«Прості речі, що приносили радість до війни». Графіті, баскетбол та житло в Urban Camp – центрі для переселенців у Львові

Війна — той травматичний досвід, з яким до 2022 року більшість із нас ніколи не стикалася. Тому проживати його кожному доводиться в режимі реального часу, здебільшого з оглядом на власні відчуття та рекомендації психологів.

Команда харківʼян Street Culture до війни cтворювала урбан-парки та займалася розвитком й популяризацією вуличних культур в Україні. Утім зараз вони волонтери. Облаштування житла для внутрішньопереміщених осіб стало своєрідним викликом для команди. Разом зі своїми давніми партнерами Urban Reform Street Culture відкрили у Львові у березні Urban Camp. А зараз за підтримки Данської громадської організації вуличних культур GAME, Львівської міської ради, Управління спорту Львова й Мережі молодіжних просторів ТВОРИ! займаються облаштуванням вже другого простору.

Що таке Urban Camp, чим він відрізняється від звичайного прихистку та на які аспекти звертають при облаштуванні простору розповідає один з його ініціаторів, співзасновник Street Culture Георгій Матюхін.

Харків’яни Віктор Чулановський та Георгій Матюхін – засновники Street Culture

Більше, ніж прихисток

Перше, що ми зробили – відмовились від позиціювання «прихисток» у назві простору. Наш Urban Camp про повноцінне життя, а не про тимчасове перебування.

На жаль, на початку повномасштабного вторгнення, багатьом українцям довелось пройти через тимчасові прихистки, які було облаштовано волонтерами на кордонах різних країн — у спортзалах, у місцевих школах, офісних приміщеннях, аренах тощо. Через це у свідомості багатьох, в тому числі нашій, поняття прихистку почало асоціюватися з ліжком-розкладачем або матрацом на підлозі. Ми не хотіли таких асоціацій, тому вигадали Urban Camp. Тим більше ідея створити простір, в концепції якого б лежав табір для відпочинку й заняттям вуличними культурами для дітей та молоді, була в нас вже давно.

Буквально приставка urban (англ. міський) у назві означає «той, що живе у міському середовищі», а camp (англ. табір) — це вже щось про спільноту і спільні цінності. Тобто, Urban Camp не прихисток, а велика родина однодумців, що проживає у самому центрі сучасного українського міста. Крім того — це логічне продовження того, чим ми займаємось: урбан-культура, урбан-парки, урбан-центри, урбан-кемп.

Перший кемп у Львові на 35 осіб почав працювати у березні, за весну та літо через нього пройшли понад 200 осіб. Зараз за підтримки данської організації з популяризації вуличних культур GAME, Львівської міської адміністрації та мережі просторів ТВОРИ! ми облаштовуємо новий простір — у ньому одночасно зможуть проживати вже до 100 осіб.

У майбутньому ми всі повернемося або відбудуємо свої домівки, але разом з тим наша мета зараз — забезпечити людей гарними умовами для повноцінного проживання, скільки б вони не вирішили залишатись у кемпі.

Ми надаємо житло, триразове харчування, у нас є їдальня, пральня, загальний простір. Майбутній кемп буде просторішим (5700 кв.метрів) та складатиметься з кількох зон. На першому поверсі облаштуємо публічний простір для дітей, відпочинку та ігор, штаб кемпу, а також кухню й пральню. Другий поверх переважно займуть житлові кімнати двох типів: сімейні із двоспальним та двоярусними ліжками, а також «хостельні», також там будуть коворкінг та івент-спот (простір для заходів). У дворі плануємо встановити вуличні меблі та використовувати його, як публічний простір для заходів у теплий сезон.

Відсутність страху за життя

Мешканці Urban Camp — здебільшого родини з дітьми, які приїхали до нас з деокупованих територій або зони бойових дій. Через війну та обставини у які їм довелось потрапити, багато хто почав відчувати страх за своє життя. У такій ситуації комфорт та зручності зазвичай відходять на другий план, перш за все люди прагнуть знайти місце, де відчуватимуть себе у безпеці. Окрім житлових та загальних зон у новому кемпі працюватиме зручне укриття. Його буде обладнано всім необхідним, щоб у разі навіть ймовірної загрози — авіаударів або артобстрілу — люди знали, що в ньому зможуть укритися від небезпеки й подбати про себе та близьких.

