Катерина Серебрянська, абсолютна чемпіонка світу і олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики  розповідає про свій досвід життя у клубному котеджному містечку Riviera Village. Про переваги життя за містом із родиною і баланс між роботою та активним відпочинком на природі читайте на «Хмарочосі». 

Фото: Ірина Бєлих

Вперше я потрапила до Riviera Village понад десять років тому, тоді там була лише одна вулиця. Природа, повітря і жодного паркану — наче ми не в Україні. На території пляж з білим пісочком, сосновий ліс і канал Дніпра. 

Згодом я неодноразово орендувала тут будинки і навіть збиралася придбати житло для нашої родини, але всесвіт розпорядився інакше, і я змушена була переїхати за кордон. Зараз я приїжджаю у Київ, коли починається сезон у Студії Серебрянських [мережа спортивних шкіл] або стартують мої телевізійні проекти. Я намагаюсь завжди забронювати будинок саме в Рів’єрі. Це буває непросто, адже попит просто шалений.

Про життя за містом

До народження доньки, я надавала перевагу життю у місті, адже це зручно. Та з появою Маші, а згодом і Кості, зрозуміла, що будинок з власною територією — те, що потрібно для великої родини.

У виборі заміського будинку у мене є три основні критерії.

• Найперше — це безпека. Для мене, як для мами, яка періодично залишається одна з дітьми, це дуже важливо. Я хочу спокійно сидіти на веранді будинку і не турбуватися, що хтось незнайомий перелізе до нас через огорожу.
• Друге — це дитяча інфраструктура. Мені важливо, чим займатимуться мої діти, з ким вони бавляться, чи є поряд дитячий садок і майданчики.
• Третє — це ком’юніті. Воно має бути побудовано на спільних цінностях. Я не хочу хвилюватися, що сусіди зараз почнуть гучну вечірку і мій спокій буде порушено. Також важливо, аби я не боялася відпускати дітей грати разом із сусідськими дітьми, дозволяла ходити один до одного в гості.

Усі мої потреби задовольняються у Рів’єрі. Закрита територія, цілодобовий відеонагляд, мешканці поважають кордони одне одного, дітям весело та цікаво, а старша донька ходить у дитячий садок поряд з домом.

Про сімейні спогади, які залишаються назавжди

Коли ми зупиняємось у Riviera Village, до нас відразу приїздять бабусі, дідусі, старший син, обов’язково няня, друзі — і всім вистачає місця. В квартирі будь-якого розміру тобі так чи інакше стає тісно навіть з найближчими людьми, як би сильно ти їх не любив і не був радий бачити. Починаєш дратуватися через нестачу особистого простору. А після роботи всім необхідний певний час наодинці в тиші і спокої, аби відновитися. Будинок за містом дає цю можливість.

Звісно, спільна вечеря чи барбекю — це добре, але спогади на все життя залишаються саме від спільного досвіду і вражень. Територією котеджного містечка можна довго гуляти і дихати чистим повітрям соснового лісу, можна орендувати велосипеди і разом покататися, чи пострибати на батуті, поплавати в басейні, побавитись на пляжі, орендувати водні мотоцикли або вирушити у прогулянку на катері. Можливостей багато і все це безпечно й зручно поряд з домом. Моя донька Маша завжди з любов’ю пригадує саме такі родинні моменти активного відпочинку.

Для дітей взагалі створено всі умови: майданчики на будь-який смак, комплекс надувних гірок, батут, дитячий басейн з підігрівом, садок, де дітей поважають і навчають. Але найкраще те, що діти починають ходити один до одного в гості, знаходять друзів і гуляють самостійно. Не потрібно як бодігард бігати за ними і тривожитися, що дитя відійшло на 100 метрів від будинку. Я спокійна, бо знаю, що тут безпечно і що сусіди чудові.

Про роботу і відпочинок

Мій ідеальний ранок завжди починається зі склянки води. Далі йога, пранаяма і медитація. Після цього сніданок, збори і неквапливий рух в сторону соціальної реалізації. Але зараз усе це може мені тільки снитися, бо я активно проживаю материнство з двома маленькими дітьми. Мій ранок починається не з кави і не з йоги, а з догляду за донькою і сином.

Я працюю здебільшого віддалено, але часто навідуюсь до філій Студії Серебрянських у Києві. Найбільша з них знаходиться на Оболоні — дорога туди з Riviera Village триває 30 хвилин спокійним темпом. Якщо мені потрібно їхати в центр міста, я зазвичай закладаю на дорогу годину: 40-50 хвилин і час встигнути припаркуватися і випити кави.

Часу поза роботою у мене небагато, але я намагаюся проводити його активно: займаюсь йогою, обов’язково проходжу 10 км на день, катаюсь на велосипеді. В Riviera Village це зручно робити, бо замість гучних міських вулиць ти гуляєш поміж сосен. Прогулянки не завжди проходять в форматі відпочинку, найчастіше я поєдную їх з робочими дзвінками. Також я ходжу в басейн і займаюсь фітнесом. 

Серед моїх улюблених способів відновити сили особливе місце займає лазня на дровах. Обожнюю ці банні ритуали з пропарюванням, пілінгом і чаюванням. Хоча останнім часом дуже рідко вдається себе цим потішити. Зараз мій улюблений тип дозвілля після виконання всіх материнських обов’язків — лягти спати.

Про якість, перевірену часом

В Рів’єрі є не лише прокладені доріжки, освітлення та охорона, а й публічні простори, зони відпочинку, басейни, пляж, навіть громадські вбиральні — усе на рівні п’ятизіркового готелю. І що найбільше дивує — з роками інфраструктура не погіршується. Засновники, яких я знаю багато років, підтримують все на такому ж високому рівні, як і було на старті.

Тут я почуваюся наче на курорті, з якого не треба повертатись додому, адже тут і є твій дім. Моя родина тут щаслива.