Нова Зеландія переживає житлову кризу: люди шукають партнерів для іпотеки у Tinder
Новозеландське житло – одне з найнедоступніших у світі. Навіть перший внесок більш як утричі перевищує річний дохід.
Новозеландське житло – одне з найнедоступніших у світі. Навіть перший внесок більш як утричі перевищує річний дохід.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 119 днів. За цей час ми опублікували 24964 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Протягом останнього року – з червня 2020-го до червня 2021-го – кількість користувачів Tinder у Новій Зеландії, які використовують застосунок для пошуку партнерів з іпотеки, зросла у 2,6 раза, повідомляє The Guardian.
Наприклад, урядова житлова програма KiwiBuild вимагає від покупця мати річний дохід щонайменше 120 тисяч новозеландських доларів, але якщо на житло претендує пара, її спільний дохід може бути від 180 тисяч доларів (1 новозеландський долар – 0,70 долара США). Чимало користувачів Tinder пишуть у своїх профілях, що шукають людину, з якою разом можна отримати іпотеку.
Опитування показують, що жителів Нової Зеландії найбільше непокоїть проблема доступного житла – більше, ніж пандемія, злочинність і ціни на продукти. 82% опитаних вважають, що ринок житла надмірно роздутий і неконтрольований. Лише 1% – протилежної думки.
Середня вартість житла у країні зараз перевищує 900 тисяч доларів, що на 22% більше, ніж було торік. У більшості випадків банки вимагають відразу внести 20% від вартості. Це значить, що покупець мусить мати 180 тисяч. Для більшості це непідйомна сума, що більш як у 3,2 раза перевищує середній річний дохід новозеландця.
Житло «вислизає» навіть від тих, кому вдається назбирати потрібну суму, адже ціни постійно зростають.
Статистика також свідчить, що приблизно 60% нинішніх власників житла вже не змогли б собі його дозволити, якби мусили купувати його зараз за нинішньою ціною.
«Повсякчас чую про випадки, коли люди разом із друзями, щоб придбати будинок, бо зробити це самостійно дуже складно. Люди шукають альтернативні варіанти, наприклад, інвестують в оренду, купуючи невелике житло на периферії, щоб для початку просто вийти на ринок», – зазначає Джемма Расмуссен, речниця некомерційної організації Consumer NZ, що займається захистом споживачів.
За її словами, у Новій Зеландії вже недостатньо просто мати хорошу роботу, багато працювати й економити, щоб накопичити на житло.
«Ми перетворюємося на країну, де є два типи новозеландців: одні мають житло, вони захищені, їхній капітал продовжує зростати, а інші – виключені», – вважає Расмуссен.
Вона зауважує, що нерухомість Новій Зеландії зараз одна з найдорожчих і найменш доступних у світі. Найдорожче квартири й будинки коштують в Окленді – в середньому 1,2 мільйона доларів. Водночас медіанна зарплата приблизно у 10 разів нижча за медіанну вартість житла.
Частка власників житла зменшувалася з 1991 року й нещодавно сягнула 70-річного мінімуму. Це стосується жителів будь-якого віку, але найбільше потерпають молодші люди віком 20-40 років.
Не дивно, що в Новій Зеландії – найвищий рівень бездомності серед країн ОЕСР.
Житлову кризу, зокрема, значно посилило скасування податку на дохід від нерухомості у 2015 році. Наразі уряд країни планує таки запровадити оподаткування, принаймні надлишкового житла – в якому не живуть самі власники з родинами.
Чимало економістів вважають, що новозеландська житлова «бульбашка» ризикує незабаром луснути, що призведе до краху економіки. Представники ООН, які відвідували країну, називали ситуацію з житлом «гуманітарною кризою».
Читайте також: Заморожені ціни, права орендарів та соціальне житло: як влаштований ринок оренди в Берліні
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті