норма суперечить іншій», – коментує юрист.