Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 121 днів. За цей час ми опублікували 24983 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
| Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах
Мотижин після окупації. Фото t.me/vadimtokar

Російські військові, які раніше воювали в Сирії, під час окупації влаштували у Мотижині табір для катування, а трупи загиблих ховали у неглибокій братській могилі. Журналісти The Guardian знайшли потерпілого, який вижив після тортур.  

Олегу Бондаренку вибили кілька зубів, його тіло покрите шрамами, а пошкодження хребта можуть лишитися назавжди. Чоловіка тримали два дні у бетонній трубі, в якій можна було знаходитись лише у згорбленому положенні. «Мій маленький будиночок», — сказав він з іронічною посмішкою.

Росіяни прибули до Мотижина через кілька днів після початку війни. У невеликому лісі на його околицях вони сховали батарею «Градів» та іншої артилерії, розкопали бліндажі для десятків військових, а потім розбили табір для катування та вбивств мирних жителів у комплексі біля їхніх позицій.

Бондаренка привезли туди із зав’язаними очима в вантажівці після побиття, імітаційних страт та інших катувань у його будинку, а потім на покинутій фермі – солдати встановили «розпорядок». За словами Бондаренка, галявину біля великого ґанку сховища використовували для катування офіцери, які відпочивали та їли під навісом. На руїнах будинку відбувалися страти, а в сусідньому лісі копали неглибокі братські могили. Цей кошмар очолювали троє чоловіків, які сформувалися як військові під час кампанії в Сирії. Потрапивши в свою підпільну камеру, Бондаренко чув, як вони злорадствують з приводу їхнього переміщення в Україну.

Росіяни були розлюченими після того, як українці позбавили цілу колону боєприпасів, що транспортували через центр села. «Наступного дня підійшли росіяни з двома танками, вбили людей, розстріляли машини та гаражі… Вони також зруйнували кілька будинків на місці нападу», – розповів чоловік, який працює в пограбованому та спаленому сільському магазині.

23 березня, переконавшись, що неподалік діють представники українського опору, окупанти увірвалися до лікарні, де завідував Бондаренко, стріляючи по стінах, дзеркалах та вікнах. Вони побили його, влаштували імітацію страти, а потім прив’язали до квадроцикла і змусили бігти поки транспортний засіб їхав, сказавши, що якщо чоловік впаде, його застрелять. Потім чоловіка знову побили і інсценували чергову страту. І вже тоді завантажили його із зав’язаними очима на вантажівку і відвезли до свого табору.

Невдовзі після того, як він прибув, українські війська почали обстріл, і його викрадачі втекли до підвалу, залишивши його зв’язаним на вулиці.

Чоловік згадує про близько 60 солдатів, розкиданих у землянках з офіцерами в будинку біля невеликого озерця. Не всі були сирійськими ветеранами: були й регулярні новобранці – такі недосвідчені, що вони два тижні не здогадувалися, що перебувають в Україні. Через два дні ті самі новобранці, за словами Бондаренка, витягли його і віднесли до кімнати, яка використовувалася як в’язниця в задній частині будинку, а коли відступали, то відімкнули двері тим, хто вижив.

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button