Зараз за потреби мешканці кемпу завжди можуть звернутись по безоплатну допомогу психолога. Він допомагає побороти наявні страхи, й підказує їм найліпший шлях для психологічного відновлення, з огляду на пережиті ситуації.

Боротьба з емоціональною самотністю

Стресовий стан по-різному впливає на людей. Емоційна самотність це те, що під час війни хоча б раз відчуває кожен, хто був змушений покинути дім. Через втрату звичного колу спілкування, щоденного життя, яким жив багато років, переїзд у нове незнайоме місто. Ми допомагаємо мешканцям кемпу побороти це відчуття. Намагаємось зробити це, продемонструвавши що життя попри все триває «тут і зараз».

Біля основної будівлі першого кемпу, де зараз живуть переселенці, ми організували своєрідний культурний простір. Залучили до його створення й самих мешканців, це допомогло відвернути їх від сумних думок. Разом ми зробили вуличні меблі, побудували спортивний та дитячий майданчик, виділили місце для гри у баскетбол, танців й настільного тенісу. Улітку по вечорах дивилися разом кіно просто неба або вмикали вуличні гірлянди, спілкувались на різні теми. Щовихідних влаштовуємо майстер-класи. Одним словом, намагаємось організувати прості речі, що приносили радість до війни, даємо зрозуміти людям, що вони все ще поруч і нікуди не пішли з їх життя.

У новому кемпі ми хочемо розширити цей культурний майданчик та облаштувати великий івент-спот, куди зможуть приходити не тільки жителі кемпу, а й усі охочі.

У новому урбан-кемпі буде окрема програма заходів, яку враховуватиме всі активності сучасної людини з довоєнного життя. А для того, щоб люди, які переїхали до Львова, скоріш відчули себе у цьому місті своїми, плануємо залучати до проведення таких подій не лише переселенців, а й львів’ян.

Робота з дітьми

На жаль, цього року більшість українських дітей були змушені подорослішати завчасно, але попри все, це все ж таки діти. У кемпі ми створюємо окремі заходи розраховані саме на них. У нас працюють психологи для дітей, ми возимо малих на теніс, плавання, виставки, разом вчимо українську вихідними. Для нас важливо показати їм, що життя продовжується — ми побачили, як це важливо, ще у 2014−2016 роках, коли їздили з ініціативами Street Culture на Донбас.

Подвір’я першого Urban Camp прикрашають графіті. Їх на наше прохання створили художники зі Львова і Харкова. Одну зі стін вони запропонували розмалювати дітям – зробили контури для розмальовки, а вони розфарбували. Малювання – це гарний помічник у подоланні стресу чи послабленні психологічного навантаження, майже як медитація. Малюючи, людина зосереджується на самому процесі, а не на емоціях. Тому такий досвід плануємо повторити й під час облаштування другого Urban Camp, там вільних стін ще більше, тому зможемо залучити і дорослих, і дітей.

Окремий акцент робимо в кемпі й на занятті вуличними культурами. По-перше, це те, на чому ми знаємось найкраще. По-друге, для дитини та підлітка скейтбордінг, або брейк-денс це не просто спорт, а ще й інтерес: «А чи зможу я зробити цей трюк?»; певного роду адреналін, змагання із друзями, а також — момент розширення власних креативних можливостей. Бо ти можеш впасти десятки разів, але одного разу в тебе вийде — і ти будеш найщасливішою людиною у світі.

З тваринами – можна

Спілкування з тваринами допомагає скорішому відновленню психіки у важких життєвих ситуаціях – це доведений факт. Тварини допомагають відвернутися від неприємних спогадів та думок. Комусь справді стає легше, коли він притискає кота для або грає з собакою, адже, крім іншого, це ще й велика частина нормального життя. Через наш перший кемп пройшло чимало тварин, у новому також плануємо приймати родини з тваринами.

Проєкт реалізується власним коштом та за допомогою благодійних внесків. Допомогти ГО Street Culture в облаштуванні другого Urban Camp а також підтримати його мешканців можна за посиланням.

Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.