Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Гліб Ушаков
Від Арсенальної площі до площі Слави видатний київський архітектор Йосип Каракіс передбачив панорамну алею, з якої відкриваються краєвиди Дніпра та лівобережжя. Вона мала йти кромкою пагорбів уздовж житлового комплексу, що починається від Арсенальної площі за адресою вул. Івана Мазепи, 3. Увесь комплекс було побудовано за проєктом Й.Ю.Каракіса.
Панорамна алея у «чорновому» вигляді дійсно існує, хоча прогулятись там сьогодні є досить моторошною пригодою: відсутність благоустрою, освітлення, контролю та складність проходу крізь хащі та сміття. Цей фрагмент видового шляху по кромці придніпровських пагорбів може увійти, як відсутня ланка, до загального велопішохідного шляху від Володимирської гірки до Лаври.
І досі залишається можливість розчищення та благоустрою цієї алеї від Арсенальної площі як мінімум до будинку по вулиці Івана Мазепи,3. А далі – або підключення до вулиці Івана Мазепи, або алея пройде трохи нижче під ще однією видатною будівлею Йосипа Каракіса – дитсадком «Орлятко» (Аскольдів провулок, 5) і вийде до площі Слави. Пішоходи при цьому будуть проходити по панорамній терасі за Київським палацом дітей та юнацтва та через місток дістануться до Парку Вічної Слави.
У 2021 році здійснено благоустрій Арсенальної площі з організацією нового громадського простору. І від цього простору тепер можна зробити продовження, відродивши панорамну алею, яку передбачав Йосип Каракіс.
Сьогодні ці місця – постапокаліптична, безконтрольна та занедбана зона, як і прилеглі території дніпровських схилів навколо Зеленого театру. І все це у історичному середмісті, зони втраченого контролю міста над своєю територією. Усюди по дніпровським схилам може бути благоустроєна місцевість, що поєднає Верхнє місто та набережні. І важливий початок для цього: панорамний шлях уздовж кромки усіх пагорбів. В цих маршрутах особливо цінною є безперервність шляху і панорамних ракурсів, чого зараз немає, але можливість ще існує.
Досі зберігається несправедлива відсутність увічнення пам’яті про зодчого, який жив і працював у Києві, де створив чимало знакових будівель, викладав у Київському інженерно-будівельному інституті і вплинув на багатьох архітекторів наступних часів. Немає ні пам’ятника, ні меморіальної дошки, ні назви вулиці. Треба виправити цю несправедливість і подолати культурне забуття. Відроджений відрізок панорамної алеї, яку проєктував Йосип Юлійович у одному ансамблі зі створеними житловими будинками та легендарним дитячим садком №1, можна назвати, наприклад: «Алея Йосипа Каракіса».
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
