Наша оборонна війна ще триває, але українці та міжнародне суспільство вже розробляють плани повоєнної відбудови країни. Зруйновані міста та інфраструктура вимагають відновлення, а місцями – повної перебудови. Тому спричинені руйнації – це ще й «вікно можливостей» зробити Україну більш сучасною та наблизитись до світових стандартів, назавжди відійшовши від радянської спадщини.

Експерти-планувальники з провідних університетів світу, в співпраці з українськими спеціалістами, розробили рекомендації з різних напрямків повоєнної відбудови, які представлені в рамках стратегії Центру економічних і політичних досліджень «Відбудова України».

Основний принцип, за словами Юрія Городниченко, макроекономіста та професора економіки Університету Каліфорнії Берклі, в тому, що відбудова має бути швидкою. А оскільки Україна не матиме такого фінансового ресурсу одразу після війни, потрібно залучати грантову міжнародну допомогу. Саме тому стратегії відбудови та їх орієнтовний кошторис мають бути розроблені вже зараз.

Як відновлювати транспортну інфраструктуру

Загальна шкода, вже завдана українській транспортній інфраструктурі становить значні (за оцінкою KSE) понад 40 млрд доларів.

Залізниця. Як зазначає експерт, Україна має розгалужену залізницю (понад 23 тис. км). До російського вторгнення «Укрзалізниця» входила в десятку найбільших постачальників пасажирських і вантажних перевезень в світі. Але самі залізничні колії не відповідають європейським стандартам. Зате полегшують логістику російським військовим, бо мають ту саму конфігурацію. Це «колоніальна спадщина», яку потрібно змінювати. Як і покращувати сполучення Схід-Захід всередині країни.

Це полегшить економічні зв’язки між Україною та ЄС, який буде головним післявоєнним торговим партнером. За оцінками авторів, вартість цього проекту може коливатися від 43,7 до 130 млрд доларів (1,9–5,6 млн доларів за кілометр). Але користь, отримана від роз’єднання з росіянами, які зараз активно використовують її для доставки та поповнення боєприпасів – безцінна для подальшої безпеки та розвитку країни.

Автомагістралі. Основним недоліком мережі автомобільних доріг України, порівняно з країнами ЄС, експерти називають брак розгалуженої системи автомагістралей. Масштабним завданням після війни стане відбудова мережі автомобільних доріг країни. Крім пошкоджень і руйнувань внаслідок бойових дій, дороги зазнали значного погіршення стану при транспортуванні важкої військової техніки.

Ключовим питанням післявоєнної відбудови мережі магістралей буде залучення приватних інвесторів для відновлення автомобільних доріг через певну форму державно-приватного партнерства (це пріоритетний шлях в порівнянні з приватизацією и концесією). А також запровадження раціонального економічного використання доріг, що ймовірно, зробить частину шляхів платними, адже інвестори захочуть побачити певну віддачу від вкладених коштів.

Порти. Найбільшої шкоди при вторгненні зазнали українські порти. Особливо Бердянськ та Маріуполь, які ще з 2014 року втратили майже 40% пропускної здатності, через блокування росією Керченської затоки. В цьому році Маріупольський порт розділив долю міста, деякі чорноморські порти зазнали руйнівних ракетних ударів.

Зусилля післявоєнної реконструкції портів включатимуть, на додаток до реконструкція фізичної інфраструктури та інституційних реформ, забезпечення безпеки проти російських нападів. Це цілком реально для Чорноморських, але досить складно для Азовських портів.

Авіація. Відновлення авіаційної галузі буде найлегшим завданням, завдяки тому, що авіаційна галузь, на відміну від залізничної, була досить сильно інтегрована з європейською. Ринок авіаперевезень Україна–ЄС протягом деякого часу був лібералізований, було знято частотні обмеження, кульмінацією чого стала угода «Відкрите небо ЄС–Україна», підписана у жовтні 2021 року.

Так, знадобляться великі інвестиції у відновлення пошкоджених аеропортів, але ключові шлюзи країни можуть бути задіяні негайно після встановлення безпеки у небі. Інфраструктура більшості ключових аеропортів, у тому числі Київ-Бориспіль, Київ-Жуляни та Львів не зазнали серйозних пошкоджень. Загалом, коли закінчиться війна, комерційні рейси в та з України можуть бути відновлені протягом тижнів. Проте аеропорти Донецька та Дніпра вимагатимуть значні інвестиції в реконструкцію (вартістю в сотні мільйонів доларів).

У 2019 році – останньому повному році перед пандемією – українські аеропорти, розташовані на контрольованій території, обслужили майже 25 мільйонів пасажирів. Це говорить про те, що вони не використовувались на повну потужність. Наприклад, аеропорти Іспанії – країни зі схожим обсягом населення – обслужили понад 88 мільйонів пасажирів у 2019 році.

З точки зору інституційної реформи, ключовою проблемою в секторі аеропортів буде приватизація та економічне регулювання. Загалом, практика Європи, Японії, Австралії показує, що приватний сектор робить аеропорти більш ефективними. Але в Україні, автори стратегії рекомендують місцевій владі зберегти частки власності та/або право голосу в управлінні місцевими аеропортами.

Альтернативний спосіб залучити приватний сектор, зберігаючи державну власність – договір концесії аеропорту. Вони стали досить популярними у Східній Європі за останні два десятиліття. Типова домовленість такого роду передбачає використання компанії-посередника для управління аеропортом протягом 20-30 років. Керуюча компанія платить уряду (який утримує право власності на аеропорт) концесійну плату, і зазвичай зобов’язується модернізувати інфраструктуру аеропорту. Після війни такі домовленості допоможуть відбудувати великі аеропорти, які зазнали значних пошкоджень (Донецьк, Луганськ та Дніпро). Регіональні аеропорти, які раніше не мали розвиненої інфраструктури та постраждали від російських бомбардувань (наприклад, Вінниця та Кривий Ріг) також можуть виграти від концесій.

Відбудова – це реформа, а не будівництво

Післявоєнна геополітична реальність мінімальних зв’язків між Україною та росією змінить інтенсивність та характер використання інфраструктури наземного транспорту у східній частині України. Ці регіони потребуватимуть левової частки фінансування реконструкції. І тут варто надати перевагу державно-приватному партнерству, а не приватизації транспортної інфраструктури.

«Відбудова – це не тільки відновлення інфраструктури, це й створення нових державних інститутів. І ці реформи нам потрібні вже зараз, не очікуючи кінця війни. Міста на Сході України почали занепадати ще до початку бойових дій. Міста Заходу мають більший потенціал. Нам потрібна реінтеграція, «перетікання» ресурсів між регіонами» – вважає професор Городниченко. Адже, якщо Україна не стане успішною – це виклик для добробуту та безпеки усіх країн західного світу.