Човникова торгівля і репліки: як росіяни купують товари західних брендів, які пішли з ринку?

Хоча чимало західних брендів залишили російський ринок, їхні товари все ще доступні на території федерації, повідомляє Reuters.

Для багатьох російських споживачів змінився тільки час доставки та ціни стали вищими. Речі можна не лише замовити онлайн, але й купити у магазинах. Більшість товарів не підпадають під санкції, тож їх завозять цілком легально.

«Човникова торгівля»

Inditex, що володіє брендом Zara, закрив понад 500 магазинів у Росії після початку вторгнення в Україну, а потім продав ці точки еміратській компанії Daher Group. Але в Білорусі Zara досі присутня.

Так, минулого літа 32-річна росіянка Альбіна поїхала до Мінська з порожньою валізою й за 24 години повернулася звідти з вантажем речей Zara, Bershka і Massimo Dutti для себе й друзів. За одяг заплатила 442 долари. Вона сказала журналістам, що також їздить на закупи до Парижа та Дубая, а ще користується послугами перекупників. Фактично це феномен, подібний до човникової торгівлі, поширеної у 1990-х.

«Є сторінки в інстаграмі, у телеграмі — дівчат, що переїхали жити в Європу, Стамбул чи Дубай. Вони беруть замовлення, скажімо, у Стамбулі, беруть комісію 15-30%, а потім пересилають речі сюди, а ти платиш за доставку», — розповіла Альбіна.

Турецька ліра продовжує стрімко падати з 2018 року й за цей час знецінилася приблизно у п’ять разів. Російський рубль тим часом не зазнав такої сильної девальвації. Тож обсяг доставок із Туреччини російським сервісом CDEK Forward зріс усемеро. Завдяки дрібним замовленням лише одягу обіг компанії за рік зріс на 80%, а загалом — збільшився втричі. Для споживачів, зазначає маркетингова директорка CDEK Forward Дінара Ізмаїлова, це так, ніби сходити у магазин Zara в Нью-Йорку й вислати покупку друзям у Москві.

«Паралельний імпорт»

Росія також практикує «паралельний імпорт», або фактично «сірий імпорт», коли ритейлери постачають товари з-за кордону без дозволу власника бренду. Торік Путін підписав закон, який звільняє фірми, що цим займаються, від кримінальної та адміністративної відповідальності.

Так, російський інтернет-магазин Wildberries торгує майже 17 тисячами найменувань бренду Zara. Так само Wildberries, а також Ozon і Yandex продають кока-колу. Coca-Cola пішла з російського ринку, однак імпортовані напої продаються, на етикетках зазначено, що вони походять із Європи, Казахстану, Узбекистану та Китаю. Єдине, що ціни на них варіюються: в одному московському супермаркеті репортери знайшли три різні банки кока-коли за трьома різними цінами: ввезені з Данії, Польщі та Великої Британії. 

«Дружній імпорт»

З розвитком і налагодженням новим ланцюжків постачання витрати на доставку падатимуть. «Механізми паралельного імпорту розширюються, відповідно, майже все лишається доступним, і так буде й надалі», — вважає Рам Бен Цион, голова аналітичної платформи Publican.

У сусідніх із Росією країнах шикуються черги фур і виникають нові фірми. Так, у цих країнах стрибнув попит на продукцію Coca Cola, але в інтересах компанії цього не «помічати».

Дані показують, що «дружні» країни, які не приєдналися до санкцій, наростили експорт до Росії. У самій федерації ці цифри припинили публікувати. Торгівля з Китаєм торік зросла до рекордних 186 мільярдів доларів, експорт із Туреччини збільшився майже на 62% до 9,3 мільярда доларів, із Казахстану — на 25% до 8,8 мільярда.

Водночас неформальні шляхи постачання призвели до напливу до Росії товарів низької якості, оскільки ця сфера вже практично не регулюється.

«Репліки»

Повернувся й інший феномен 1990-х — «репліки» брендів. Колишні постачальники IKEA почали виробляти дещо видозмінені моделі товарів під іншими назвами: наприклад, продають ліжка під брендом ARUA. В самій IKEA запевняють, що слідкують за товарами, які нагадують оригінальні. Так само місцеві фірми починають виробляти аналоги кока-коли.

Бен Цион зауважує, що орієнтованість покупців на західні бренди перешкоджає просуванню на ринку товарів місцевого виробництва. Маркування «вироблено в Росії» навряд чи зараз зацікавить споживачів.