Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Власник кам’яниці має намір зробити цей простір публічним для відвідувачів. Для майбутньої експозиції планують використати виявлені знахідки: фрагменти нервюроготичного склепіння, кахлі, перенесений живопис, створити лапідарій.  Також є думка за допомогою цифрових технологій зробити інтерактивний тур, щоб охочі могли побачити, який вигляд мала ця кам’яниця у часи її первинного формування.  

*Матеріал наданий львівським Бюро спадщини.

Ліворуч – кам’яниця в 1938 році, праворуч – будівля нині.

«Протягом останніх років ми помічаємо тенденцію, як змінюється ставлення людей до культурної спадщини. Культура формує матеріальні та духовні цінності, це живий процес, який постійно рухається, розвивається, видозмінюється і ми, і цей об’єкт є частиною цього формотворчого процесу» – зазначає інвестор. 

Зараз, через особливість фасаду, ця будівля може здатися доволі простою і невиразною в середовищі. Насправді ж вона має велике наративне значення та розкриває історико-культурне нутро Львова. Адже за свою довгу історію усі ключові національності, котрі формували Львів, мають стосунок до цієї кам’яниці.

Вважалося, що кам’яниця на вул. Вірменській, 17, яка називається Еміновичівська, датується XVII ст., проте це не зовсім так. Останні дослідження показали, що датування є умовне і випливає з першої письмової згадки про кам’яницю.  

Натомість структурі будинку знайдено багато цінних реліктів датованих ще XV століттям – наприклад, готичні портали та вікна. Одне із вікон навіть виявили in situ, тобто на своєму місці. На його кам’яному обрамленні залишилися сліди пожежі 1527 року, яка майже цілковито знищила готичний Львів. Через це фахівці припускають, що не всі міські будівлі того періоду були цілковито дерев’яними. 

Проєкт реалізовує команда реставраторів KARP Restorer спільно з фахівцями з НУ «Львівська політехніка» під керівництвом Олега Рибчинського — професора кафедри архітектури та реставрації  НУ «Львівська політехніка».

«Загалом ця кам’яниця нараховує близько десяти періодів розбудов —  з XV ст. і до Другої світової війни», — зазначає Олег Рибчинський. 

Відомо, що у XVII ст. кам’яницю викупили вірмени — родина Еміновичів. Вони зробили надбудову і перебудову. З цього часу кам’яниця іменується Еміновичівською. Після цього вона переходить до вірменських архиєпископів, а далі — до ловчого Петра Лубковського, котрий ґрунтовно її перебудував.

В антресолі однієї з кімнат, в шпарині дерев’яної балки, фахівці знайшли захований у німецькомовну газету 1916 р., значок українського січового стрільця. Ймовірно, стрілець переховувався тут під час пацифікації.

У підвалі також вдалося виявити місце, де під час Другої світової війни переховувалася єврейська родина. Відомо, що їхні нащадки зараз живуть в Ізраїлі.

Автографи майстрів  XV ст. та збережена
ренесансна система опалення

Фахівці виявили артефакти різних періодів. На одному із них є підпис різьбяра, який датується XV ст. Ймовірно, це вперше в історії Львова знайдено підпис майстра того періоду.

Також знайдено капітелі міжвіконних колон на першому поверсі та антаблемент з гротескним маскароном аналогів яких теж немає у Львові, але подібні речі можемо спостерігати у Флоренції.

У пазухах склепіння виявлено ренесансні кахлі ХV ст. з готичної печі. Найімовірніше, ця піч була на другому поверсі, але до наших часів не збереглася. На них можна побачити герб Прусського королівства, герб Холмської землі та найцікавіше – зображення короля, який тримає в руках державу і меч. Дослідники ідентифікували його як Сигізмунда I Старого. Також на двох кахлях зображено фрагмент Євангелія від Матвія «Побиття немовлят».

Аналоги цих кахлів експонують в колекції музею у Вавелі. Проте є одна відмінність — у Вавелі кахлі полив’яні, а в цьому випадку — глиняні. Мабуть, у привезену з Вавеля форму набивали глину та випалювали у Львові. Олег Рибчинський наголошує, що це і не королівська кам’яниця,  як про неї писали попередньо, оскільки немає жодних документів, які б про це свідчили.

