Ініціатива «Спадщина.UA», що займається порятунком і відновленням історичної архітектури, сьогодні повертає до життя селище Поморяни на тисячу мешканців на межі Львівської і Тернопільської областей. У реставрованих традиційних садибах з’являються нові власники – молоді люди, які втомилися від міської метушні, що здатні надати нових сенсів і стимулів для розвитку громади.

Засновниця проєкту Ганна Гаврилів розповіла «Хмарочосу», що все дитинство провела серед мистецтва та ремонтів, адже її мати – художниця та викладачка академії мистецтв, а батько  працює у будівельній сфері. Дитиною її часто брали в краєзнавчі мандрівки Львівщиною та вчили любити та шанувати спадщину. Під час навчання в американській школі по обміну Ганна познайомилася з командою, яка купувала старі аварійні будинки в Нью-Йорку, ремонтувала їх та продавала. Згодом у Львові вона вступила до вишу на факультети історії мистецтва та менеджменту. 

В 2006 році у Львові почав активно розвиватися ринок нерухомості, зросли іноземні інвестиції. Зокрема, прийшли данські інвестори, які займалися історичною нерухомістю в центрі міста. «Це й була моя перша робота», – згадує Ганна. Вона працювала з об’єктами національного значення у сфері менеджменту та реставрації. 

«У 2016 році в мене було бажання зробити щось корисне для держави. Тоді виникла ідея реалізували маленький проєкт на два тижні, отримавши грант на реставрацію. Але бажання бути корисною на два тижні перетворилося на життєву місію. Вже в 2016 році ми почали займатися відродженням Поморянського замку на Львівщині, проєкт мав серйозну підтримку та активно розвивався.

А 2018 року ми вирішили заснувати ініціативу “Спадщина”, місія якої давати архітектурі нове життя», – розповідає засновниця проєкту. За зразок вони взяли британську організацію National Trust, яка має у своїй власності та управлінні по всій країні близько 400 історичних будівель та 80 тисяч гектарів історичних земель. 

Саме тоді команда почала активно працювати над замком Собеських та Тартаківськім палацом на Львівщині, які є культурними об’єктами національного значення, а також будівлею товариства «Сокіл». З 2018 по 2020 рік вони отримали понад 50 грантових та власних проєктів, зокрема, від українських та іноземних донорів. У той час команда починає розуміти, що реалізовувати такі проєкти на засадах волонтерства неможливо, адже культурна спадщина потребує ресурсів та системності.

«Культурна спадщина у формі волонтерської діяльності – утопічна. Історичні об’єкти, які знаходяться у державній власності, фінансуються за кошти платників податків. Те, що вони баластом лежать на балансах низки міністерств – це неправильно. Ми прихильники думки, що приватні інвестиції в нерухомість є ефективнішими. Адже у такому випадку рішення приймає одноосібно власник. В той час, як держава доволі інертна, не здатна швидко ухвалювати рішення та має обмежений фінансовий ресурс. Натомість в Україні до війни сформувався достатньо великий прошарок свідомого та фінансово спроможного суспільства, який був готовий інвестувати в культурну спадщину на засадах приватних інвестицій», – розповідає Гаврилів.

Поморяни

У селищі ініціатива займадася промоцією і відновленням аварійного замку Собеських, який має статус пам’ятки національного значення. Утім, бюрократичні перешкоди і непорозуміння на різних рівнях влади завадили завершити проєкт. 

«Завдяки нашій діяльності до Поморян почали приїжджати люди, тут почали з’являтися туристи. Ми почали думати про створення відповідної інфраструктури, щоб туристи залишалися в селі на певний час. Таким чином люди б витрачали там гроші та наповнювали бюджет громади. Адже цей замок не може бути живим у фінансово неспроможній громаді», – розповідає Гаврилів. 

У Поморянах команда «Спадщини» працювала над відкриттям краєзнавчого музею, створив програми екскурсій, прогулянкові маршрути, зокрема для дітей. Тоді питання розвитку туризму вперлося в нерозвинену місцеву інфраструктуру.

Екологічне селище, з великою культурною спадщиною, гарними панорамами має потенціал до розвитку зеленого туризму. Це надихнуло на створення проєкту «Мальовані Поморяни», що сприяв би, аби люди, приїжджаючи на екскурсії, мали місце де переночувати або залишитися на відпочинок.

«У мене була ідея купити низку старих хат та реалізувати проект “Мальовані Поморяни” – відновлені зелені садиби, куди б приїжджали на відпочинок  сім’ї. Це мало стати поштовхом до розвитку культурно-туристичного потенціалу громади. Але коли відбулася драма з Поморським замком, була думка з цим проєктом попрощатися, тому я вирішила продати три хати, одну з яких придбала для себе. Коли ж я побачила, які люди зацікавилися тими хатами, то зрозуміла, що проєкт має другий шанс», – згадує Ганна.

