У китайському селі збудували дитячу бібліотеку з кипарису, щоб поновити культурну традицію (фото)
Традиційно в архітектурі дунських селищ використовували кипарис, та останнім часом все більше будинків роблять із бетону.
Традиційно в архітектурі дунських селищ використовували кипарис, та останнім часом все більше будинків роблять із бетону.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 121 днів. За цей час ми опублікували 24983 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Китайські архітектори спроєктували бібліотеку для села Пінтань на південному сході КНР, повідомляє АrchDаily.
Це одне з сіл народу дун (кам) — поселень, що претендують на статус всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вони розташовані на межі провінцій Хунань, Ґуйджоу і Гуйлінь.
Традиційно в архітектурі дунських селищ використовували дерево, причому один різновид — китайський кипарис, або каннінгамію. Однак останнім часом все більше будинків роблять із бетону, що ставить під загрозу локальну ідентичність.
Бетонна початкова школа, збудована в Пінтані двадцять років тому, ілюструє цю тенденцію. Тут навчаються понад 300 дітей віком від шести до 13 років.
Архітектурне бюро Condition_Lab вирішило додати до шкільного комплексу споруду, яка б мала сучасний фасад і водночас наслідувала принципи традиційного будівництва. За основу проєктувальники взяли дерев’яний каркасний будинок.
До будівництва, яке завершилося у жовтні минулого року, долучили місцевих майстрів і, відповідно, використовували традиційні технології столярства. Проєкт також обговорювали з жителями.
Єдиний «чужорідний» матеріал — це напівпрозорі полікарбонатні панелі, розташовані під різними кутами, що робить фасад таким оригінальним.
Вся внутрішня структура бібліотеки — це сходи між книжковими полицями. Вони нікуди не ведуть і є самодостатніми, слугуючи, зокрема, лавами. У цьому просторі діти можуть не лише читати, але й гратися.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті