Фото: Facebook/Тростянецька міська рада

Невелике містечко Тростянець, розташоване на Сумщині неподалік від російського кордону, одним із перших постраждало від російського вторгнення в Україну. Після місячної окупації ворогом вулиці міста важко впізнати – будівлі обстріляні й пограбовані, дороги заміновані, а вціліле населення двадцятитисячного міста оговтується від пережитого жаху. 

До цього Тростянець вважали одним із найбільш розвинених містечок в усьому північно-східному регіоні України. Його знали за історичними пам’ятками, шоколадною фабрикою та інноваційними стратегіями розвитку прогресивного мера Юрія Бови. Недаремно, зайшовши в місто, російські війська одразу почали розшукувати міського голову, відомого своєю проукраїнською позицією. На щастя, мер зумів виїхати до безпечних поселень неподалік. 

Наприкінці березня Тростянець звільнила українська армія, а Юрій Бова повернувся до своїх обов’язків. Замість звичних затишних вулиць на мера чекала зруйнована інфраструктура та залякане населення. Мер Тростянця розповів виданню Bloomberg CityLab про ситуацію в місті і плани його відбудови. 

Життя до і після війни

Російське вторгнення радикально змінило життя Юрія Бови з перших днів війни. Зайшовши в місто, окупанти відразу ввірвалися його будинок, вибивши двері, поставли танк у дворі, розграбували і розбили все довкола. 

«Відтоді значна частина мого життя зникла, і почався новий відлік. Зараз воно ділиться на два періоди: до і після війни. Раніше нашим головним завданням була розробка інноваційних рішень для розвитку громади. Тепер передусім ми думаємо про виживання нашого міста», – розповідає міський голова. 

Зайшовши в місто, російські війська почали вбивати цивільне населення та руйнувати всі громадські споруди, зокрема госпіталі та бібліотеки. «В одну мить російські ракети і танки зруйнували столітню працю», – розповідає мер. 

За час присутності російських військ нормальне життя міста зупинилося. Більшість адміністративних будівель стали місцем дислокації російських солдатів. У дворах  стояли танки.  Люди боялися виходити на вулицю – там їх могла чекати раптова смерть від російської кулі. 

Як і в багатьох інших містах, окупанти забороняли ховати померлих на кладовищі. Містяни викопували могили прямо у дворі. Чимало сімей тижнями жили в одному будинку разом із загиблими родичами. «Ви можете собі уявити психіку дитини, яка тривалий час мешкала поруч із трупом свого батька?», – запитує Юрій Бова. 

Зруйнована інфраструктура

Бова очолював місто впродовж 17 років. Упродовж цього часу воно задавало особливий тон реформам в Україні, впроваджуючи передові демократичні ідеї та проєкти. «Виступаючи на міжнародних заходах, я завжди підкреслював, як це важливо побудувати стабільну Україну на сході та північному сході, адже це гарантує безпеку цієї місцевості. Зараз це стало ще більш актуальним», – зазначає мер Тростянця. 

Наразі розвинуте та успішне місто перетворилося на руїни. Нещодавно відремонтована лікарня виведена з ладу – російські танки стріляли прямо по медичному закладу. З чотирьох сотень персоналу, який працював у госпіталі до війни, залишилося всього 20 людей. «Гадаю, більшість лікарів повернеться, коли ми засклимо вікна, відновимо опалення і забезпечимо базову медичну допомогу», – вважає міський голова. Тим часом на підмогу приїздять колеги з сусідніх поселень.  

Електромережа міста  майже повністю зруйнована, пояснює мер. На четвертий день війни (27 лютого) всі населені пункти поблизу Тростянця залишилися без світла та води. В темряві, без опалення та майже без їжі містяни провели майже місяць. Приблизно стільки ж часу займе відновлення дієвої інфраструктури. Наразі Тростянець функціонує завдяки гуманітарній допомозі. 

«Нам вдалося створити мережу гуманітарних центрів, де людям щодня роздають продукти харчування і товари першої необхідності. Найголовніше надати допомогу тим старшим та недужим людям, які не можуть прийти по неї самостійно», – наполягає мер. 

За час окупації в росіяни розстріляли або розікрали всі міські автобуси. Тому громадський транспорт у місті наразі відсутній. Допомогу розвозять волонтери і приватні особи. Вже вдалося відновити систему водопостачання і збору сміття. Справа за рештою комунальних служб. 

Робота міської адміністрації паралізована. Російські солдати вкрали всю без виключення комп’ютерну техніку міста. «З тих запчастин, що залишилися, співробітники зібрали кілька комп’ютерів. Завдяки цьому ми можемо хоча би писати листи в благодійні організації.  Намагаємося відновити деякі платежі через казначейство та банківську систему.  Зважаючи на відсутність обладнання і втрату паролів, це непросто», –  – пояснює Юрій Бова. 

Важкі часи

Фінансово, морально та технічно в Тростянці зараз важкі часи, зазначає міський голова. Його робочий день розпочинається 6 ранку і закінчується опівночі. «Я отримую сотні дзвінків від людей, які потребують допомоги, шукають родичів або самі пропонують допомогу місту. Я координую роботу депутатів міської ради, які вирішили залишитися в Тростянці. Разом ми намагаємося відновити економіку міста та співпрацюємо з військовими, щоб гарантувати безпеку містянам», – розповідає мер. 

Від того, наскільки швидко міській владі вдасться нормалізувати життя в Тростянці, залежатиме можливість відновлення довоєнного економічного життя. Для Юрія Бови надзвичайно важливо докласти всіх зусиль, аби людям, які поїхали, захотілося повернутися до рідного міста. Мер колись успішного Тростянця просить допомогти з цим не лише інші міста України, але й весь світ. «Ми втратили все, захищаючи демократію, а тому потребуємо підтримки», – наполягає Юрій Бова.