Різьблена колона, поліхромія з Мелюзиною та трансфер розписів

Окрасою кам’яниці є стінописи. Проте не всі збереглись до нашого часу. Розписи першого поверху практично повністю втрачені, оскільки всі стіни були затиньковані цементом і лише на кількох фрагментах вдалося віднайти автентику. Під час робіт фахівці виявили замуровану раніше нішу з поліхромією. Розписи мають мотиви пізньої готики – раннього ренесансу. Це одні з найстаріших фрагментів настінних розписів знайдених у цій будівлі. Фахівці зробили трансфер цих фрагментів на нову основу методом «stacco», тобто зняли разом із кутами та шаром тинькованої основи, яка тримає форму малярства.

«Найцікавіша поліхромія збережена на другому поверсі будівлі. Поступово, у процесі досліджень, нам почали відкриватись різні сюжети. Наприклад, цей урбаністичний пейзаж околиць міста, на якому показано умовні  середмістя і замок» – розповідає Василь Карпів, засновник KARP Restorer, яка проводить реставраційні роботи.

За допомогою трансферу можна розшарувати чи перенести на іншу основу розпис або будь-який інший вид монументального мистецтва. Зазвичай так рятують розписи у будівлях, які перебувають під загрозою знищення. 

Сама технологія полягає у консервації та покритті поверхні малярства захисним, армованим шаром тканини на клею, який має зворотну розчинну дію, але фізично тримає та захищає структуру малярства від осипів, тріщин чи пошкоджень при перенесенні. Зафіксовану поверхню малярства відбивають спеціальним молотком та відривають від основи, тримаючи розпис на тканині. Паралельно готується реставраційний каркас, на який приклеюють розпис на тканині. Після тривалого висихання трансферну тканину видаляють з поверхні малярства, видаляють залишки клею і таким чином отримують мистецький фрагмент уже на новій основі.

Під час реставраційних досліджень було виявлено, що стеля є вторинною (встановлена в австрійський період) та приховує під собою дерев’яне балкове перекриття та розписи у вигляді меандрів, які характерні для періоду ренесансу. Завданням фахівців було відкрити первинний вигляд стелі та зберегти розписи пізнішого періоду.

Фрагменти орнаментальної композиції перенесли методом трансферу на нову основу, а вторинне перекриття обережно демонтували. Провели низку консерваційно-реставраційних робіт, які забезпечили естетичне збереження та експонування поліхромії.  Між виявленими ренесансними балками та класицистичними розписами період у 200 років! 

«Далі ми натрапляємо на два морські сюжети. Під одним із них  ми виявили малярські шари з різних періодів. Цікаво, що подібний морський мотив зображений на стінах кам’яниці непортового міста» – розповідає реставратор.

У кімнаті на другому поверсі, між вікнами, виявлено колону. Її датують серединою XVII ст. Вона поліхромована із Мелюзиною — фігурою європейського фольклору, яка символізує жіночий дух прісної води. Зазвичай її зображують жінкою, нижня частина тіла якої є зміє- або рибоподібною. Колона була замурована цеглою і після відкриття на ній було понад десять шарів різночасових монохромних побілок, які після досліджень були зняті.

Реставрація та ревіталізація кам’яниці під час війни

Війна сильно вплинула на процес та швидкість реставраційних робіт. На даний час, над збереженням  об’єкта працюють реставратори, які залишились в Україні й цілеспрямовано займаються своєю професійною діяльністю, а таких не так багато. Певні роботи довелося відкласти, щоб не порушувати технологічні рамки, які з приходом холодів та обмеженого електропостачання не могли бути дотримані. Наразі фахівці завершують основні консерваційні заходи на об’єкті та планують формувати документацію і плани на наступний сезон.

Знайдений у підвалі кам’яниці давній гіпокауст (найпоширеніший тип класичної античної, особливо давньоримської, опалювальної системи, призначеної для обігріву одноповерхових будівель) планують відтворити, закрити склом та зробити частиною експозиції. Проте через війну ці роботи зупинені. Фахівці, які працювали над цим, зараз у війську відстоюють незалежність країни. 

Як стверджують реставратори: «рушій в нашій роботі — це любов до мистецтва, розуміння його цінності та вічності, яке передає культуру та естетику формування нашої історії. Ми митці, дослідники, науковці оперуємо технологіями, методами, інструментами, матеріалами та все це для того, щоб відкривати, зберігати та показувати мистецтво, яке є невід’ємним елементом формування цього прекрасного світу. Ми дивимось на мистецтво по-іншому, ми його бачимо і розуміємо наскрізь. Наші бажання і можливості дозволяють нам відкривати історію через збережене мистецтво, фіксувати та презентувати його суспільству. І насправді це дуже цікаво».

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button