Згадайте, як влітку ви не могли дійти до улюбленої кав’ярні через спеку або затоплену дорогу після дощу. Або взимку чекали на сніг, а його не було. Або, може, весною вийшли на вулицю, а там нічого не видно через пилову бурю. Знайомо? За даними опитування, яке провела Українська кліматична мережа у 2020 році, 44% українців почали помічати прояви зміни клімату за останні 3-5 років.  

Всі ці наслідки сильнішають з кожним роком. Україна має відмовлятися від використання викопного палива, екологізувати промисловість та сільське господарство. Деякі країни вже це реалізують, аби боротися з причиною – викидами парникових газів. Деяких наслідків вже не можна уникнути, проте до них можна підготуватися. Для цього створюються заходи з адаптації до змін клімату, і природа може стати дуже хорошим помічником в цьому.  

Фахівчині ГО «Екодія» разом з іншими фахівцями з Української кліматичної мережі зібрали досвід різних країн світу та українських міст про те як вони впроваджують природоорієнтовані рішення з адаптації до зміни клімату. Це такі заходи, що допомагають зменшити шкоду від наслідків зміни клімату (наприклад, полегшити спеку чи попередити підтоплення) завдяки відновленню та сталому управлінню екосистемами. 25 таких рішень із прикладами та інструкціями зібрали в Каталог природоорієнтованих рішень, а про 5 найулюбленіших, які можна використати і в Києві, розповідаємо далі.    

Зелені зупинки 

Зазвичай зупинки громадського транспорту зроблені зі штучних матеріалів (пластик, метал), які влітку нагріваються особливо сильно і роблять час очікування на транспорт ще більш нестерпним. Для того, щоб полегшити перебування там у спеку, їх «озеленюють» – на дахах та/або вздовж стінок зупинки висаджують рослини. Це допомагає очищувати та охолоджувати повітря, поглинати воду після дощу, а також злитися на запізнення автобусу трохи менше.  

Зелена зупинка у місті Сім’ятичі (Польща) 

Міські екокоридори 

У Києві є Маріїнський парк та парк Вічної Слави. З одного боку, вони поруч і дійти з одного парку в інший не складно. Проте шлях між ними лежить вздовж шумної загазованої вулиці майже без дерев і здолати його, особливо в спеку, вимагає неабияких зусиль. А тваринам мандрувати містом ще складніше.  Для створення безпечніших умов життя та пересування тварин, птахів та комах створюються міські екокоридори – ділянки, які з’єднують ключові природні зони міста в єдиний природний простір. Для цього на шляху від одного парку до іншого висаджують дерева, кущі, газон, природні поверхні. 

Так, наприклад, у Києві більшість великих природних зон наразі розмежовані широкими дорогами і навіть залізничними коліями. Як людині, так і тварині, щоб дістатися із Лисої гори до сусіднього ботсаду, треба перетнути залізницю, шосе, багатосмугову вулицю, рухаючись при цьому вздовж широких навантажених доріг. Коли в більш «зеленому» сценарії між цими двома зонами мали би розміщуватися пішохідні алеї, сквери чи хоча б бруковані тротуари із озелененням.  

Лінійний парк «Хай лайн» (Нью-Йорк, США) 

Міські водно-болотні угіддя 

Болота – важливі і потрібні екосистеми навіть у містах. Вони накопичують і фільтрують дощову або річкову воду та допомагають запобігти затопленню після злив, очищують та охолоджують повітря і є одними з найбагатших осередків біорізноманіття. Тому важливо їх зберігати і відновлювати. 

У Києві гарний приклад такої екосистеми – Екопарк Осокорки – єдиний осередок природи у найбільш густонаселеному масиві міста. Якби не він, у його мешканців та мешканок не було б можливостей приємно гуляти надворі у літню спеку, суцільно заасфальтовані вулиці ще сильніше затоплювало б після дощу, а унікальні види не мали би місця для існування.

Водно-болотне угіддя в парку «Беверідж» у місті Кірколд (Шотландія) 

Резервуари для дощової води 

Зміна клімату призводить ще й до зменшення кількості води, до чого особливо вразлива й Україна. Дослідження прогнозують, що протягом 2041-2070 рр в річках басейну Дніпра води меншатиме протягом цілого року, а особливо влітку – аж до зменшення на 18%. Від цього потерпає особливо південь, який страждає від сильних посух.  

Аби компенсувати нестачу води в особливо спекотні сезони, можна збирати дощову води у баки чи контейнери. Її переважно збирають із дахів через систему труб, а потім повторно використовують для господарських потреб — наприклад, поливу квітів, дерев і газонів. Резервуари для дощової води можна створювати, як у селах, так і в містах.  

Збір дощової води у Республіці Кірібаті 

Зелені колії 

Просте на перший погляд рішення висадити траву вздовж колій має велику кількість переваг. За рахунок збільшення площі  природних поверхонь вода після дощу швидше потрапляє в ґрунт, а не збирається у калюжі. Також завдяки траві трамвайні рейки повільніше нагріваються і зменшують ефект теплового острова. А ще трава краще поглинає звуковий шум від трамваїв і загалом має гарний вигляд. 

Зелена трамвайна колія у місті Барселона 

Природоорієнтовані рішення для адаптації до зміни клімату можуть бути креативними і складними в реалізації, а можуть навпаки бути зовсім простими і не вимагати великих зусиль. Однак кожне з них – від великого водно-болотного угіддя до майже непомітної вздовж дороги зеленої колії – полегшують життя містян, покращують навколишній пейзаж і вирішують проблеми, які можуть виглядати зовсім неконтрольованими. Чи здатні ми зупинити зливи? Ні. Але ми здатні зробити їх вплив на наше життя значно менш помітним.