Як малочисельній українській авіації вдається долати Росію в небі?

Авіація на параді з нагоди 30-ї річниці Незалежності. Фото: Офіс президента

Одним із найбільших сюрпризів для міжнародних оглядачів стала неспроможність Росії здолати Повітряні сили України. Військові аналітики очікували, що російська авіація, яка має значну кількісну перевагу, швидко знищить українські літаки та ППО, однак цього не сталося. Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

Робота української авіації дозволяє захистити наземні війська та запобігти масштабнішому бомбардуванню міст. Генштаб ЗСУ стверджує, що армія окупантів втратила понад 100 літаків.

При цьому Росія має значно більше літаків, ніж Україна.

«Кожний повітряний бій з російськими реактивними літаками — нерівний. Їх завжди вп’ятеро більше», — каже Андрій, 25-річний пілот українського Су-27. Його прізвище та звання не розголошуються.

За оцінками, російська авіація здійснює приблизно 200 вильотів на день, у той час, як українська — 5-10. Україна має заледве 55 активних бойових літаків, і ця кількість постійно зменшується: їх збивають, вони ламаються. Очікується, що Словаччина та Польща передадуть Україні Міг-29, на яких українські пілоти зможуть літати з мінімальним додатковим тренуванням. Однак цих поставок досі немає.

Та в Україні є вагома перевага — повітряні бої ведуться переважно на територіях, які контролюють ЗСУ, зокрема системи протиповітряної оборони. За словами речника Повітряних Сил Юрія Ігната, тактика полягає в заманюванні ворога в зони, де працює українська ППО.

Україна також застосовує безпілотники, але не для не для контролю над небом. Зокрема, турецькі Байрактари знищують наземні цілі — танки або артилерію, вони не призначені для вражання об’єктів у повітрі. Більш того, якщо українська авіація програватиме, Байрактари стануть легкою здобиччю для російських винищувачів.

Bayraktar TB2 на параді з нагоди 30-ї річниці Незалежності. Фото: Офіс президента

Ще одна перевага України — допомога волонтерів. Волонтерська мережа слідкує за російськими літаками, передаючи координати, прогнозовану швидкість і висоту. Деякі власники приватних літаків демонтують з них сучасне навігаційне обладнання та віддають його армії.

Дейв Дептула з Мітчелівського інституту аерокосмічних досліджень, який розробляв план головної операції кампанії «Буря в пустелі» в Іраку, відзначає також і виняткові вміння українських пілотів, які витискають максимум з тих небагатьох літаків, що є в наявності.

Власне, повітряні бої, як у фільмі 1986 року «Найкращий стрілець» (Top Gun) з Томом Крузом, стали визначальною рисою цієї війни. Загалом же такі зіткнення пілотів у повітрі — дуже рідкісна річ для сучасних воєн. Наприклад, американські пілоти практично не брали участі в повітряних боях з часів війни в Перській затоці 1991 року — відтоді були лише поодинокі випадки, які збиття десяти літаків у Балканських війнах та одного літака в Сирії, зазначає Дептула.

Робота Повітряних Сил України проходить майже в повній секретності. Аналітики припускають, що літаки злітають зі смуг у Західній Україні, з розбомблених аеропортів, де лишилися ще достатні відрізки злітної смуги, та навіть з автомобільних шосе.

Андрій свідчить, що збивав російські літаки, але не може повідомляти, скільки саме і якого типу. Система наведення його Су-27 дозволяє поцілити у ворожий літак на відстані кількадесят кілометрів.

«У мене кращі навички, ніж у росіян. З іншого боку, багато хто з моїх значно досвідченіших друзів померли», — зазначає пілот.

Він розповідає про випадки, коли вже навів ракету на ворожий літак, але отримував з землі попередження, що ворог, зі свого боку, вже випустив ракету по ньому. Андрій здійснював карколомні маневри, щоб уходити від ракети, доки та не вичерпає запас палива.