Важливою частиною реформи енергетичного сектору в Україні є лібералізація газового ринку. Відкритий ринок природного газу для населення діє з 1 серпня 2020 року – й вже понад рік споживачі можуть вільно змінювати постачальника газу. За даними НКРЕКП, майже 860 тисяч українців скористалися цією можливістю за дев’ять місяців. 

Нова система дозволяє їм обрати найкращу ціну та умови, а також стимулює компанії до покращення своїх пропозицій через конкуренцію. Детальніше про те, як обрати та змінити постачальника газу – в матеріалі «Хмарочосу».

Де шукати найкращих?

Чи не основним аргументом на користь того чи іншого постачальника може стати ціна на газ. Порівняти пропозиції різних газопостачальних компаній можна на сайтах «Газотека» або «ГазПравда». У липні, до прикладу, ціна за місячним тарифом становила від 7.99 грн/м³ до 15.5 грн/м³. 

На цих ресурсах або сайтах самих газопостачальних компаній можна також знайти інформацію про різні тарифи (місячні, річні) та спеціальні пропозиції. Зокрема, частина постачальників дає можливість придбати газ наперед за фіксованою ціною. Ця послуга дозволяє убезпечити себе від ринкових коливань на опалювальний сезон або інший період. Подібні пропозиції теж можуть стати стимулом для переходу споживачів до того чи іншого постачальника.

Ще одним фактором є якість обслуговування. У цьому контексті допомогти визначитися можуть відгуки про компанію або профільні дослідження. До прикладу, для «Рейтингу постачальників газу» у DiXi Group проаналізували 50 найбільших постачальників газу на роздрібному ринку за чотирма критеріями: онлайн-сервіси (додатки, онлайн-калькулятори тощо), комерційні пропозиції, інформування споживачів, а також прозорість та ділова активність.

Найкращу оцінку за результатами дослідження отримали ТОВ ГК «Нафтогаз України» – 0,435 бали, у середньому ж українські постачальники отримали 0,240 бали (максимум – 1). «Низький середній рейтинговий бал свідчить, що роздрібний ринок газу поки що незрілий та перебуває на стадії формування, – зазначають у DiXi Group. – У переважної більшості постачальників є великий простір для вдосконалення своєї ринкової діяльності та нарощування конкурентних переваг – через розширення набору сучасних онлайн сервісів, збільшення асортименту та гнучкості комерційних пропозицій, покращення інформування споживачів та, особливо, прозорості».

Який алгоритм дій?

Зміна постачальника газу – це право споживачів, а не обов’язок. Тому якщо ціни і умови нинішньої компанії повністю задовольняють, можна залишатися її клієнтом. Якщо ж споживач вирішив приєднатися до іншого постачальника, спершу варто перевірити, чи має обрана компанія ліцензію на постачання газу. Зробити це можна на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у галузі енергетики та комунальних послуг у розділі «Ліцензійний реєстр НКРЕКП». Чинність ліцензії обраної компанії зазначена у графі «Статус ліцензії».

Далі потрібно зібрати пакет документів. Зазвичай це заява на приєднання, копія паспорта та ідентифікаційного коду або індивідуального податкового номера, а також документи на підтвердження права власності на приміщення або ж права користуватись ним. Інформацію про те, куди подавати ці документи, можна знайти на сайті обраної компанії: це можуть бути як фізичні центри обслуговування клієнтів, так і електронна пошта або відповідна форма на самому сайті.

Постачальник може попросити й інші документи, наприклад, ваш останній рахунок за газ. Повний перелік документів має бути зазначений на сайті компанії. Якщо подані до заяви документи потребують уточнення, постачальник протягом п’яти робочих днів надсилає споживачу відповідний письмовий запит. 

Процедура зміни постачальника може тривати до трьох тижнів. Якщо заявку підтвердили, споживач отримає письмову відповідь про дату початку постачання газу. 

При цьому подавати заяву на від’єднання чи запитувати дозволу в попереднього постачальника газу не потрібно: договір з ним розривається автоматично. Протягом шести тижнів після зміни компанії споживачу надійде фінальний рахунок. Його потрібно сплатити протягом 10 днів, інакше попередній постачальник матиме право ініціювати відключення або стягувати заборгованість в судовому порядку з врахуванням штрафних санкцій. 

Можуть виникнути труднощі?

Ще однією частиною реформи енергетичного сектору став анбандлінг. Якщо раніше облгази займалися і постачанням, і розподілом газу, тепер ці функції розділили між різними компаніями. Постачальники продають природний газ на відкритому ринку. А оператори газорозподільних мереж (облгази) відповідають за обслуговування газових труб та підключення споживачів – і в регіонах ці компанії є природними монополіями, змінити їх не можна. 

Облгазам споживачі сплачують за доставку газу: ця послуга не повинна залежати від того, в якого постачальника вони придбали газ. Однак на практиці компанії, розділені юридично, часто залишаються афілійованими. Й часом вони вдаються до тиску на споживачів, які прагнуть перейти до іншого постачальника, нараховуючи додаткові борги, температурні коефіцієнти або погрожуючи відключити газ.

Для прикладу, у споживачів «Лубнигаз» та «Львівгаз» після подачі заяв на зміну постачальника знаходили технічні проблеми, якими обумовлювали відключення газу: витоки природного газу, відхилення від проєкту, порушення в роботі лічильника газу, непроходження технічного обслуговування тощо.

Споживачі з Лубен скаржилися й на інші порушення: передачу персональних даних іншим компаніям та повернення до попереднього постачальника без відповідної заяви від них. За результатами розгляду цієї скарги НКРЕКП призначили штраф у 204 тисячі гривень та анонсували додаткову перевірку «Лубнигаз-Трейдинг».

Хоча подібні ситуації трапляються рідко, споживачам варто пам’ятати, що тиск з боку газопостачальних компаній або облгазів порушує їхні права. У таких випадках варто подавати скаргу до Регулятора, а за потреби й до суду. 

Крім того, подібні дії компаній сповільнюють розвиток вільного конкурентного ринку природного газу, який має переваги як для споживачів, так і для бізнесу: поки перші виграють від можливості вибору кращих цін та умов, компанії отримують шанс залучити нових користувачів та розширити напрями своєї діяльності. Не шляхом тиску, але завдяку посиленню своїх конкурентних переваг.

Даний медіа проєкт став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку, наданій через USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантоотримувач Проєкту - Журнал Хмарочос несе повну відповідальність за зміст публікацій, який не обов`язково відображає позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.