Тисячі вивезених з України дітей пройшли в Росії через табори перевиховання

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 287 днів. За цей час ми опублікували 23569 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Заняття в російському таборі. Фото, надане джерелом авторів звіту

Торік принаймні 6000 українських дітей пройшли через російські табори перевиховання. Росія, крім того, практикує всиновлення вивезених з України дітей, йдеться у звіті Conflict Observatory при Єльській школі громадського здоров’я.

Від початку вторгнення дітей з України відправляли у 43 табори в Росії, зокрема у Сибіру, а також в анексованому Криму. Принаймні у чотирьох із таборів дітей тримали поза розкладом, тижнями й місяцями. Автори звіту спілкувалися з дітьми, що були в російських таборах, а також із батьками таких дітей.

Спираючись на супутникові знімки та відкриті дані, аналітики припускають, що у мережі таборів перевиховання насправді утримувалося значно більше українських дітей, ніж підтверджені шість тисяч.

У таборах на них чекало проросійське патріотичне та мілітаристське навчання. Вихованців возили до патріотичних меморіалів і на зустрічі з ветеранами.

Крім того, дітей також тренували поводженню зі зброєю.

«У багатьох випадках Росія робила вигляд, що тимчасово евакуює дітей з України, нібито у безкоштовні літні табори. Але після цього дітей не повертали та обривали будь-які контакти з родинами», — зауважує Нед Прайс, речник Держдепу, який фінансував звіт.

Депортацією дітей та їхнім примусовим всиновленням займається уповноважена з прав дитини при президенті Росії Марія Львова-Белова. За свою діяльність вона перебуває під санкціями низки країн. Вона заявляла, що російські сім’ї всиновили 350 українських дітей, і ще понад тисяча чекають на всиновлення.

У звіті зауважується, що на українських батьків чинили тиск, щоб ті дали формальну згоду на вивезення дитини. Чимало хто з них вірив, що діти згодом повернуться; часом обговорювалися конкретні терміни.

Так, одна з матерів розповіла дослідникам, що телефонувала директору табору, й той заявив, що дитину вони повернути не можуть, бо ж війна. Деяким батькам пропонували забрати дітей, але лише приїхавши за ними особисто. Це означало довгу й дорогу подорож до Росії, яку могла здійснити лише матір. Для прикладу, один з таборів розташовано у Магаданській області, що за більш як шість тисяч кілометрів від України. Чимало родин були бідними й продавали своє майно, щоб здійснити таку поїздку.

У таборі «Медвежонок» українському хлопчику заявили, що повернуть за умови, якщо Росії вдасться знов окупувати звільнений у вересні Ізюм. Іншому сказали, що його не відпустять через його проукраїнські погляди.

Викладені у звіті факти відносять до воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

За даними уряду України, росіяни депортували понад 14,7 тисячі українських дітей.