Що таке рециклінг і чому Україні вкрай необхідно розвивати культуру сортування відходів

Перероблений поліетилен

15 листопада весь світ відзначав День рециклінгу, тобто вторинної переробки. Це свято започаткували в США в 1997 році. Корпорація «Біосфера» та завод Polygreen започаткували святкування Дня рециклінгу в Україні. З цієї нагоди журналістів запросили на екскурію до найбільшого в Україні заводу з переробки поліетилену, що працює в Фастові з 2014 року.

Досортування сировини на заводі

Що таке рециклінг і чому це важливо?

Рециклінг – це процес переробки відходів у матеріал, який можна використовувати повторно. Він є ключовим елементом циркулярної економіки та одним із основних етапів поводження з відходами. Так, на заводі Polygreen з відходів поліетилену виробляють вторинну гранулу, яка входить в основу нових виробів із пластику. Пакети для сміття від корпорації Біосфера містять до 80% вторинних гранул.

Поліетилен може проходити 12 циклів переробки без зміни своєї молеклярної структури. Загалом на заводі Polygreen виготовляють до 800 тон гранули на місяць, який збувають здебільшого підприємствам корпорпції Біосфера.

Наявність якісної вторинної сировини є визначальною для рециклінгу. Сміття з полігонів через його змішану структуру не годиться для переробки. Завод Polygreen отримує плівку в українських комерційних підприємств. Сировина має бути максимально однорідною і прозорою. Це дозволяє виготовляти гранули вищого сорту, які за своїми властивостями наближаються до тих, що роблять із нафтосировини.

Етап виробництва гранули на заводі Polygreen

Цього літа компанії Макдональдз і Polygreen уклали договір про співпрацю. Мережа ресторанів збирає і відправляє на переробку всю поліетиленову плівку, яка повертається у Макдональдз у вигляді пакетів. «Ресторан позбувається своїх відходів і отримує за це кошти, ми отримуємо зрозумілу якість відходів, з яких ми робимо гранули, оператор сортування відходів отримує зрозумілого постачальника і клієнта», – пояснює Юрій Голянич, генеральний менеджер бізнес напряму корпорації Біосфера.

Як вирішити проблему нестачі вторинної сировини в Україні

В Україні за 2020 рік утворилося понад 54 мільйони квадратних метрів побутових відходів, або понад 10 млн. тонн, які захоронюються на шести тисячах сміттєзвалищ і полігонів загальною площею майже дев’ять тисяч гектарів. Крім того, в Україні існують неконтрольовані незаконні скупчення сміття. При цьому періодична нестача якісної відсортованої сировини на підприємствах для переробки призводить до необхідності закупівлі її за кордоном.

Спресована вторсировина

Станом на сьогодні в Україні діє 91 підприємство-переробник, а саме 17 підприємств із переробки макулатури, 39 – з переробки полімерів, 19 – з переробки пластикових пляшок, 16 – з переробки склобою. Вони завантажені на 50-70% своєї потужності.

Відповідальне поводження з відходами – ключове питання для всієї рециклінгової галузі в Україні. Переробка сміття розвиватиметься лише за наявності доступу до якісної сировини. Наразі дефіцит вторсировини на внутрішньому ринку становить близько 30% від загальних потреб галузі, адже третя поставка – поганої якості через низьку якість сортування.

Вторсирована для виробництва гранули

Одна з ключових проблем індустрії управління з відходами – застаріле законодавство. Закон України «Про відходи» написаний ще в 1996 році і не відповідає ні сьогоднішнім реаліям, ні тому рівню пластику, який виробляється на території України. Новий закон, на жаль, уже більше року перебуває на розгляді Верховної Ради.

«Україні слід запровадити принцип розширеної відповідальності виробника – тобто відповідальність за повний цикл своєї упаковки. До прикладу, виробник скляної пляшки повинен забезпечити повний цикл її переробки на території України», – вважає Олена Колтик, директорка Департаменту з питань поводження з відходами та екологічної безпеки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.

«Коли буде законодавча база, яка передбачить можливості монетизації, моментально з’являться сортувальні станції, сміттєпереробні заводи. Ми як рециклери отримаємо достатньо сировини, щоб інвестувати в розширення виробництва. За таких умов українські підприємства відчують, що екологічні переваги насправді є перевагами економічними», – стверджує Юрій Голянич.

Усі фото – авторки