Україна є урбанізованою країною. Понад 70% населення тут проживає в містах. Це другий показник з усіх пострадянських країн, за цим критерієм Україна поступається лише Білорусі. Тому відбудовувати Україну – це, перш за все, відбудовувати її міста.

При цьому загальне населення країни зменшується. Київ був єдиним великим містом, яке зростало з 1989 року. При цьому в Україні більше 40 міст з населенням понад 100 тисяч і кожне з них відіграє свою роль у економіці країни.

Як відбудувати міста, повертати людей на Схід країни та чому планувати це потрібно вже зараз, розповідають експерти провідних університетів світу, в співпраці з українськими спеціалістами в рамках стратегії Центру економічних і політичних досліджень «Відбудова України».

Втрачене житло та повернення людей

Специфіка житлового фонду України полягає в тому, що в нас дуже високий відсоток житла у приватній власності самих мешканців, а переважна більшість населення проживає у квартирах. Тому держава може урізноманітнювати житлову політику іншими видами управління та володіння житлом. Тільки таким чином ми можемо вирішити проблему внутрішніх переселенців і людей, які повернуться з-за кордону, але не матимуть змоги повернутися у власні домівки.

Для тих, чиє житло було знищено, на думку авторів стратегії, найефективнішим виходом буде надати ваучери на відповідну суму. Ваучери повинні дозволяти одержувачам купувати квартири, вкладатись у будівництво або самостійно будувати житло в будь-якому регіоні країни. Також можливі ваучери на оренду помешкання, які дозволятимуть сім років проживати в обраному житлі і за цей час прийти до рішення, що робити далі.  З точки зору держави, житлові ваучери вважаються більш ефективними та справедливими для забезпечення житлом, ніж будівництво соціального житла. На думку авторів, ваучери дозволяють використовувати вже побудоване вільне житло та одночасно стати вагомим кроком у запуску ринку нерухомості після війни. Хоча надавати ваучери всім, хто втратив домівку, буде дорого, ще дорожче побудувати кожному новий дім – вважають спеціалісти.

Проте основними вигодонабувачами цього механізму можуть стати приватні девелопери, а не українці та українки, які потребують даху над головою. Забудовники зводитимуть будівлі за державний кошт та здаватимуть їх у приватну власність тим, хто має право на ваучери. За цим механізмом утримуватиметься згадувана вище модель високого рівня володіння житлом. Тому українські експерти з житлової політики пропонують переосмислити діючий механізм надання, фінансування та менеджменту житла. Адекватним виходом з ситуації, на їхню думку, виглядає вимушений механізм приватно-державного володіння відбудованим житлом. Такі моделі, застосовані у ряді європейських країн, дають можливість довгостроково проживати та навіть передавати це право у спадок, але не віддають відбудоване державою житло у власність мешканцям.

Враховуючи постійне скорочення населення в багатьох містах, ефективна політика також дозволить замінити зруйновані квартири радянського типу на односімейні будинки або дуплекси. У молоді більше шансів прожити своє життя у східноукраїнських містах, якщо ці міста безпечні, зручні для життя та пропонують динамічні економічні можливості.

Вибираючи, до якого міста переїхати, люди розглядатимуть можливості роботи, ціни на житло, якість життя та можливість повернутися до своєї родини та друзів. Також вагомим буде фактор безпеки. Міста на заході України менше ризикуватимуть атаками з боку Росії та економічно ближчі до Західної Європи. З цих міркувань, Схід України зазнає значного відтоку населення. Навіть коли війна закінчиться – ризик залишиться. Мільйони людей і тисячі фірм, які покинули Схід України, можуть остерігатися повертатися в прикордонні з Росією райони або на узбережжя Чорного і Азовського морів.

Виклик для східних регіонів: сервіси замість немодернізованої промисловості

Зараз міста Сходу України стоять перед викликом. Їх виробнича потужність стрімко скорочується й здається неконкурентоспроможною у традиційних секторах важкої промисловості. Вони будуть змушені різко змінювати свої промислові бази, розвивати сектор послуг. Наприклад, в минулому такі американські міста, як Нью-Йорк, Чикаго та Лос-Анджелес сильно залежали від виробництва для поповнення бюджету та зайнятості населення. Тепер ніхто з них не залежить від промисловості. Наприклад, в повоєнній Україні східні регіони можуть стати бек-офісом столиці, спеціалізуватися на адміністративних, управлінських і допоміжних послугах. Можливо перемістити в регіон велику частину державних посад.

