Фото: Ірина Бєлих

Наважитися розпочати ремонт – непросте рішення, що потребує значних фінансових витрат, багато уваги, сил та завзятості. Як обирати стиль квартири? Працювати з дизайнером чи самостійно? Чи збільшити площу, чи знести стіни? Як не обманутися з робітниками чи не розгубитися серед безлічі варіантів? Скільки це все, зрештою, коштуватиме? 

Попри загальну доступність будь-якої інформації, людський досвід сьогодні залишається найкращим порадником. Настя Горбань поділилася з «Хмарочосом» своєю історією ремонту нещодавно придбаного помешкання – з усіма хвилюваннями, власним підходом, впливом пандемії на оригінальний задум і своїми відчуттями після завершення. 

Ремонт як черговий проєкт

Після переїзду в Київ, я тривалий час орендувала житло – близько семи років мешкала в Голосіївському районі поблизу парку. Я з повагою та навіть інтересом ставлюся до стилю життя, що передбачає переїзди, зміну міст чи навіть країн. Проте одного дня вирішила інвестувати у власне житло. За кілька років будинок добудували, мені видали ключі – і настав час робити ремонт. 

Ця думка мене лякала. Дитячі спогади про ремонт були не дуже радісними. Батьки зазвичай робили його самотужки і в режимі нон-стоп. Спочатку міняли щось в одній кімнаті, через деякий час – в іншій. Це ставало вічним головним болем. Цього разу я була відповідальна за весь процес – від першого до останнього кроку. 

Фото: Ірина Бєлих

Розпочати ремонт у своїй новій квартирі наважувалася кілька місяців. У мене досить активний спосіб життя. Більшість вільного часу займає хобі – я танцюю і викладаю. У зв’язку з цим постійно подорожую на різні фестивалі у Європі. 

Як менеджерка проєктів в IT компанії я сприйняла ремонт як власний великий проєкт. До дії підштовхувало бажання милуватися краєвидом із великого панорамного вікна у новій квартирі і створити для себе більш комфортні умови для життя. Пощастило, що придбане помешкання було всього за 400 метрів від орендованого, де я продовжувала жити весь час ремонту. Це спростило вирішення багатьох побутових проблем. Отже, я почала думати, з якого боку підступитися. 

(Пере)планування

Я точно знала, що ремонт «під ключ» – не для мене. Хотілося жити в просторі, облаштованому під свої специфічні потреби і бажання. Крім того, мені надзвичайно важливо передбачити хоча б малесеньке місце для занять танцями. 

Тому, перш за все, я почала шукати дизайнера. Спочатку звернулася до Марини Черкашиної. Вона трохи проконсультувала мене і порадила для подальшої співпраці Марію Гоголіну. Весь гонорар дизайнерці обійшовся у 17 500 гривень. 

Фото: Ірина Бєлих

За планом від забудовника коридор при вході в квартиру вів прямісінько на кухню. Ліворуч – санвузол, праворуч – вхід у кімнату. Все досить стандартно. Перш за все, разом із дизайнеркою ми почали продумувати функціонал помешкання. 

Загальна площа квартири невелика – 46 квадратних метрів. Мені хотілося мати не лише місце для сну, але й простір для гостей чи невеликої вечірки, а також шматок вільної підлоги для танцювальних тренувань. Крім того, за час життя в Києві у мене накопичилося трохи речей. Звісно, я планувала багато від чого відмовитися. Але навіть те, що залишилося, треба десь зберігати. Так виникла ідея зробити студію. 

Отже, трохи подумавши, в просторі кухні ми організували спальню, а кухню сумістили з вітальнею. Щоб збільшити розмір нової спальні, одну зі стін довелося трохи посунути. Це виявилося зовсім нескладно. Пам’ятаю, що все відбулося швидко й обійшлося недорого – десь кілька тисяч гривень. 

Зауважу, що ми посунули саме ту стіну, що не є несучою. Дозвіл на це не потрібен, але технічну документацію, звісно, треба оновити.

Читайте також: Як облаштувати сучасну кухню: все що вам потрібно знати

За багато років життя в орендованих квартирах у мене ніколи не було зручного ліжка. Зазвичай я спала на дивані, який розкладається. Такий підхід суттєво економив простір у кімнаті. Але у власній квартирі мені дуже хотілося відокремлену кімнату для нічного відпочинку і хороший ортопедичний матрац. А після численних денних тренувань важливо гарно відновлюватися вночі. 

Зонування та облаштування

Після планування настає етап зонування простору. Для мене це означало, перш за все, роботу з власними відчуттями. Важливо було зрозуміти, як краще облаштувати місце для роботи і для їжі, яких емоцій і переживань очікую від домівки. 

