Код червоний: як боротьба з ковідом у Китаї перетворилася на кіберпанк-антиутопію

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 288 днів. За цей час ми опублікували 23579 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Скриншот з відео South China Morning Post

Китайці поширюють у соцмережах відео поліцейських дронів з QR-кодами і натовпів людей, що тікають з міських кварталів, оголошених «зараженими». Офіційна політика «нульової толерантності» до випадків коронавірусу знаходить все менше підтримки в населення КНР.

З початком пандемії COVID-19 уряд запровадив безпрецедентні локдауни та цифровий контроль. Перші півтора-два роки заходи дозволяли знизити захворюваність до мінімуму, в той час, як у Європі й США вірус виходив з-під контролю. Та з часом країни світу сфокусувалися на вакцинації, поступово відмовляючись від карантинів і тестів. Китай же досі вимагає від населення постійного тестування та практикує ізоляцію людей і громад попри те, що має власні вакцини.

У Китаї діє система санітарних кодів, які показують ковідний статус громадянина:

зелений означає, що власник телефона має негативний ПЛР-тест і не контактував із хворими;
жовтий — те, що особа не тестувалася більш як тиждень. У деяких регіонах код стає жовтим, якщо мобільний телефон обслуговується тією ж базовою станцією, що й телефон людини, в якої виявлено інфекцію;
червоний код значить, що людина інфікована або мала контакт з носієм вірусу.

Вакцинація ніяк не впливає на колір коду. Щоб мати зелений код, слід тестуватися на ковід кожні три дні.

Інфографіка з відео South China Morning Post

І жовтий, і червоний код значно обмежують свободу пересування: з таким кодом не пустять ані до громадського транспорту, ані до супермаркету. Якщо поліція на вулиці зісканує червоний код, людину відразу доправляють до карантинного центру — на термін від тижня до двох. Деякі такі центри нагадують в’язниці.

Скриншоти з відео: twitter.com/songpinganq

Коди з мобільних телефонів скануються на вході до магазинів парків, ресторанів, щоб система відслідковувала пересування. Часом деякі заклади вимагають ще й окрему «картку пересування», яка показує, де людина бувала останній тиждень.

Останнім часом, якщо якась територія — квартал, район, місто — стає зоною ризику, червоний код застосовують відразу до всіх людей, що пребувають у цій зоні. У соцмережах є фото й відео людей, що застрягли в офісі або й навіть у туалеті — бо в когось поблизу виявили вірус, і їхні коди в момент стали червоними.

У червні сотні вкладників банків вирішили влаштувати акцію протесту в Чженчжоу, вимагаючи розблокувати їхні рахунки (три банки заморозили депозити своїх клієнтів на кілька місяців, пояснюючи це технічними проблемами). Якраз перед запланованим протестом коди на їхніх смартфонах стали червоними.

До системи кодів додалися цифрові браслети. Al Jazeera розповідає історію 34-річної жительки Пекіна Юй Тін Сюй, яка одного ранку виявила в себе під дверима коробку з білим пластиковим браслетом і вимогою носити його завжди, аби влада могла відслідковувати її пересування.

«Я так його і не вдягла. Я погоджувалася з локдаунами, примусовим тестуванням на ковід, санітарними кодами, але ця штука виглядає як стеження заради стеження», — каже вона й викидає браслет у вікно.

Поліцейські дрони з QR-кодами на карантинних пунктах пропуску виглядають як образ із кіберпанківського фільму чи відеогри. Щоб прискорити перевірку карток пересування та санітарних кодів уздовж рядів автівок, що стоять у черзі, летять дрони з QR-кодом, який водії мають встигнути зісканувати.