Всі обговорюють масштабну атаку Росії. Без паніки пояснюємо, як діяти киянам

Останні кілька тижнів головною темою всеукраїнських ЗМІ є потенційний масштабний напад на Україну зі сторони Росії. Про це заговорили після одночасної публікації плану вторгнення виданнями The Washington Post та німецьким Bild із посиланням на джерела в американській розвідці та військових колах НАТО. Дискусія про те, чи готуватися нам до війни, не вщухає, але на ймовірній мапі вторгнення Київ позначено однією з точок військової інтервенції. «Хмарочос» поговорив із головним редактором порталу «Мілітарний» Михайлом Люксіковим, аби з’ясувати, до чого варто готуватись киянам у разі розгортання найгіршого сценарію.

Дізнатися, де найближче укриття

Найперше, що необхідно зробити — це знайти та перевірити усі можливі укриття та бомбосховища біля свого будинку, роботи, місць звичного відпочинку, а також шляху до кожної з цих точок, адже ви можете не встигнути дістатися до них, коли оголосять повітряну тривогу, зазначає Люксіков. Ніхто не знає, коли саме доведеться ховатися (і чи доведеться взагалі), але перевірити місця захисту точно не завадить.

КМДА створили мапу, де вказані адреси підземних укриттів. Нею зручно користуватися зі смартфона з увімкненою геолокацією. Повідомляють, що наразі у Києві сплановано 4 913 укриттів, із яких:

цокольні та підвальні приміщення — 3 741;
підземні автопаркінги — 355;
підземні переходи — 256;
підземні приміщення метрополітену — 47.

У містах-сателітах Києва не так зручно шукати бомбосховища — список із адресами можна знайти на сайтах міськрад. Проте в Броварському ОТГ містяни самі створили інтерактивну мапу укриттів.

Михайло Люксіков додає, що приміщення укриттів можуть бути закритими, проте на сайті або на самому приміщенні обов’язкового має бути зазначений номер телефону людини чи установи, де зберігаються ключі. У більшості сховищ Києва номер телефону зазначено на інтерактивній мапі.

Директор Департаменту муніципальної безпеки КМДА Роман Ткачук зазначає, що з початку бойових дій на сході України, в Києві проводить відновлення споруд цивільного захисту. Але Михайло Люксіков налаштований до таких повідомлень скептично: ніхто не знає, що саме вони мають на увазі під «відновленням», каже він. Можливо, просто винесли сміття з підвалу.

Якщо це не звичайне укриття, а бомбосховище, до нього є певні вимоги: «За Радянського Союзу готувались до ядерної війни і у бомбосховищах вирішували питання надлишкового тиску, щоб під час вибуху частки ядерного пилу не потрапляли всередину завдяки зворотному тиску повітря. Ці системи вимагають принаймні перевірки. Також у сховищах має бути запас протигазів, аптечок, а ніхто не звітував про їх наявність», — зазначає Михайло.

Знати офіційні канали комунікації і не панікувати

У разі початку бойових дій, необхідно дізнатися про офіційний канал комунікації, де інформуватимуть про найважливіше та координуватимуть дії. Це важливо, аби не допустити дезінформації і паніки. «Якщо вже дійде до крайності, обов’язково буде створено централізований орган для інформування населення», — додає Михайло.

Секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко запевняє, що у разі надзвичайної ситуації, оповіщення та інформування населення про подальші дії здійснюватиме територіальна система централізованого оповіщення: «До її складу входять місцеві мережі зв’язку, у тому числі радіомовлення та телебачення, SMS-повідомлення, а також оснащені гучномовцями автомобілі».

Михайло Люксіков додає, що рубки по всьому місту для повітряної та іншої тривоги донедавна обслуговував Укртелеком, але тепер ця система залишилась безхазяйною. Не виключено, що її не ремонтували десятками років і чи спрацює вона у потрібний момент — невідомо.

За словами Михайла, перебоїв з інтернетом у разі бойових дій не уникнути. Він наводить приклад конфлікту минулого року між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах: «Азербайджан централізовано вимикав інтернет, доступ був дуже обмеженим. Крім того, йшло порушення комунікацій з боку противника. Але й сама держава обмежує канали комунікації, аби уникнути дезінформації і паніки».