Фото: Ірина Бєлих

Так, у виборі кольору стін свою роль зіграв карантин. З одного боку, я люблю шведський стиль і мінімалізм. З іншого боку, по життю мені до вподоби теплі яскраві кольори. Тому разом із дизайнеркою ми зупинилися на декількох кольорових схемах. Остаточного рішення про білий на той момент ще не було. Я планувала вставити вкраплення помаранчевого, цегляного, бордового і поклеїти на стіні біля полиць зроблені на замовлення фотошпалери аналогічних відтінків. 

Але коли настав час вибирати фарбу, в Києві оголосили суворий локдаун. Поїхати в магазин було складно. Як підібрати всі відтінки онлайн, я не уявляла. В такій ситуації рішення про білі стіни здалося ідеальним варіантом. Вони дають відчуття нейтральності та чистоти простору, а також можливість акцентувати помешкання текстилем чи елементами декору. 

Найбільш відповідальним з усього помешкання було зонування вітальні. З самого початку тут планувалася зона відпочинку – невелика софа, з іншого боку крісло, столик, на який можна поставити каву, поруч розетка, і локальне світло над столом. Близькість до полиць дозволяє залишити там ноут, коли не працюєш. Усе було продумано так, щоб робоча зона швидко перетворювалася на зону для обіду тощо. 

Це міг бути чудовий простір для активного життя, яким я жила в докарантинні часи – коли йдеш з дому рано-вранці і повертаєшся пізно ввечері, щоб відпочити після буденної біганини. Але 2020 рік все змінив. Я почала проводити більшість часу вдома, а також давати онлайн-уроки. Тож від дивану я вирішила відмовитися на користь простору для занять, а стіл перемістила поближче до вікна. У такий спосіб увесь простір вітальні лишився вільним.

Читайте також: Як облаштувати сучасну вітальню? Радять дизайнери інтер’єру

Простір санвузла навмисне облаштований так, щоб кожна дрібничка змушувала приділяти собі достатньо уваги. Центром є дзеркало прямо навпроти входу. Воно визначило розташування ванни та унітаза. Туалет зробили підвісним, аби займав менше місця. Загалом на сантехніку, включаючи ванну, унітаз разом з інсталяцією, раковину, змішувач і душ, я витратила 26 тисяч гривень. Ще 16 тисяч коштували пральна машинка, бойлер і сушилка для рушників. Інші меблі в ванній кімнаті (без мийки, раковини і сантехніки) коштували 44 тисячі гривень.

Фото: Ірина Бєлих

У ході роботи майстри вигадали, як заховати каналізаційні елементи за спеціальними висувними шухлядами на колесах. Бойлер також помістили у шафку, щоб не привертав зайвої уваги. Простір використали надзвичайно ергономічно, полиць і шафок для зберігання там зараз навіть більше, ніж мені потрібно.

Я з самого початку відмовилася від привабливого для мене варіанту ретро-меблів, адже в такому разі не вдалося би оптимізувати використання простору. Майже всі меблі в квартирі виготовлені на замовлення. Я звернулася до майстра, який працює на себе. Це значно дешевше, ніж співпрацювати з фірмою, де в циклі задіяно кілька людей, включаючи менеджерів. 

Меблі кухні, які передбачали вбудовану техніку та шафу «під дерево» в коридорі «при вході» разом коштували 62 тисячі гривень. Величезна шафа в спальні, яка заховала всі мої численні сукні для танців, – 35 тисяч. Шафа у вітальні з пересувним дзеркалом, яке є невід’ємним елементом тренувань, – 25 тисяч. Усі вони вони без ручок, з вбудованим механізмом відкриття push-open, а тому зливаються зі стіною і не привертають зайвої уваги.

Окремим викликом був пошук і транспортація великого дзеркала. Через надмірний розмір воно не влізло навіть у вантажний ліфт і робітникам довелося самотужки нести його на 21 поверх. Щоб за потреби посунути дзеркало і забезпечити собі доступ до полиць позаду нього, я замовила спеціальний амбарний механізм за 3 тисячі 500 гривень. 

Готуючись до ремонту, я начиталася страшних історій про неякісні двері, якими переповнений ринок, і подальші неприємності з їхнім перевстановленням. Тому з самого початку вирішила не економити на цьому і за пару міжкімнатних дверей віддала 30 тисяч гривень. 

Окрему увагу приділила плитці. Важливо було обрати поверхні, які легко миються, не дуже виділяються від фонового кольору квартири, але мають свою тактильну специфіку. Вартість плитки в квартирі, включаючи ванну, балкон, коридор і «фартух» кухонних меблів, становила 12 тисяч гривень. 

