В Україні представили проєкт плану відновлення житла. Експерти проаналізували ризики

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 119 днів. За цей час ми опублікували 24962 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Аналітичний центр Cedos проаналізував пропозиції проєкту плану відновлення України, які стосуються питань житла і житлової політики, а також оцінив можливості й ризики цих пропозицій.

Відповідно до плану, ціль до кінця 2022 року — відновити 10% пошкодженого житлового фонду, до кінця 2025 року – відновити або компенсувати 50%, а до кінця 2032 року – 100%. За три роки планується запровадити механізм компенсацій, обстежити 100% пошкодженого житла і визначити, що підлягає відновленню, а що компенсації, і яким чином вона буде надаватися. Серед варіантів компенсації: відновлення, будівництва нового житла, купівля нових квартир/будинків. Водночас про грошову компенсацію у плані не згадується.

Ключовим для цієї проблеми є ризик нестачі фінансування. Якщо йдеться про репарації, їхня виплата може зайняти багато років. Вже навіть для проведення легких ремонтів у 2022 році пошук фінансування може бути складністю.

План ставить мету забезпечення житлом ВПО і осіб, в яких було пошкоджене житло. Таке формулювання виглядає недостатньо інклюзивним. Воно не враховує людей, які не мали житла і ресурсів для його забезпечення і раніше. Крім того, люди, які орендували житло, могли через війну втратити роботу і, відповідно можливість платити за нього, не згадують у плані.

До кінця 2022 року передбачається також запровадження фінансових механізмів на підтримку оренди для вразливих категорій ВПО і тих, чиє житло було зруйноване. Такі субсидії не допоможуть розвинути публічну житлову інфраструктуру і можуть зумовити низку викликів. Наприклад, виплата субсидій може збільшити попит на ринку, тож орендодавці піднімуть вартість оренди й це знівелює ефект субсидій. Отже, субсидії можуть бути лише недовготривалим механізмом, що обов’язково має супроводжуватися заходами з забезпечення людей сталим житлом.

Отже, наголос на тимчасовості заперечує стратегічну і постійну потребу у соціальному та неприбутковому житлі. Тому через імовірність пріоритизації тимчасових рішень, існує ризик не здійснити переходу до сталої та ефективної житлової політики.

Експерти вважають, шо перехід від тимчасового у стале житло буде складним.

«Існує ризик, що люди, які отримають прихисток у школах, спортзалах або модульних містечках, не отримають кращих варіантів постійного житла – і ці тимчасові кризові рішення стануть довготривалими. Подібний сценарій уже мав місце із модульними містечками, зведеними у кількох містах після 2014 року. Недостатньо забезпечити людей лише кризовим прихистком або некомфортним тимчасовим житлом у надії, що усі вони зможуть самостійно знайти собі постійну альтернативу протягом кількох місяців чи кількох років. Щонайменше частина людей не зможе зробити цього самостійно», – йдеться в аналізі.

Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.