Через офіційні канали КМДА має інформувати мешканців про найважливіше. Наприклад, де брати питну воду, якщо її немає, де видаватимуть продукти, якщо їх не буде у магазинах. «Це відповідальність централізованих органів влади — центральних і місцевих. Проте, у випадку України, мабуть, левову частину функцій як завжди візьмуть на себе волонтери», — коментує Люксіков.

Бути готовим до перебоїв з постачанням

Один з головних аспектів бойових дій — порушення інфраструктури і логістики, зауважує Михайло. «Якщо повномасштабна війна неминуча, вам необхідний запас продуктів. Проблеми з постачанням однозначно будуть, а люди панікуватимуть і все змітатимуть з полиць». Коли почалась російська агресія на Донбасі, мережі магазинів не могли доставляти продукти до своїх точок на окупованих територіях, не могли розвантажуватися на лінії розмежування. Головне в такій ситуації не допустити паніку.

Київ не обов’язково має стати лінією фронту, перш ніж почнуться перебої з постачанням, за словами Михайла. Це можуть бути авіа- або ракетні удари, які досягатимуть цілі без перетину кордону сухопутними військами. Також можливий підрив мостів, залізниць та інших сполучень.

«Якщо придивитись, то навіть зараз усі мости у нас охороняються, а залізничні – навіть огороджені колючим дротом. Інше питання, наскільки це відповідає викликам на випадок активних бойових дій. Якщо буде диверсія, то підготовка диверсанта буде значно вищою, ніж охоронця на посту», — коментує Люксіков.

Завжди мати при собі документи

У неспокійні часи дуже важливо мати при собі документи, адже їх можуть перевіряти на блок-постах, контрольно-пропускних пунктах тощо. Посвідчення особи важливо брати з собою щоразу, коли ви виходите з дому або спускаєтесь до бомбосховища. «Якщо буде вражено будинок, де проживає людина, може трапитись пожежа і всі документи згорять. За активних бойових дій паспорт доволі складно відновити, а Дія не працюватиме. Треба обов’язково тримати всі документи в одному місці, щоб була змога легко схопити під час тривоги і вибігти», — коментує Михайло.

Також «Хмарочос» вже писав про те, як зібрати «екстрену валізу» на критичний випадок.

Бути готовим надати необхідну
допомогу і не залишатися осторонь

Як в звичайному житті, так і в екстреному випадку, кожна людина повинна вміти надати невідкладну допомогу. За статистикою, допомога, надана протягом перших чотирьох хвилин, збільшує шанси на порятунок на 30%. На сайті МОЗ є коротка інструкція про надання домедичної допомоги, проте необхідно заздалегіть навчитись це робити – варто зайнятися самоосвітою вже зараз.

Також у випадку вторгнення, як ніколи важливими є злагоджені дії і небайдужість кожного. «Місцеві органи влади повідомлятимуть, які добровольці і на яких засадах необхідні. Наприклад, відбувся ворожий авіаудар по будівлі, її зруйновано, а рятувальників не вистачає, тож потрібно прийти і допомогти», — каже Михайло. Громадські організації також мобілізуються і набиратимуть волонтерів.

Рішення про мобілізацію (загальну та часткову) приймає Верховна Рада, зазначає Люксіков. Вступити у ряди Міноборони за власним бажанням можна через Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (колишні військкомати). «Можна завчасно записатися до військового резерву, пройти вишкіл, а потім раз на певний період підтверджувати свої навички. Це можуть робити як чоловіки, так і жінки — більшість військово-облікових спеціальностей зараз доступні для всіх».

Також вже зараз розгортається територіальна оборона міст (ТрО). Вона покликана локалізовано захистити об’єкти інфраструктури на певній території, а також посилити контроль за охороною мостів. У територіальній обороні можна взяти участь вже зараз. У Департаменті муніципальної безпеки КМДА повідомляють, що наразі бригаді ТрО бракує контрактників, а зусиль самих лише військовослужбовців та резервістів бригади недостатньо.

Зберігати спокій і подумати
про можливу евакуацію

Найкраще, що можна зробити зараз, аби не впасти у паніку — це пройти курс першої медичної допомоги, скласти «екстрену валізу», записатися волонтером до однієї з громадських чи благодійних організацій, які допомагають нашим військовим, або ж записатися до резерву чи територіальної бригади. Також важливо з холодною головою поміркувати, як і куди ви зі своєю родиною зможете евакуюватись у разі бойових дій. Михайло Люксіков радить не панікувати і сподіватись на краще, але прагматично готуватися до гіршого, аби воно не спіткало зненацька.