Фото: Ірина Бєлих

До підлоги в вітальні також були особливі вимоги. Вона мала бути помірно ковзкою, щоб було зручно займатися. Мені також хотілося приємного природнього кольору. Тому вибір зупинився на ламінаті, який обійшовся у 18 тисяч гривень. 

У грудні 2020 року я оселилася в новому житлі, дизайн інтер’єру ще не був завершеним. Деякі простори квартири, зокрема, спальня, залишаються порожніми шматками полотна. Там є місце для бра, великої рослини чи декору стін. Я ставлюся до них із деяким хвилюванням – бо ще не знаю, що захочеться там зробити. 

Чого навчив ремонт

Карантин також дав мені час для концентрації на ремонті. Я нікуди не подорожувала, витрачала менше грошей, і весь вільний час присвячувала облаштуванню помешкання. Цей проєкт мене навчив не боятися нового, а також вмінню застосовувати свої професійні навички в інших сферах життя. 

Бригаду робітників я обрала не з першого разу. Але вдалося знайти людей із хорошим рівнем комунікації, договором і табличкою з розрахунками. Мені це дуже сподобалося, бо нагадувало комерційні проєкти в IT, якими я теж займаюся як менеджер проєктів. Також я отримала хороші рекомендації від сусідів, які вже співпрацювали з цією бригадою. Так, у мене були паперові та репутаційні гарантії, що мене не обдурять. 

Фото: Ірина Бєлих

Увесь ремонт тривав трохи більше року. На початку майстри сказали, що всі роботи завершать десь за два місяці. Але і карантин вніс свої корективи, і прораб, як я потім зрозуміла, паралельно почав займатися іншими проєктами, затягуючи здачу моїх етапів. Водночас, буваючи в майже готовій квартирі, я постійно чула звук дрилі у сусідів з різних боків. Тобто моя робота з дому могла відбуватися під ці приголомшливі звуки. Зважаючи на це, затягування переїзду було вдалим збігом обставин. 

Робота бригади повністю за весь ремонт, включаючи перепланування, гіпсокартон на стіни, стелі, часткове утеплення і звукоізоляцію, шпаклювання, фарбування стін і стель, електрику, каналізацію, укладання плитки та ламінату, обійшлася близько 175 тисяч гривень. Ще 117 тисяч гривень вартували витрати на чорнові матеріали. 

Для економії подекуди ми шукали компромісні варіанти. До прикладу, прораб порадив покривати нижні шари стін дешевою фарбою, верхні – дорогою. Результатом я задоволена, стіни легко миються і загалом не ускладнюють процес прибирання. 

Людям, які планують робити ремонт, я порадила би запастися терпінням, сміливістю і, звісно, грішми. Весь ремонт моєї квартири разом із послугами дизайнера, меблями і побутовою технікою обійшовся близько 27 тисяч доларів [приблизно 730 тисяч гривень – прим. ред.]. Із самого початку дизайнерка зорієнтувала приблизно на таку суму. Втім, завжди варто бути готовим, що все обійдеться трошки більше, ніж ви плануєте з самого початку. 

Фото: Ірина Бєлих

Інформацію про ремонт, планування та зонування, дизайн інтер’єру я шукала всюди. Якщо чесно, якогось одного універсального ресурсу про все так і не знайшла. Може, це на краще, бо дозволило подивитися з різних сторін і з головою зануритися в тему. Корисні лінки я почала зберігати ще до початку ремонту. Мене загалом цікавить дизайн та архітектура, тому багато чого впадало в око. З початком ремонту почала гуглити все:  ролики в Youtube, блоги дизайнерів в Instagram, статті від онлайн-магазинів тощо. Не обійшлося і без Pinterest для підбору мудборда та конкретних прикладів інтер’єрних рішень. Передивлялася навіть паперові журнали про дизайн у бібліотеці. 

Дизайнер допомагає з плануванням, зонуванням, прораб і бригада майстрів втілює всі задуми в життя. Я контролювала весь процес від початку до кінця, бо хотіла, щоб кожна деталь була на своєму місці. Також я віддавала перевагу українським виробникам, хоча їхня продукція часто трохи дорожча, а сайти, на жаль, не завжди зручні і добре зроблені. 

Із самого початку в мене не було великого запалу для ремонту, але результатом я дуже задоволена. У своїх рішення засновувалася на практичності і функціональності житла.  Красива бутафорія – це взагалі не про мене. Зрештою, завдяки мінімалістичному підходу квартира передбачає багато можливостей трансформації. Робоче місце там і за столом, і на широкому підвіконні балкона, і на стільці біля полиць тощо. Як не дивно, але з кожним днем ремонту моя невелика квартира мені видавалася все більш просторою і затишною.