Поки деякі містяни прагнуть переїхати з мегаполісу і жити ближче до природи, інші, навпаки, стабільно віддають перевагу темпу та ритму життя в центрі міста. 

Юрій Марченко
журналіст, радіоведучий,
головний редактор медіа «Платформа»

Я все життя прожив у родинному гнізді біля червоного корпусу університету Шевченка. У гнізді три кімнати, а сім’я переїхала сюди задовго до мого народження. Якщо я правильно пам’ятаю, у цьому будинку мешкала ще навіть прабабуся. Так що це гніздо із солідним стажем.

Можливо, до речі, що воно з мистецьким минулим. Бо колись я знайшов згадку, що саме в цій квартирі міг жити видатний живописець і перший ректор Нацакадемії образотворчого мистецтва та архітектури Федір Кричевський. Щоправда, в іншому джерелі називають той самий будинок, але інший поверх.

За все життя я, бувало, відлучався хіба що на пів року або рік у гуртожиток НАУ та на орендовану квартиру на Академмістечку, коли закохувався й переселявся туди заради дівчини. Якщо брати найяскравіші враження про ці експедиції, то в гуртожитку мене одного разу відлупцювали, а на Академмістечку в момент святкування Нового року на балкон залетів феєрверк, тож салют я роздивися аж надто чітко.

Центр Києва — для мене це історії. Коли я йду центром, то можу розповісти історію чи не про кожен метр. Ось тут ми у футбол грали, тут колись продавали найсмачніше морозиво, а ось у цьому будинку, якщо горить світло на другому поверсі, то видно, що стеля розписана, як небо. Для мене всі ці уривки спогадів дуже важливі. Мені здається, що рідне місто — не те, де ти народився, а те, про яке можеш розповісти найбільше своїх історій.

Можливо, таке є в багатьох містах світу, але в українській столиці, на мою думку, це на якомусь особливо затишному рівні. Ось я, наприклад, живу на самому початку Антоновича. Коли виходжу з дому, то бачу каштанову алею та парк Шевченка. А якщо пройти сотню метрів, навколо раптом починають біснуватися широкі й потужні Володимирська чи Велика Васильківська. Мені подобаються ці перепади, де проспект і натовп можуть існувати поруч зі спокоєм та білизною, що сушиться прямо у дворі — причому таке є навіть в районі Хрещатика.

Я терпіти не можу автомобілі, давно продав свою стару машину, а скутер уже кілька років стоїть без діла. Тому мені дуже подобається, що в ключові місця Києва я можу легко дістатися пішки. На ділові зустрічі чи якісь вечірні тусовки я здебільшого так і ходжу. Плюс центр дає можливість швидко тасувати робочі заняття чи розваги. Провів ділову зустріч, повернувся додому попрацювати, вискочив з’їсти бізнес-ланч, ввечері випив у барі, потім зайшов до друзів, потім ще щось — і все це без втручання таксі або метро.

Недоліком життя в центрі можна назвати те, що це центр. Тому тут є майже все й тобі рідко доводиться вибиратися ще кудись. Тож ти й бачиш набагато менше. Тобто часто перебуваєш просто в інфобульбашці з тих самих закладів і людей. З іншого боку, ми живемо в епоху таких бульбашок, а в центрі вона точно непогана.

KYЇVPROEKT City Space, візуалізація

Будівля «Київпроекту» тривалий час була джерелом архітектурних трендів в Україні — тут спроєктовано транспортну систему столиці, мости, магістралі, естакади, культові будівлі (Український дім, готелі «Україна» та «Салют», корпус УкрІНТЕІ, він же «Тарілка»).

Але легендарна споруда давно потребує оновлення. Проєкт KYЇVPROEKT City Space передбачає тут появу поліфункціонального комплексу — з апартаментами, офісними просторами, магазинами, спа- та фітнес-центрами, а також кав’ярнями й ресторанами.

Катро Заубер
діджейка

Я родом із Бучі, але в Києві мешкаю понад 20 років. Довгий час жила в різних частинах Печерська, були періоди проживання й на Лівому березі. Але щойно переїхала до центру, одразу зрозуміла — це моє місце, і в жодному іншому районі я більше не хотіла б жити. Тут відчуваєш особливий дух дружелюбності та прогресу. А ще дуже близький мені ритм життя — бурхливий, яскравий, сміливий, насичений та прогресивний. Я відчуваю себе його частиною, і мені добре від цих відчуттів.

