Будинок у Маріуполі пережив дві світові війни, але не росіян (фото)

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24981 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Маріупольська міськрада опублікувала фотографії будинку на проспекті Миру, 40 — до російського вторгнення та після.

Фото: t.me/mariupolrada

«Цей будинок бачив дві світові та громадянську війну. У 2014 переселенці з Донецька заснували тут свій бізнес. Тоді наше місто прийняло до себе тисячі людей, які шукали прихисток від війни. Вони стали для нас своїми. Новими маріупольцями. І побудували нове життя у мирному Маріуполі. Але російський окупант прийшов знову, щоб забрати в них все», — наголошують у міськраді.

Фото: t.me/mariupolrada

Директор кафе «Ізба-Читальня» в Донецьку Богдан Чабан був активістом місцевого Євромайдану та членом партизанського загону. Після окупації він переїхав на контрольовану Україною частину Донеччини та відкрив аналогічний заклад у Маріуполі. Цьому допоміг грант від програми ООН для підтримки бізнесменів-переселенців.

«Людям треба показувати, що в Україні краще. Що Україна на них чекає. Тому треба багато приділяти уваги визволеним територіям. Чому саме Маріуполь? Тому що ми розуміємо: якщо цього не робити тут і зараз, лінія фронту відсуватиметься далі. Це інша лінія оборони. Лінія не військова, а культурна, бізнесова», — казав Чабан у коментарі Голосу України.

Всередині закладу. Фото: Іван Бухтіяров

«Тут є смачні страви, морозиво і пиво. Але головне, це простір і атмосфера. У цьому трирівневому (підвал, перший поверх і один “зал” на рівні другого поверху) закладі вони просто фантастичні. Якщо ви бували у Ізбі-Читальні у Донецьку (як я), дуже її любили (як я), і тому побоювались заходити у неї у Маріуполі (як я), щоб не розчаруватись, чи не захлинутись у ностальгії — не переймайтесь через це», — писав у відгуках Іван Бухтіяров.

До 1917 року садиба належала адвокату, потім тут були редакція міської газети та кінотеатр. Згодом радянська влада розташувала в будівлі НКВС, а під час Другої світової війни нацисти розмістили гестапо.