Ірпінь – одне з перших українських міст, що зазнало руйнувань під час війни і одне з перших, що почало активно відбудовуватись. У травні 2022 року, після відступу російської армії, ірпінці почали масово повертатися і братися за відновлення своїх домівок.

Місто зруйновано нерівномірно. Найбільш постраждалі будівлі знаходяться на околицях (фасадом виходять до Гостомеля і Бучі), також є безсистемні руйнування у різних районах. Тому це дуже різні будівлі: і старі зношені радянські малоповерхівки, і цегляні хрущовки, і дев’ятиповерхові панельки, і нові котеджі, і сучасні монолітно-каркасні висотки.

Цей матеріал – спроба проаналізувати, що вдалося зробити в місті за рік та зафіксувати, виклики які досі залишаються не вирішеними.

Тисячі засклених державним коштом вікон

Усі, хто міг засклити і замінити розбиті вікна власним коштом – зробили це одразу, як тільки повернулися. Інші чекали до останнього, не чіпаючи пошкодження, або закривши вікна ОСБ-плитами та пінопластом. І до нового 2023 року, вже у грудні, більшість вікон таки замінили державним коштом. 

У 2022 році з держбюджету на це було виділено 300 млн. грн. (заміна вікон і покрівель). Тим, хто замінив вікна і відремонтував дахи за власний кошт, мав договори і чеки, поки що жодні компенсації не надавалися.

В Ірпені багато новобудов мають або індивідуальні котельні, або індивідуальне поквартирне опалення, тому якщо за стіною опалюваної квартири було порожнє приміщення з розбитими вікнами, це був серйозний виклик на зиму для системи опалення і водогону. Тим не менше, досить багато квартир простояли так усю зиму, десь труби витримали, десь ні.

Мінуси: при такій кількості розбитих вікон загальною площею в сотні тисяч квадратних метрів складно побудувати прозорий механізм відбору підрядників для сотнень будинків. Щоб було і якісно, і без завищення цін та «зайвих» вікон на папері. Також не було жодних програм нецентралізованої закупівлі вікон, чи відшкодування тим, хто замовляв вікна самостійно, до холодів. У деяких випадках це стимулювало пасивне очікування.

Плюси: якщо пошкоджені вікна мали не енергоощадні склопакети, то після час встановлення нових вікон стандарт енергозбереження значно підвищувався, що дасть в майбутньому економію енергоресурсів.

36 квартир у фінських будиночках

Згідно з офіційною інформацією, в Ірпені пошкоджено та зруйновано 3250 житлових об’єктів. Майже 1500 приватних будинків зруйновано повністю, 1000 – частково, серед багатоквартирних будинків 500 пошкоджені частково, 80 потребують капремонту, 39 – підлягають знесенню. Понад 16000 ірпінців залишилися без даху над головою.

Кількість підготовленого в самому Ірпені тимчасового житла (модульні будинки чи переобладнані гуртожитки чи старі санаторії) прийняли дуже незначний відсоток тих, хто потребував житла (офіційні цифри – 352 мешканці) , загалом люди самі вирішували свої житлові проблеми. 

Проте, за даними міської влади, за рік в місті було зареєстровано майже 25 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Багато хто з тих, хто жив до вторгнення – виїхали в інші міста чи в Європу, але їх місця зайняли новоприбулі. Розселялися, де могли. Десь після косметичного ремонту і заміни вікон квартири стали знову придатними для проживання, десь у напівзруйнованих будинках обладнали кутки для життя. Загальна кількість населення станом на травень 2023 місцевою владою оцінюється в 65 тисяч мешканців, що приблизно на 20% менше, ніж було до вторгнення.

Уряд Фінляндії не просто виділив кошти, а й робітників, матеріали і інструменти, не покладаючись на місцевих підрядників та виробників. Майже аналогічно робить уряд Польщі, привозячи готові модульні будинки та поки що не задіюючи місцевих виробників. Поляки готують поряд з фінськими таунхаусами містечко двоповерхових модулів на 240 квартир.

Мінуси: для швидкого спорудження житла потрібні ділянки землі з дорогами і інфраструктурою. Земля не забудована, але передана у власність чи користування (інколи всупереч Генплану, Земельному кодексу) не була ні викуплена, ні відсуджена, ні повернута у власність громади іншим способом. Для будівництва використали комунальну власність – ділянки санаторіїв «Дубки», «Ластівка».

Плюси: українські підрядники можуть брати приклад з якісної і чіткої роботи іноземних будівельників. Варто також порівнювати кошториси, якість і собівартість об’єктів зведених 100% іноземцями та 100% місцевими підрядниками.

Прозорість процесів, якість та конкуренція, єВідновлення

Запуск державної допомоги через «Дію» – єВідновлення, загалом довгоочікуваний крок, але він працює за умови проведення косметичних ремонтів до 200 тис. грн. І тільки якщо на пошкоджене житло є всі правовстановлюючі документи в «Дії» (старі паперові варіанти не підходять) та якщо міська комісія швидко складе відповідний акт обстеження (щоб об’єктивно оцінити реальні пошкодження) і якщо витрати будуть тільки на будівельні матеріали і підрядників, які зареєстровані в «Дії».

Оскільки пошкоджених будинків в Ірпені багато, потенційних підрядників також, логічно було б створити онлайн платформу, де була б прозора інформація – які будинки підлягають знесенню, які – відновленню, в яких є ОСББ, які підготовлені документи по кожному будинку, на якій стадії зараз перебуває процес. Держагенство з питань відновлення анонсувало запуск DREAM – Digital Reconstruction Ecosystem for Accountable Management, Електронну система управління проектами відновлення. 

