У багатоповерхівку, в якій мешкала 69-річна киянка Поліна Олейнічук, російська ракета влучила ще 15 березня. Її квартира на третьому поверсі першою опинилася у вогні.

Тоді навесні «Хмарочос» випустив великий матеріал «69-річна киянка опинилась на вулиці, бо її квартиру знищив ворожий снаряд. Де жити таким, як вона?». Нещодавно, вже на початку зими, у будинку героїні статті завершили ремонт, тож ми вирішили дізнатись, як закінчилась ця історія.

«Фактично пожежа почалася з моєї квартири, – розповідає Поліна Дмитрівна, – після влучання вибухнула газова труба між другим та третім поверхами і все полум’я одразу потрапило у квартиру. В мене були дуже гарні віконні рами з закарпатської деревини. Все зайнялося миттєво і квартира вигоріла вщент. Зрештою постраждала уся фасадна сторона будинку, він був непридатний для проживання».

У 16-поверховому будинку на 126 квартир 64 помешкання вигоріли повністю, 62 – постраждали частково, повідомили тоді в КМДА. Проведена технічна експертиза показала, що несучі конструкції будівлі збереглися у належному стані, тому житло підлягає відновленню.

Одразу після пожежі будинок спорожнів. Більшість мешканців, в першу чергу молодь, шукали прихисток власними силами. Іншим з тимчасовим розміщенням допомогали соцдепартаменти міської та Святошинської районної ради.

Впродовж майже дев’ятьох місяців пані Поліна прожила у знайомих в сусідньому будинку: «Я дуже вдячна людям, які мене прихистили. Вони просто увійшли у моє положення і вирішили допомогти. Весь цей час я жила в них безкоштовно, тільки сплачувала частину комунальних послуг».

Що змінилося у будинку

Тим часом активно йшла робота з відновлення постраждалої будівлі. На початку грудня столична влада повідомила про закінчення капітального ремонту та готовність до повернення мешканців.

«У будівлі утеплили фасад, встановили нові вікна, перегородки сантехнічних приміщень, замінили ліфти, дах, відремонтували вхідну групу. Підсилили збірні залізобетонні елементи. Влаштували нові електричні та сантехнічні мережі. Практично завершили соціальний ремонт в квартирах. Уже найближчими днями мешканці розпочнуть заселятися у власні квартири в повністю оновленому будинку», – розповідав міський голова Віталій Кличко.

Поліна Олейнічук підтверджує, що будинок повністю змінився. Дійсно зроблений ремонт усіх сходових клітин, замінені обидва ліфти на сучасні, вікна оздоблені новими склопакетами, замінені водопровідні труби та електрична проводка. Замість високих сходів на вході у під’їзд облаштували пандус, утеплили та оздобили декоративною штукатуркою фасад (раніше будинок не мав зовнішнього оздоблення). «Такий гарний став, усі, хто проходять повз, це відзначають. До того ж нам на торцевій стіні намалювали птаха Фенікс на жовто-блакитному тлі. Це символ, що ми постали з попелу. І вся країна постане», – зазначає пенсіонерка.

Також будівельники облаштували прибудинкову територію, намалювали розмітку для паркінгу, спортивного майданчику, зеленої зони.

У квартирах зроблений базовий ремонт: на підлозі – лінолеум, у санвузлах – кахель, у кімнатах – шпалери під фарбування, встановлено газові плити та сантехніку. Воду, опалення та електрику, за словами мешканки, вже підключили, а от газу ще немає. Обіцяють підключити найближчим часом. Але в цілому квартира пуста. Отже, для того, щоб заїхати, потрібні ще базові меблі та побутова техніка.

«Ліжко та стіл я вже купила. Ще придбала не новий, але робочій холодильник. З посудом та теплими речами мені допомогли волонтери та соцвідділ, за що їм дуже вдячна. Тепер чекаю, поки підключать газ та сподіваюся зустріти Новий рік вже в своїй квартирі», – каже Поліна Дмитрівна.

Найбільші втрати відновленню не підлягають

Вона згадує, що втратила під час пожежі усе майно, але найбільше жалкує за цінними сімейними речами та спогадами. Адже тепер не залишилось жодних фотографій з юності, весілля, батьків, маминих прикрас, речей, які покійний чоловік робив власноруч. Того, що не купиш і не відновиш. «Це все моє життя, мої втрачені спогади. Але я вдячна, що знову маю дах над головою, що вже не безпритульна і що не маю виїжджати з рідного міста».

Жінка розповідає, що компенсації за втрачене майно не буде. Все, що змогли місцеві ради, –організувати матеріальну допомогу 10 000 гривень на кожного мешканця. Представники прокуратури кажуть, що після закінчення війни потрібно подавати позов до Гаазького суду. Але все це дуже примарні перспективи. Тому люди виходять з того, що мають.

Близько десяти сімей вже повернулися до будинку, використовують поки що маленькі електричні плити. Інші чекають на газ та облаштовують оновлені квартири.

«Мешканці кількох сусідніх будинків також зібрали гроші для нас. Мені виділили три тисячі гривень. Але я їх поки не витрачаю. Хочу навесні вкласти в озеленення будинку. В нас там такий бузок ріс, такий мабуть є тільки в ботсаду. Хочу, щоб в нас знову був бузок, і троянди. Будемо жити!», – каже Поліна Дмитрівна.