Тут ідеальні умови для того, щоби проявити себе та свої таланти. Я навіть ніколи не роблю це цілеспрямовано, але часто десь знайомлюся з новими людьми, і з деякими це перетворюється на співпрацю!

Ще мені подобається те, що все необхідне (супермаркет, кафе, спорт, йога) є під боком або доступне в межах пішої прогулянки. Я люблю багато гуляти і знаю всі вулиці в районі Золотої брами. Один із моїх улюблених маршрутів — йти від Львівської площі до Пейзажної алеї, там спуститися сходами на Воздвиженку, а потім гуляти Подолом. У теплу пору року можна зайти до «Бурси» та провести захід сонця на даху готелю з краєвидом старого міста. У такі моменти розумієш: Київ унікальний і несхожий на жодне місто. Найулюбленіший і найособливіший.

Здійснюючи реновацію, девелопери дотримуються принципів функціоналізма — архітектурний образ будинку визначається чітким розумінням його майбутніх функцій. Ключова мета проєкту  — об’єднувати креативних людей зі сфер дизайну, архітектури, технологій та бізнесу та продовжувати ідеї «Київпроекту» як драйвера трендів та інновацій. 

В оновленій будівлі будуть створені всі умови для об’єднання людей, чиї ідеї та рішення випереджають світові тренди. Сприяти цьому будуть сім «лабів» — окремих тематичних напрямів, що розташуються в KYЇVPROEKT City Space.

У комплексі облаштують простір для лекцій, конференцій та коворкінгу, тут працюватимуть майданчик для виставок, мінікінотеатр, івент-зал, а також студія відео- та звукозапису. 

Антон Фрідлянд
письменник, креативний директор SAGA Development

Я — хлопець із Лісового. Я там народився, і там пройшло моє дитинство. Це особливий район Києва — він оточений лісом, що зрозуміло з назви. І мої шкільні роки проходили в лісі: ми з друзями постійно тікали туди з уроків і вирушали гуляти після занять. А ще в 90-х і на початку 2000-х це був досить кримінальний район.

Квартиру в центрі почав знімати на останніх курсах інституту. По-перше, хотілося самостійності. А по-друге, нічні клуби, кафе, зустрічі із друзями. Коли живеш у центрі, ти супермобільний — не потрібно витрачати час на те, щоби дістатися туди, де щось відбувається. До того ж, на той час я вже почав працювати, і мій офіс був у центрі.

Для мене центр Києва асоціюється з місцями, де я встиг пожити. Це район вулиці Саксаганського, Антоновича, Львівської площі, яка, мабуть, лишається улюбленим місцем. Тут багато старовини, багато хороших кав’ярень та ресторанів і є, де прогулятися. Мої найулюбленіші місця для прогулянок — Пейзажна алея, Алея художників, парк Шевченка, Ботанічний сад — і старий, і новий.

Головне враження — у центрі все швидше. Тут рідко зустрінеш людину, що неквапливо йде без діла. І це заражає, насправді. Навіть, коли сам нікуди не поспішаєш, підсвідомо підлаштовуєшся під загальний ритм. Життя тут гарне для тих, хто часто ходить на зустрічі, спілкується, обмінюється ідеями. І справа не тільки в тому, що ти більше встигаєш. У центрі міста більше вражень, більше стимулів для розвитку креативності, народження нових ідей.

Київ не прагне здаватися пафосним та манірним — він трохи розслаблений і розхристаний.

Життя в центрі — загалом це мій формат. Зрозуміло, іноді хочеться змінити і картинку, і ритм. У таких випадках допомагає втеча з міста — на вікенд або на кілька тижнів. Але буває, що треба відпочити від міста довше. Наприклад, у мене бували ретрити завдовжки кілька місяців. Головний недолік — у центрі замало зелені. Зрозуміло, тут є зелені острівці, але справжню природу це ніколи не замінить. Мені хочеться жити біля моря, і гадаю, через кілька років я цю мрію здійсню.

KYЇVPROEKT City Space, візуалізаці

KYЇVPROEKT City Space стане не тільки культурною та креативною меккою всього міста, а й інфраструктурним центром району.

У дворі комплексу автори проєкту облаштують поліфункціональний «зелений» простір. Тут зможуть проводити час усі охочі містяни. А пасажі об’єднають вулиці Володимирську з Пушкінської, а Богдана Хмельницького — з Прорізною.

Публічним також буде зимовий сад, який розташується на даху стилобату. Це допоможе вирішити проблему озеленення району, де, за даними просторових досліджень, дерева розташовані нерівномірно.