Чи потрібні турнікети в метро і як американські міста борються з безквитковим проїздом?

У метро Бостона, Філадельфії, Вашингтона, Сан-Франциско встановлюють вищі турнікети, які складніше перестрибнути. Пасажири на них скаржаться — мовляв, вони надто вузькі, сповільнюють прохід, утворюючи затори, автоматика час від часу не спрацьовує, змушуючи купувати другий квиток тощо, повідомляє Bloomberg CityLab.

При цьому з відео, які постять у соцмережах пасажири станцій у Вашингтоні, випливає, що «зайців» не надто зупиняють нові високі турнікети: люди пролазять під ними, туляться до спини попереднього пасажира тощо.

«Якщо ми хочемо бар’єр, який справді унеможливлює безквитковий проїзд, то це називається стіна, і так можна взагалі обійтися без транспортних послуг», — іронізує гендиректор транспортної компанії Вашингтона Ренді Кларк.

Міста США з новою силою взялися за «зайців» після пандемії: пасажиропотік так і не відновився повністю, і транспортні компанії потерпають від дефіциту бюджетів. При цьому, наприклад, транспортний оператор Нью-Йорка покриває 40% операційних витрат саме коштом доходів від продажу квитків — це дуже велика частка, якщо порівнювати не лише з європейськими містами, але й американськими. У Вашингтоні порахували, що 13% поїздок у метро здійснюються тими, хто ухилився від оплати.

У Нью-Йорку для боротьби з безквитковим проїздом вирішили посилити іншу лінію оборони: винайняли 500 додаткових поліцейських. Програма коштуватиме місту один мільйон доларів щомісяця. Чикаго витратить понад 300 мільйонів доларів цьогоріч на 100 охоронців і 50 службових собак. Так само передусім на поліцію покладається в цьому питанні Атланта.

«Багато програм для удосконалення турнікетів і збільшення охорони зазвичай не надто окуповуються. Витрати на ці заходи вищі, ніж той дохід, який отримують завдяки запобіганню безквитковому проїзду», — зауважує Кріс Ван Ейкен із правозахисної групи TransitCenter.

Метрополітен Затоки Сан-Франциско нарікав, що втрачав 15-20 мільйонів доларів на рік через «зайців». Тож цього місяця компанія оголосила, що заплатить 90 мільйонів доларів за вищі турнікети.

Або ось приклад: у 2018 році транспортна компанія Нью-Йорка витратила 249 мільйонів доларів на додаткових поліцейських через 200-мільйонні збитки від несплати проїзду.

У США загалом безквитковий проїзд криміналізовано: це розцінюється як крадіжка послуг і за неї цілком можна опинитися за ґратами. Це передусім загрожує біднішим верствам: в людини, якій критично зекономити два долари на квиток, із більшою вірогідністю не виявиться і кількох сотень на сплату штрафу. Так, у Міннесоті менш як 3% «зайців» мають гроші на сплату штрафу.

Ще деякі цифри та факти:

• понад п’ята частина пасажирів транспорту в США мають річний дохід менш як 15 тисяч доларів;
• дослідження 2014 року показало, що кожен третій ньюйоркець, що працює та має низький дохід, не міг дозволити собі купити проїздний у громадському транспорті;
• чорних пасажирів арештовують за несплату проїзду в 30 разів частіше, ніж білих;
• у Вашингтоні понад 90% штрафів за це порушення накладають саме на чорних громадян;
• у 2015 році в Нью-Йорку 17-річний чорний підліток перестрибнув турнікет, і поліція забила його до смерті.

Соціолог Ерік Кліненберг вважає, що надмірна стурбованість безквитковим проїздом загалом відповідає досі популярній «теорії розбитих вікон» — мовляв, суворі покарання за дрібні правопорушення запобігають серйознішим злочинам. «Хмарочос» писав, що не так з цією теорією.

Саме на тлі расового виміру цієї проблеми Філадельфія цього року вирішила декриміналізувати безквитковий проїзд.

Деякі американські міста намагаються знайти інші вирішення. Так, з минулого року Нью-Йорк став надавати 50-відсоткові знижки на проїзд для тих, хто живе за федеральною межею бідності, однак поки що програма охоплює лише чверть тих, хто під неї підпадає.

У Портленді також пом’якшили покарання. Пасажиру пропонують або сплатити штраф у 75 доларів протягом 90 днів, або відпрацювати на комунальних роботах, або записатися на соціальну програму субсидій. «Ухилення від сплати проїзду — не той злочин, який повинен мати пожиттєві наслідки», — вважають у місцевому транспортному відомстві.

Щодо Європи, то, наприклад, у метро Берліна немає турнікетів чи інших бар’єрів на вході — проїзд час від часу перевіряють контролери. Вагомим чинником є дешевий проїзний квиток, ціну на який знизили ще більше. Нещодавно турнікети спробували прибирати й у метро Варшави.

У французькому Діжоні спійманим порушникам пропонують купити проїзний замість сплати штрафу.

Є й міста, які вирішили, що операційні витрати на продаж квитків, обробку надходжень і контроль за сплатою проїзду коштує дорожче, ніж скасування квитків взагалі.