Під Києвом встановлюють нові ДОТи (фото)

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 127 днів. За цей час ми опублікували 25034 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

На оборонних рубежах Києва й області встановлюють ДОТи, повідомив командувач оборони Києва Олександр Павлюк.

Укріплення розташовують на основних шляхах імовірного висування противника з урахуванням досвіду початку вторгнення. Загальна вага споруди — близько 30 тонн. Вона складається з кількох елементів, відлитих зі спеціального армованого бетону.

ДОТ розшифровується як «довгочасна оборонна точка». Це капітальна фортифікаційна споруда з залізобетону для прикриття артилерійської зброї.

До російського вторгнення ДОТи існували на Київщині як історичні об’єкти — залишки фортифікацій Київського укріпленого району, збудовані переважно у 1930-х роках. Деякі з них були музеєфіковані та мають статус історичних пам’яток.

Історичний ДОТ 186 серед житлової забудови. Фото: Bugay7 / Вікіпедія

Перша лінія оборони пролягала через Білогородку та Віту-Поштову. Друга — через Вишгород, Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку та Голосіївський ліс. Третя лінія проходила безпосередньо по околиці Києва. Ці ДОТи використовували під час оборони Києва від армії Третього рейху в 1941 році.

Для прикладу, ДОТ 402 мав три поверхи. Перший слугував для ведення вогню по супротивнику і для захисту головного входу. Там були гнізда для кулеметів і кімнати для продовольства, боєприпасів і особового складу. Система вентиляції мала захищати від газових атак. Другий поверх — це невеликий тунель, що поєднував яруси. Третій поверх був довгим коридором із розгалуженою системою підземних комунікацій, що тягнулися приблизно на 500 метрів, як розповідав автор книги «Оборона Києва. КиУР 1941» Валерій Павлик.