Будинок у Маріуполі пережив дві світові війни, але не росіян (фото)

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 298 днів. За цей час ми опублікували 23640 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Маріупольська міськрада опублікувала фотографії будинку на проспекті Миру, 40 — до російського вторгнення та після.

Фото: t.me/mariupolrada

«Цей будинок бачив дві світові та громадянську війну. У 2014 переселенці з Донецька заснували тут свій бізнес. Тоді наше місто прийняло до себе тисячі людей, які шукали прихисток від війни. Вони стали для нас своїми. Новими маріупольцями. І побудували нове життя у мирному Маріуполі. Але російський окупант прийшов знову, щоб забрати в них все», — наголошують у міськраді.

Фото: t.me/mariupolrada

Директор кафе «Ізба-Читальня» в Донецьку Богдан Чабан був активістом місцевого Євромайдану та членом партизанського загону. Після окупації він переїхав на контрольовану Україною частину Донеччини та відкрив аналогічний заклад у Маріуполі. Цьому допоміг грант від програми ООН для підтримки бізнесменів-переселенців.

«Людям треба показувати, що в Україні краще. Що Україна на них чекає. Тому треба багато приділяти уваги визволеним територіям. Чому саме Маріуполь? Тому що ми розуміємо: якщо цього не робити тут і зараз, лінія фронту відсуватиметься далі. Це інша лінія оборони. Лінія не військова, а культурна, бізнесова», — казав Чабан у коментарі Голосу України.

Всередині закладу. Фото: Іван Бухтіяров

«Тут є смачні страви, морозиво і пиво. Але головне, це простір і атмосфера. У цьому трирівневому (підвал, перший поверх і один “зал” на рівні другого поверху) закладі вони просто фантастичні. Якщо ви бували у Ізбі-Читальні у Донецьку (як я), дуже її любили (як я), і тому побоювались заходити у неї у Маріуполі (як я), щоб не розчаруватись, чи не захлинутись у ностальгії — не переймайтесь через це», — писав у відгуках Іван Бухтіяров.

До 1917 року садиба належала адвокату, потім тут були редакція міської газети та кінотеатр. Згодом радянська влада розташувала в будівлі НКВС, а під час Другої світової війни нацисти розмістили гестапо.