Що не можна показувати на світлинах і відео під час війни: фотоінструкція з поясненнями

OSINT-спільнота Molfar опублікувала фотоінструкцію, яка пояснює, які об’єкти не можна показувати у відкритому доступі. Спеціалісти закликають контент-менеджерів перевіряти фото та відео за цим списком перед публікацією.

Якщо суворо дотримуватися цих вимог, то може здатися, що краще взагалі нічого не публікувати. Автори радять все одно звірятися з інструкцією та зважувати, чи потенційна користь від оприлюднення матеріалів переважатиме ризики.

• Номер військової частини та назву військового об’єкта, елементи геральдики, сині таблички. За цією інформацією можна знайти координати дислокації військових, по яких ворог здатен завдати ракетного удару.

• Блокпости та місця дислокації військових. Поширення цієї інформації може знизити безпеку наших військових. 

• Номери та позначки на військовій техніці та цивільних машинах, що паркуються на території військового об’єкта. За позначками можна дізнатися, якому підрозділу належить техніка, а в деяких випадках ще й знайти координати дислокації військових.

• Позначки на службових автівках інших служб, наприклад, пожежників. За позначками можна знайти координати дислокації військових, пожежників, рятувальників тощо.

• Обличчя працівників служб. Через них можна ідентифікувати місце знімання.

• Вид з вікна військової будівлі. На фото можуть опинитися нетипові споруди, за якими легко ідентифікувати місця дислокації військових.

• Об’єкти на горизонті, за якими можна дізнатися локацію. Наприклад, церква за парканом військової частини буде чудовим орієнтиром для встановлення геолокації. 

• Техніку, яку Україна має в одиничних екземплярах, — наприклад, HIMARS. Або ж техніка, позаду якої є об’єкти, за якими можна встановити місцезнаходження машини. Також не можна знімати техніку, про передачу якої офіційно не повідомлялося у ЗМІ.

• Обличчя військових. За обличчям людину можна знайти у соцмережах, дізнатися ім’я й прізвище, дату народження й далі отримати дані про службу. Відтак, можна дізнатися дані інших військових у соцмережах. На їхніх сторінках часто є матеріали, за якими ворог здатен ідентифікувати місце дислокації військової частини.

• З тих же міркувань не можна оприлюднювати прізвище, звання та знаки військового підрозділу.

• Рух губ на відео. Якщо у відео людина називає якусь чутливу інформацію — місце дислокації, кількість техніки, плани тощо, — то окрім вирізання звуку треба замалювати губи, прикрити їх чорним прямокутником, бо по губах можна прочитати інформацію.

• Нестандартні об’єкти, які можна знайти за допомогою пошуку по картинках в інтернеті та визначити місце дислокації військових.

• Загальні відеоплани, де можна підрахувати кількість техніки, боєприпасів. Із цією інформацією ворог може коригувати свої плани наступу та розвідки.

• Специфічні позначки на будівлях, адреси будівель. Знаки можуть видати інформацію про дислокацію військових у будівлях.

• Досі активне державне чи комунальне підприємство, де перебувають працівники. Існує ризик деанонімізації та ракетної й артилерійської атаки на об’єкт.

• Документи, плани та карти з планами. З цією інформацією ворог може коригувати плани наступу та розвідки.

• Квадрокоптерні зйомки місцевості біля дислокації військових. Такі кадри можуть видати місце дислокації військових, бронетехніки, систем ППО тощо.

• Місця виробництва боєприпасів та налаштування техніки, зокрема дронів та їхніх вибухових компонентів. Це може видати дислокацію військових, скоригувати ворожі плани наступу та оборони, дати можливість ворожій пропаганді звинуватити Україну у використанні заборонених міжнародним законодавством озброєнь.
  
  Приклад, як не можна робити:

• Роботу військової техніки. За краєвидом можна дізнатися координати дислокації техніки та військових.

• Місця прильотів. Поширення таких матеріалів може дати коригувальну інформацію для наступних ворожих атак. 

• Роботу протиповітряної оборони. Поширення таких матеріалів може дати коригувальну інформацію для наступних ворожих атак, зокрема й на системи ППО.