Як Японії вдалося кількаразово зменшити смертність на дорогах?

Торік у Японії було зафіксовано найменшу кількість дорожніх аварій з жертвами з 1948 року. В 1960-х, коли в країні почався економічний бум, статистика смертей на дорогах була вшестеро більшою. Bloomberg CityLab пояснює, як Японії вдалося виграти «війну з трафіком», порівнюючи з ситуацією в США.

Так, смертність на дорогах Японії складає 2,2 летальних випадка на 100 тисяч населення, в той час, як у Штатах цей показник сягає 12,7 (в Україні смертність у ДТП співмірна з американською). Загалом за останнє десятиліття майже всі розвинуті країни демонструють зниження ДТП з жертвами, коли в США, навпаки, смертність зросла на 30%.

Надійна і швидка залізниця

З 1964 року, коли на маршрут вийшов перший Сінкансен, Японія славиться швидкістю та надійністю залізничного транспорту. Міжміські поїзди курсують настільки часто і долають відстані так швидко, що їхати автомобілем часто не має сенсу. Щогодини від Токіо до Осаки рушає 15 поїздів. 500-кілометрову відстань долають за 2,5 години. Автомобілем дорога займе щонайменше шість годин.

Для порівняння, найшвидший в США експрес Acela долає співмірну відстань між Бостоном і Філадельфією вдвічі довше і курсує менш як десять разів на добу.

Квиток на Сінкансен коштує дорожче, ніж пальне для автомобіля, але японці все одно надають перевагу поїздам. У 2019-му японська залізниця перевезла у 13 разів більше пасажирів, ніж американська, при 2,5-разовій різниці в населенні.

Так само добре працює міський рейковий транспорт. Токійський метрополітен налічує 285 станцій. У менших містах також є метро: наприклад, у Фукуоці (населення 1,5 мільйона) метро налічує 33 станції, потяги курсують з інтервалом три-чотири хвилини, й від аеропорту до центру міста можна дістатися за шість хвилин.

З такою транспортною системою потреба в автівці мінімальна. Рівень автомобілеволодіння в Японії — 61 машина на сотню мешканців, у США — 84 на сто. При цьому в середньому японець користується автівкою втричі рідше, ніж американець.

Відсутність паркування на вулицях

Щоб купити автомобіль, японець мусить одержати сяко сьомейсьо — сертифікат, який засвідчує наявність місця для паркування: чи то місце на паркінгу, чи орендований гараж, чи двір приватного будинку. Кинути «ластівку» серед вулиці — не варіант. Витрати та паперова тяганина, пов’язані з отриманням сертифіката, відвертають багатьох від купівлі автівки.

Така політика не лише зменшує кількість автомобілів на вулицях, що саме по собі знижує аварійність, але й значно покращує оглядовість.

Мікромобілі

У Європі мікромобілі почали з’являтися на тлі повоєнної економії, але в Японії їхня популярність не зникає. Ця категорія має назву кей-кари. Вони мають жовті реєстраційні номери, і законодавство обмежує їхні габарити, масу та максимальну швидкість. Це можуть бути, зокрема, мінівени або маленькі пікапи.

Приблизно третина продаваних у Японії машин відноситься до сегмента кей-карів. Серед найпопулярніших у країні моделей — Honda N-Box, Suzuki Spacia та Daihatsu Tanto.

Порівняно з габаритними автівками, особливо позашляховиками і кросоверами, кей-кари коштують дешевше та зручніші для маневрування вузькими вуличками і тісними паркінгами.

А ще в разі зіткнення ці легкі машини створюють меншу силу удару, а коротка передня частина зменшує сліпі зони водія. Дослідження свідчать, що для пасажирів всередині салону кей-кари так само безпечні, як і повнорозмірні автомобілі.

Безпечне місто

На додачу можна згадати й особливості планування японських міст. Вузькі вулиці не дозволяють розігнатися, та й обмеження швидкості доволі суворі: 30-40 км/год. Менші вулички зазвичай не мають тротуарів і передбачають спільний рух водіїв, пішоходів і велосипедистів.

Чимало чинників випливають з особливостей японської культури, зокрема з пріоритету колективного блага над індивідуальним. Так, звичка відпускати дітей самих з малого віку та популярність піших прогулянок свідчить про те, що вулиці безпечні. Про це культурне явище ми вже писали докладно в цьому матеріалі.

Про міську культуру Японії читайте також: