Помер архітектор Флоріан Юр’єв, автор «тарілки» на Либідській

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 279 днів. За цей час ми опублікували 23497 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: lenovo.ua

У Києві на 92-му році життя помер архітектор та культурний діяч Флоріан Юр’єв. Він є автором проєкту «тарілки» на Либідській, наземної станції метро «Хрещатик», ресторану «Метро», герба Києва та мікрорайону «Нивки-3».

Інститут науково-технічної інформації, заснований 1958 року, відомий, як «Тарілка» на Либідській. Автор планував там створити світломузичний театр, адже будівля має унікальну акустику, що дозволяє почути весь діапазон частот людського голосу й музичних інструментів. З 1990-х років «тарілка» занепадає та були ризики, що її знищать під час будівництва ТРЦ. Зараз будівля є пам’яткою архітектури. Нещодавно її власник почав реставрацію.

Фото: SaveKYIVmodernism

Юр‘єв працював над проєктом палацу культури для Дарницького шовкопрядильного комбінату, але він так і не був реалізований. Пізніше він назве проєкт своєю улюбленою архітектурною роботою.

Фото: artukraine

Надземну частину метро «Хрещатик» він запропонував оформити різнокольоровою керамічною плиткою, яка сьогодні збереглася лише у вестибюлі – мозаїки на решті поверхів були відхилені приймальною комісією та знищені ще до початку експлуатації.

Фото: artukraine

Флоріан Юр’єв відомий не лише своїми архітектурними проєктами. Його творчість включає музику, живопис, поезію, філософію та науку.

Він працював над своєю теорією «музики кольору» та підготував до друку однойменну монографію, яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років. У цей час було знищено багато малярських робіт художника, бо вони «суперечили засадам радянського мистецтва».

Фото: Веренко Я. Г

Тоді ж він починає застосовувати так званий кольоропис – кольорове складове письмо, яке дозволяє «записати» кольором будь-який вербальний, зокрема поетичний твір.

У 1966 році він почав реалізовувати проєкт Світлотеатру, сферична форма якого невдовзі буде застосована автором в архітектурному образі «тарілки» на Либідській. Влаштовує концерт для двох кольороінструментів – замість музики глядачі бачили перетікання одного кольору в інший, що відбувалося на спеціальному екрані.