Вона називає хати, які ініціатива купує для реновації, «рідними», адже вони не втратили свою автентичність та не стали жертвами «покращень». Хати відносяться до трьох періодів забудови – початок XX століття, міжвоєнні, і з 1960-70-х. Ці будинки переважно глиновальковані, покриті фальцевою покрівлею.

Кожен будинок потребує індивідуального підходу та має власний набір проблем

Перед початком ремонту з хати виносять сміття, прибирають та проводять дослідження. Деякі з них, попри тривалу відсутність господаря, перебувають у чудовому стані, зауважує Ганна. 

«Зараз ми реновуємо хату, яка матиме графітовий колір. У ній багато років ніхто не жив і дах був пошкоджений вітром. Коли я вперше її побачила, то спочатку відмовилася. Лише після того, як її запропонували повторно, ми вирішили її придбати. Тут відремонтували дах та піч, хату прогріли, винесли сміття та відчистили. Тоді ми зрозуміли, що там немає жодної серйозної тріщини», – розповідає вона.

За можливості кожну деталь намагаються врятувати та зберегти. Кожна хата має свої особливості. Наприклад, деякі об’єкти мають втрачені оригінальні вікна – їх замінюють на нові дерев’яні, виконані за старими технологіями. Оригінальна підлога також отримує нове життя – її реновують та покривають спеціальними мастиками. 

У Поморянах багато покладів сланцю та глини, є ліс, тож більшість хаток глиновальковані на дерев’яному каркасі. Команда використовує локальні вапно, дерево, та будівельні матеріали українського виробництва (фарба – від київської Kompozit, керамічна плитка – колекція Ethno від харківської Golden Tile, світильники – також від харківського виробника «Светкомплект»). 

Спочатку хати у Поморянах готували як дачі, але тепер замовники просять робити зручності – ванну і туалет. Санвузли облаштовують в перепланованих коморах. 

Садиби відновлюють до естетичного та ужиткового стану, за можливості з натуральних матеріалів і за старими технологіями. У результаті кожна садиба має «кольорову» назву – оливкова, синя, бірюзова, темно- і світло-зелена, карамельна, гірчична, кольору осінньої ночі та сушеної м’яти.

Раніше на ремонт однієї садиби витрачали чотири місяці, але з досвідом цей термін скоротився до півтора місяця. У цей час бригада з чотирьох людей щоденно ремонтує будинок. 

У хатах іноді залишаються речі колишніх власників. Деякі з них стали основою для колекції майбутнього краєзнавчого музею. Наразі команда разом з місцевими жителями зібрала дві тисячі експонатів. Серед них: предмети домашнього вжитку, ремісничі, старі фотографії, вишивки, люльки та інші речі, що формують уявлення про населення селища.

Меблі в хорошому стані, які були в хатах, залишають на місці, зокрема, бамбетлі (лавка-ліжко), столи та крісла.  

Вартість кожної окремої хати залежить від виконаних робіт та їхньої складності. Водночас вартість будинків у кінцевому результаті не може перевищувати середньоринкову по селу – орієнтовно до 14 тисяч доларів.

З якими проблемами зіткнулися «Мальовані Поморяни»

Одна з основних проблем – юридична. За словами Гаврилів, автентичні хатинки саме тому й збереглися до сьогодні такими справжніми, бо не було кому ними займатися, в тому числі юридично. Відтак, більшість осель не приватизовані або на них  не оформлені документи на спадщину, неприватизовані земельні ділянки, відключене електропостачання тощо.

Ще однією проблемою проєкту є людський фактор. «Всі проєкти знаходяться далеко від міста, і тут постають питання довіри, логістики постачання матеріалів та періодичного контролю якості виконуваних робіт. Окрема робота – навчити кожну нову бригаду, що приходить в проєкт, «компромісу» між ремонтом і реставрацією, цінності зберігання принагідно кожної старої кривої дошки і кожного квадратного метра глиновалькованої стіни» – ділиться засновниця проєкту.

У Поморянах ми формуємо спільноту однодумців

Проєкт «Мальовані Поморяни» – створений для зеленого, культурно-історичного, екологічного туризму. Непромисловий екологічно чистий район має свою історичну спадщину, різноманітну флору та фауну. 

Ми звернули увагу, розповідає Ганна, що людям ідея з білими стінами та яскравими вікнами сподобалася. Двоє хат відремонтували мешканці за таким самим принципом. 

Нові власники хат мають інші потреби та вимоги, а також бажання діяти та змінювати середовище. Наприклад, на одній з вулиць села живе декілька резидентів «Мальованих Поморян», які вже планують разом з іншими мешканцями робити локальні ремонти доріг. Спочатку громада відчувала острах та була байдужою, але згодом почала підтримувати та цікавитися проєктом. 

За словами Гаврилів, останній досвід довів, що практика «розпорошення» в роботі з хатинками дуже складна в управлінні, тож вони будуть фокусуватися на Поморянах з околицями та ще одній локації. У Поморянах наразі відновили десять хатинок, ще п’ять – у роботі. Ближче до Великодня вони планують провести ряд толок та екскурсій.