«Нам дуже потрібно, щоб вже з квітня 2023 року люди активно поверталися в Україну. Щоб вони мали робочі місця, житло. Але людям, які втратили домівки, потрібно дати вибір, де їм залишатися та будувати своє життя. Потрібні державні механізми, які дозволять їм це зробити», – ділиться думкою Вероніка Мовчан, науковиця, директорка Центру економічних досліджень.

Експертка вважає, що основні сфери, які розвиватимуться та складуть основу ринку праці у містах:

• машинобудування, в т.ч. військове;
• виробництво будівельних матеріалів;
• ІТ-сфера;
• фармацевтика;
• енергоефективна та альтернативна енергетика.

Для відновлення бізнесу, будівництва житла і комерційної нерухомості знадобиться залучення інвесторів. За відсутності субвенцій, інвестиції у міста Сходу, ймовірно, матимуть вищі ризики ніж решта регіонів країни.

Вероніка Мовчан наголошує: «Нам потрібен приватний капітал. Всюди, де це можливо. Але для цього потрібно зняти з інвесторів підвищені ризики, тобто вводити працюючий механізм страхування військових ризиків». Одним з основних принципів має стати конкурентний та прозорий ринок землі, доступний як для приватних осіб, так і для девелоперів, в тому числі іноземних. 

Однак інша сторона медалі полягає в тому, що все ще залишається економічно вигідним починати нові проекти на Заході України, де існує відносний паритет між цінами на квартири через сплеск попиту в результаті припливу біженців.

Міста не потрібно перебудовувати, їх необхідно покращувати

Україна й до війни не була процвітаючою економікою. Низький рівень ВВП (другий з кінця у Європі) та високий рівень тіньової економіки робив її вразливою до будь-яких викликів. Тож для надійного процесу відбудови потрібно, щоб український народ розумів та налаштувався, що на шлях до процвітання знадобляться роки, якщо не десятиліття. Процес перебудови вимагатиме чітких «правил гри», стимулів, збору даних і їх прозорості.

Враховуючи моделі довоєнного землекористування та щільності населення українських міст, автори стратегії не бачать потреби змінювати їхнє планування. Більше того, руйнування поки що більше стосуються житлових кварталів, ніж центральних чаастин. А саме центр міста, як правило, визначає планування міст через транспортні мережі, що виходять з нього.

Багато людей захочуть повернутися на землю, на якій вони жили, побачити відбудовані райони та використати минулий соціальний капітал, який вони створили. Але процвітаюча Україна потребує покращення цих районів та їх інфраструктури.

Ключові зміни при відбудові

Перші кроки у відбудові передбачають розчищення завалів та відновлення інфраструктури. Це потребує великої ролі уряду, а потім і планувальників, які допомагатимуть спрямовувати будь-які зміни у планування міста, в тому числі транспортної мережі (шосе, основні магістралі та бічні вулиці, системи приміської залізниці). Також до першої черги входять громадські об’єкти: школи, парки, адмінбудівлі, лікарні тощо. Далі йде схема розташування інженерних комунікацій (водогону, газу та каналізації). До половини землі міста використовується для таких суспільних потреб.

Будь-яка реконструкція розпочинається з транспорту, а потім переходить до будівель загалом та житла зокрема. Сучасні міста та міжміські зв’язки мають бути адаптовані до більш інтенсивного транспортного трафіку, зокрема й автомобільного. Дорожня інфраструктура України не наздогнала європейську, і затори стали основною проблемою у великих містах. Одне нещодавнє дослідження показало, що Києва займає 39 місце за кількістю заторів у світі, незважаючи на те, що він не наближається за розміром та населенням до світових лідерів.

Реконструкція відкриває можливість побудувати радіальні, а для великих міст – кільцеві магістралі, які допоможуть вантажам пересуватися містом та відділити міжміське сполучення, щоб транзитний трафік не заїжджав до середмістя. Інше гостре питання – це паркування. Відсутність місць та поганий контроль за правилами паркування призводять до випадкового розкиданих автомобілів по місту, на тротуарах і в громадських місцях. Крім того, паркування зазвичай безкоштовне. Запровадження і суворе дотримання платного паркування могло б зібрати кошти для будівництва великих паркінгів. Водночас українські міста мають запропонувати мешканцям ефективний громадський транспорт.

Після Другої світової війни «План Маршалла» відіграв ключову роль у відбудові міст Європи, хоч вона й тривала більше десяти років. Автори стратегії очікують, що подібні зусилля будуть зроблені для відновлення пошкоджених міст України. Технологічний прогрес і запровадження економічних стимулів можуть зіграти ключову роль у допомозі Україні прискорити цей процес. Економісти задокументували, що є можливість відбудувати їх таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності та покращенню якості життя.