На стінах переходу між станціями метро «Хрещатик» і «Майдан Незалежності» у Києві з’явилась реклама відеогри Horizon Forbidden West. На білих стінах та стелі переходу зобразили головну героїню гри Елой під водою та роботів. Утім, як завжди, думки щодо вигляду реклами розділились.

Перехід довжиною 300 метрів відкрили не одразу. Через декілька років експлуатації станції стало зрозуміло, що пересадковий вузол не справляється зі зростаючим потоком людей. Передбачалося, що у довгому тунелі встановлять траволатор, але він так і не з’явився через брак коштів.

Реклама в тунелі принесла бюджету майже 80 тисяч гривень, повідомили «Хмарочосу» у КП «Київреклама». Вона має розмір у 520 квадратних метрів та має право на розміщення до кінця травня цього року.

На думку дизайнера Олександра Колодька, реклама має занадто великий розмір. Зокрема, вона затуляє собою архітектуру, захаращує простір та негативно впливає на людей. Пасажирам складно сприймати таку кількість інформації.

«Для рекламодавців погано тим, що сигнал повідомлення зменшується, оскільки людям складно сприймати таку кількість інформації, починається «банерна сліпота», коли мозок просто відсікає все зайве, що мерехтить десь на фоні. В такому випадку один невеликий сітілайт з одним плакатом виділятиметься краще та привертатиме більше уваги ніж ціла стіна, завішена рекламою», – пояснює Колодько.

Дизайнер також дорікає, що у переході немає жодної навігації. Це ускладнює рух, особливо у години пік.

«У перехода є в першу чергу транспортна функція, з якою він не справляється — в ньому немає жодної навігації, ти не знаєш в яку сторону і скільки йти. Тож там можна побачити людей, які ходять колами, або йдуть «неправильно» з Майдану вверх замість ескалаторів. Перехід запроєктовано як раз для руху з Хрещатику, коли у годину пік всі ескалатори їдуть навпаки з Майдану», — зауважив він.

Також рекламі-муралу дорікають на створення візуального шуму та психологічного тиску на пасажирів. За словами мисткині Інги Леві, вплив візуального наповнення простору часто недооцінюють.

«Нервовість та недоброзичливість людей беруться не лише від життєвих негод, а й від того, наскільки психологічно некомфортним є простір навколо. І це лікується не кольоровими картинками, а навпаки, прибиранням візуального шуму, в тому числі з метро. Реклама, екрани зі звуком в метро заважають та вдираються в наш психологічний простір», — вважає вона.

Художниця вважає у Києві головною проблемою візуального оформлення простору відсутність стриманості, розуміння поняття стилю та кольорової гами. Зокрема, місту потрібне не подолання сірості кольоровими кричущими картинками, а навпаки очищення простору від перенавантаження.

За словами музейника та галериста Олександра Кухара, для таких значних місць громадського значення потрібно залучати професійних українських митців, в колаборації з рекламодавцями популяризувати не тільки певний продукт, а й прищеплювати любов до справжнього мистецтва українських художників.

«Одна з розповсюджених форм, це Open Call на краще розуміння, як має виглядати перехід в тій чи іншій рекламі, створити комісію кураторів по відбору, яка вибере дійсно, щось класне. Врахувавши певні норми, як колір та світло впливають на психологічний стан людини», — вважає він.

Культурологиня Зоя Звиняцковська вважає, що розташування реклами невдале, адже на відстані, на якій зазвичай йдуть люди, майже нічого не видно, окрім плям, та через потік не можна зупинитись та її розгледіти. За її словами, «такі розписи передбачають можливість відходу, вони не працюють, коли люди йдуть під стіною».