У Києві залишаться вулиці Пушкіна і Толстого, але на околицях

Комісія з питань найменувань при Київраді вирішила залишити вулиці, названі на честь російських письменників Олександра Пушкіна і Льва Толстого, — але на околицях столиці. Про це повідомив Тиміш Мартиненко-Кушлянський, дослідник історії міста та член комісії.

Російська культура

«З одного боку, коли ми говоримо про Толстого або Пушкіна, то об’єктивно ці люди мають заслуги перед світовою культурою. А з іншого боку, ми чудово розуміємо, яку функцію російська культура виконувала в Україні останні 350+ років, і які функції імена цих письменників виконували у центральній частині міста. А вулиця Івана Котляревського, який по суті є зачинателем сучасної української літератури і творцем української літературної мови, знаходиться на околиці Києва, це маленька вулиця у приватному секторі», — пояснює він.

За його словами, восьмого вересня комісія ухвалила «соломонове рішення». Так, вулицю Пушкінська, розташована у центрі, вирішили перейменувати на честь мецената Євгена Чикаленка. Водночас вулиця Пушкіна на околиці села Троєщина залишиться.

Так само Лев Толстой «переїжджає» у Бортничі. Щодо нової назви площі Льва Толстого у центрі поки узгоджуються деякі деталі: «є певні цікаві пропозиції від депутатського корпусу». Тобто, як зазначає експерт, ці культурні діячі збережуть певну репрезентативність, але дуже обмежену.

Друга світова війна

Щодо увіковічення пам’яті Другої світової війни, то з топоніміки Києва приберуть представників вищого військового керівництва СРСР. Як пояснює Мартиненко-Кушлянський, — бо в абсолютній більшості випадків вони виконували «абсолютно людожерські» накази Сталіна на зразок форсування Дніпра і звільнення Києва, коли щоб звільнити місто до дня Жовтневої революції, поклали «божевільну кількість» солдат.

«З одного боку ми розуміємо, що у вимірі всесвітньої історії українці відіграли як народ видатну роль у перемозі над нацизмом, з іншого боку ми розуміємо, що Червона армія не принесла свободи українському народу. Тому рішення було прийнято таке: ми зберігаємо пам’ять або увічнюємо фронтовиків-червоноармійців, які реально проливали кров у боротьбі з нацизмом. Але прибираємо військово-політичну верхівку, яка окрім військової справи займалася політикою і насадженням радянської ідеології», — зазначає він.

Тож вулиці маршалів у Києві зникають, а з іншого боку, з’являється, наприклад, вулиця Кожедуба — «одного з найвидатніших українців-асів часів Другої світової війни».