Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 297 днів. За цей час ми опублікували 26302 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
Кирило Чуйко
1 липня 2021 року, у день архітектури України, Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт №5655 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності», і ця новина вже була не такою невинною як коментар у Фейсбуці.
Роль архітектора у законопроєкті понижають до рівня обслуговуючого персоналу, але раптом щось станеться – пальцем на нього покажуть, і з нього спитають. Архітектор робить проєкт, його перевіряють, дають висновок що проєкт відповідає законам та нормативам, потім архітектор під особисту відповідальність (інколи кримінальну) вносить проєкт у електронну систему у сфері будівництва. А далі вже забудовник робить що хоче. Хоче – будує за проєктом, дослухається до автора, виконує вимоги. Не хоче – будує згідно зі своєю фантазією, наглістю та апетитом. Адже забудовник може сам вносити правки у проєкт, а творчий прораб радо втілить їх на будівництві. Добре, якщо це буде рожевий колір віконних рам замість антрацитового, але ж можуть і арматури не докласти. А винний, раптом що станеться, буде архітектор, оскільки він є автором проєкту та відповідальною особою. Забудовник може найняти лояльнішого проєктанта (зауважте, саме ПРОЄКТАНТА, не архітектора), і той буде виконувати всі забаганки. Тоді архітектор попрощається з авторським правом на свою роботу, а у випадку з будівництвом за бюджетні кошти – це взагалі є обов’язковим. Зате тепер можна на картинці показати чудову архітектуру, виділити на це багато грошей з бюджету, а побудують вже як вийде. А на різницю між виділеними коштами та витраченими хтось собі дачу збудує (привіт корупція!). Архітектори, які себе поважають, з бюджетними об’єктами справи мати не захочуть.
Але ж мусить бути якийсь запобіжник проти такого свавілля? Законом він передбачений, називається «містобудівний контроль». Але є один нюанс – таким контролем може займатись будь-яка контора, тобто забудовник може створити підставну фірму, яка й контролюватиме його діяльність. Якщо раніше потрібно було вирішувати питання у корумпованому ДАБІ, то тепер можна створити своє ДАБІ. Бджоли проти меду, коротше кажучи.
Також популярна зараз децентралізація помалу згортається. Нам пропонують «містобудівну палату», яка обирається з випадкових людей, що працюють на громадських засадах, але мають серйозний вплив. Можуть вирішувати кому працювати архітектором, а кому ні, кого оштрафувати, а кого помилувати, навіть на місцеві органи самоврядування можуть впливати. Але відповідальності за свої рішення члени містобудівної палати не несуть. Доречі, на забудовників містобудівна палата впливу не має.
Згідно з трендом діджиталізації тепер дозволи на будівництво можна буде отримувати автоматично, головне щоб всі потрібні критерії збігались. Якість значення не має, головне кількість. Але в будівництві цей підхід не працює, дуже багато взаємозалежних факторів, не написали ще такого штучного інтелекту, щоб він це врахував.
Нам пропонують нібито прогресивні ідеї, але не враховано одного – ці задуми працюватимуть за умови розвиненого громадянського суспільства, сильних та робочих інституцій і високого рівня суспільної довіри. Наразі ці умови не виконуються, тому законопроєкт 5655 створить величезні проблеми, що прямо впливатимуть набільшість українці, адже саме ми живемо у містах та користуємось ними. Законопроєкт має стільки недоліків, що простіше його зробити заново, ніж вносити правки. А краще розробити містобудівний Кодекс, де структурувати та регламентувати все що має відношення до розвитку міст та територій.
Якщо діджиталізовувати хаос, то вийде діджиталізований хаос. Якщо лібералізувати безвідповідальність – отримаємо анархію та свавілля. Спочатку відпрацьовуються відповідні процедури, створюються робочі та надійні інституції, і тільки тоді можна автоматизувати процеси та почати довіряти різним органам контролю та нагляду.
Архітектурна спільнота буде відстоювати свої права та боротись за наші міста на благо громади і сталого розвитку. Фахові питання повинні вирішувати спеціалісти саме у своїй галузі. Нам (і вам) тут жити і працювати.
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
