Алевтина Кахідзе «домалювала» комікс New Yorker про страждання російської художниці

11 квітня журнал The New Yorker опублікував комікс про труднощі російської художниці Вікторії Ломаско, яка емігрувала з Росії після початку війни в Україні.

Ломаско відома як авторка соціального коміксу, репортажної графіки — вона малювала опозиційні мітинги, судові процеси, проблеми жінок та квір-людей у пострадянських республіках.

Після повномасштабного вторгнення українська художниця Алевтина Кахідзе почала суперечку зі своєю колегою, з якою раніше робила спільні проєкти.

Спершу Кахідзе розкритикувала малюнок Ломаско «Суїцид пострадянської реальності». На ньому зображено пам’ятник російському солдатові, який відрубає голову пам’ятнику батьківщині-матері. «Нас, українців, у твоєму малюнку немає, як власне і каже Путін», — зауважує українська художниця.

Комікс під назвою «Колективний сором», опублікований днями у «Нью-Йоркері», намалював американський художник Джо Сакко: мовляв, тікаючи з Росії, Ломаско залишила всі свої художні матеріали, тож він буде її пером і допоможе їй висловитися.

Кахідзе вважає, що комікс замовчує чи викривляє значну частину дійсності, тож вирішила домалювати коментарі до роботи Ломаско/Сакко. «Це колективна сліпота, а не колективний сором», — вважає українська мисткиня. Її малюнки-коментарі до чорно-білого коміксу виконано у кольорі.

У коміксі Ломаско розповідає про те, що антипутінські протести виявилися неефективними, цензура тотальна, опозиціонерам загрожує тюрма й тому в них трусяться коліна, емігрантам не дозволяють відкривати банківські рахунки в ЄС, а художні інституції не хочуть мати справ із росіянами. Художниця нарікає, що не має вибору, опинившись у пастці між путінізмом, відчуттям сорому та неприйняттям росіян на Заході. 

Кахідзе, своєю чергою, дивується, чому Ломаско не змогла знайти художніх інструментів у мирній Європі, так що замість неї малює інший художник. Також вважає, що тотальність цензури та небезпеки в Росії перебільшені й тим паче ніхто не заважає висловлюватися російським митцям, які виїхали за кордон. Вона переконана, що Вікторія мала вибір — стати з Україною, як це зробив один інший художник з Москви, що приїхав у Бучу.

Ця дискусія розгортається на тлі закликів «канселити» російське мистецтво — західні інституції припиняють виконувати твори російської культури та продовжувати співпрацю з культурними діячами з російським паспортом. Наразі триває обговорення, що саме мається на увазі під відмовою від російської культури.

«Ніхто ж не закликає кенселити ноти Чайковського, не пропонує їх вилучити з бібліотек або забути всім музикантам на планеті… Заклик не грати його — це заклик аудиторії потенційної та уявної, вони говорять: “Ми не можемо і не хочемо сприймати цей твір, написаний росіянином, саме зараз! Нам боляче від однієї думки, що певний росіянин буде почуватися як вдома, а ми або втратили дім, або наш дім у небезпеці”», — пояснює Кахідзе.

Читайте також: Алевтина Кахідзе перетворила могилу матері на меморіал померлим у російській окупації (фото)