Чому путінська Росія є типовою фашистською державою попри меседжі російської пропаганди, пояснює американський історик Тімоті Снайдер у колонці на The New York Times. «Хмарочос» виокремив головні тези зі статті «Ми маємо це сказати. Росія — фашист».

Ми часто обмежуємо уявлення про фашизм Гітлером і Голокостом. При цьому забуваємо, наприклад, і про італійське походження терміну, і про його популярність у Румунії, зокрема серед православних християн, які мріяли про етнічні чистки.

Є різні версії щодо визначальних складових фашизму, але все зводиться до тріумфу волі над розумом. Це культ волі, заснований на міфології. Пропаганда змальовує сильного лідера, який зцілює світ за допомогою насильства.

Хай там як, сучасна Росія відповідає більшості критеріїв, визначених дослідниками фашизму: одноосібний культ лідера, культ мертвих (створений навколо Другої світової), міф про золоту добу імперської величі, яку можна відновити за допомогою війни.

Україна не вперше стає жертвою фашизму. 1941 року Гітлер вважав Радянський Союз штучно створеною єврейською державою. Знищивши центр, можна було б перетворити Україну на німецьку сільськогосподарську колонію. Тепер Путін вважає Україну штучною державою на чолі з президентом-євреєм. Варто лише усунути політичну верхівку, як неорганізовані маси радо вітатимуть російське панування.

«Запад – это восставший на Бога капиталистический ад. Но сейчас мы все же пока еще не вступили с ним в лобовое фронтальное столкновение. Мы только готовим для этого минимально необходимый плацдарм, называвшийся ранее “Украиной”. О ней сегодня наверное вообще не стоит вести речь, ее больше нет»

Олександр Дугін. 19.05.2022

Цитата з сьогоднішнього допису російського фашистського філософа Олександра Дугіна

Стосунки СРСР із фашизмом завжди були гнучкими. У період його зародження фашизм розцінювали лиш як чергового капіталістичного ворога. Комуністичні партії країн Європи рівною мірою опонували всім іншим партіям і таким чином сприяли піднесенню Гітлера: комуністи та соціалісти відмовилися єднатися проти фашистів, хоч і переважали кількісно. Після приходу Гітлера до влади у 1933 році Сталін став закликати до коаліцій проти фашизму.

Однак 1939 року Радянський Союз фактично став союзником нацистської Німеччини і разом з нею вторгнувся в Польщу, від чого йде відлік Другої світової війни. Нацистські промови друкувалися у радянських газетах, а німецькі офіцери захоплювалися ефективністю масових депортацій у СРСР. Та після червня 1941-го нацисти знову стали поганими.

Дуже швидко поняття «фашизм» перетворилося на обгортку, яку можна наповнити будь-яким змістом. Під час Холодної війни «фашистами» ставали британці й американці. Та й ще за Сталіна «антифашистський» пафос ніяк не заважав репресіям проти євреїв («справа лікарів») та антисіонізму, який плавно перетікав в антисемітизм. «Антифашизм» Росії ХХІ століття будується на ідеях фашистського філософа Івана Ільїна (його називають улюбленим філософом Путіна), фашистів Олександра Дугіна та Олександра Проханова.

«Украинский фашизм – та грозная, загадочная реальность, которая, как раскалённый чёрный фонтан, вырвалась из преисподней и является силой, оплодотворяющей своей чёрной спермой весь прочий мир»

Олександр Проханов. 19.05.2022

Цитата з сьогоднішнього блогу російського фашистського письменника Олександра Проханова

Іншими словами, радянський антифашизм — це політика поділу на «ми» і «вони». Фашистами росіяни називають ворогів нації. Зрештою, ще нацистський філософ Карл Шмітт зазначав, що фашистська політика починається з визначення ворога. Для Путіна слова «фашисти» і «нацисти» означають ворогів-недолюдей, унтерменшів, тих, кого росіяни можуть вбивати. Українці є «нацистами», тому що не вважають себе росіянами та чинять опір.

Вторгнення в Україну — це не лише відтворення агресивної війни фашистського штибу, але й повернення до традиційної фашистської мови та практик. Людина з 1930-х років, яка б потрапила на машині часу в путінську Росію, легко би впізнала фашизм: і символ Z, і марші, і пропаганду, і масові могили з розстріляними українцями. Для Росії інші народи існують лише, щоб їх колонізувати. Всі питання вирішуються війною.

Масові поховання у Бучі, Маріуполі та інших містах України — це не якісь випадкові ексцеси війни, а очікуваний наслідок фашистської війни на знищення.

Викривлення реальності російською пропагандою, яка називає себе антифашистською, сама будучи фашистською за природою, я сам характеризую як «шизофашизм». Американський філософ Джейсон Стенлі називає це «дискредитаційною пропагандою» (undermining propaganda). Українці винайшли найелегантніший означник — рашизм.

Поразка України означала б деморалізацію та чорну весну для демократій світу. Якщо це станеться, нас очікують десятиліття темряви.

Єдиний спосіб подолати фашистського ватажка — це оприявнити його слабкість, тобто перемогти його.

Читайте також: Тімоті Снайдер: «Кінцева мета Путіна — знищення України як держави та знищення українського народу»