Поки держава лише анонсує такий сервіс, Фонд відновлення Ірпеня вже має свою сторінку про пошкоджені будинки, яка, проте, не містить інформації про процеси, що зараз відбуваються, який масив проблем вирішується, на які будинки які програми розповсюджуються, що робити власникам приватних будинків. Дотепер не оприлюднена інформація, про кількість пошкодженого нерухомого майна, яку люди подавали через «Дію». 

Очевидно, що багато питань вирішують не онлайн, а безпосередніми телефонними дзвінками, зустрічами з мером та неформальними зв’язками. Хто з жителів не тисне всіма можливими і неможливими способами, добиваючись рішень і відбудови – про того легко можуть забути.

Мінуси: практика показує, що впровадити автоматизацію нелегко. Жоден штучний інтелект не огляне тисячі квартир, не оцінить технічний стан та не замінить людей у процесі відновлювальних робіт

Плюси: електронна система потрібна для впорядкування процесів, там де їх можна вивести з ручного управління, для статистики, для прозорої оцінки великого масиву однакових проблем

United 24, Фонд енергоефективності та робота з ОСББ

Для будинків, які потребують капітального ремонту, працюють більш складні програми, де потрібні все ті ж правовстановлюючі документи та активна робота ОСББ. Якщо в багатоквартирному будинку створене ОСББ, та відновлення потребують чотири види пошкоджень: вікна, фасад, дах, інженерні системи – потрібно звертатися до програми «Віднови дім» Державного фонду енергоефективності. Програма фінансує закупівлю 100% будівельних робіт та матеріалів, необхідних для відбудови. Максимальний розмір гранту, який може отримати один об’єкт відновлення становить 7,2 мільйона гривень. Загалом на реалізацію програми Європейський Союз виділив 25 мільйонів євро (близько 1 мільярда гривень). В Ірпені відновлено 4 і в процесі ще 2 будинки.

Алгоритм роботи наступний:

• треба отримати звіт технічного обстеження від сертифікованих фахівців,
• провести Загальні збори членів ОСББ, де прийняти рішення про участь у програмі “Віднови дім”,
• замовити виготовлення дефектного акту, проектно-кошторисної документації,
• силами ОСББ обрати підрядника (завищені ціни чи обсяги робіт мають контролювати ревізори, обрані на зборах ОСББ),
• далі в банку-партнері Фонду енергоефективності відкрити рахунок, подати заявку і всі необхідні папери, після чого Фонд перекаже 70% вартості будівельно-монтажних робіт. 
• Після виконання робіт решту коштів надсилають протягом 15 днів. 

Вузьке місце цього процесу – як зібрати кворум на Загальних зборах, адже статутом передбачена участь 50%+1 від загальної кількості учасників. Якщо будинок, наприклад, стоїть без даху, то багато мешканців зараз знаходиться в різних куточках країни або й світу.

Плюс контроль якості будівельних робіт. Прийом робіт залишається за ОСББ, а там не завжди є фахівці з будівельних робіт чи аналізу кошторисів. Практика показує, що підрядники можуть виконати роботи досить бюджетно, не виконати всі деталі, передбачені нормами і кошторисами, а мешканці тиснутимуть на голову ОСББ, щоб швидше приймати роботи.

Будинок-«сумна фотозона», на Гостомельскому шосе 24/1, про який писали минулоріч, обіцяють включити у державну програму відновлення. Але цей процес не швидкий і наразі будинок стоїть у тому ж вигляді що і рік тому.

Декілька пошкоджених багатоквартирних будинків відновлюються цього року за програмою фонду United24 на міжнародну спонсорську допомогу.

Загалом, станом на травень 2023 відновлено 308 багатоповерхових (з понад 600), та 120 приватних (з 2500).

Мінуси: без демократичних процесів самоврядування, готових відповідей на виклики, коли треба проводити вибори без кворуму, змінювати процедури, статути, без фахового рівня членів ОСББ в будівельних і юридичних питаннях – процеси відновлення затягуються і ускладнюються.

Плюси: люди потроху звикають до ролі відповідальних власників житла, та не перекладають свою відповідальність співвласника на мера міста чи інших чиновників, які не повинні вести господарство всередині ОСББ 

Демонтаж зруйнованих багатоповерхівок

Після понад майже року обстежень і голосування на сесії міськради Ірпеня, обрання підрядника, розпочався демонтаж аварійних будинків, які вже неможливо відновити. Загалом заплановано фінансування знесення майже 20 багатоповерхівок (приблизно одна тисяча квартир), а 119 багатоповерхівок в списку пошкоджених, які можна відремонтувати.

Радянські панельні будинки мало того, що були розраховані на дешевий газ (погано утеплені стіни, вікна) так ще й мають серйозну ваду – з’єднання панелей відбувалося зварними деталями, щоб пришвидшити терміни будівництва, максимально здешевити, задіяти некваліфіковану робочу силу, значно знизити культуру виробництва на домобудівному заводі, які виготовляли ці панелі. Саме тому кілька пошкоджень окремих панелей знизу, збоку чи на верхніх поверхах несе загрозу лавиноподібного руйнування. Це коли верхні панелі розсипаючись перевантажують вертикальні та нижні, і всі разом вони раптово можуть впасти вниз. Тому, хоч зносити дорого, маса людей залишаються без власного даху над головою на невизначений час, але очевидно іншого виходу немає.

В Ірпені було поруйновано також багато індивідуальних гаражів в гаражних кооперативах та складської нерухомості. Тому проблемою стало і знаходження місць куди вивезти речі, які вціліли, якщо будинок демонтують. Багато речей вимушено потрапили на смітник

Мінуси: вимушений демонтаж призводить до відкладення повернення в домівку на невизначений час. Якщо власність не була оформлена належним чином, були судові тяганини, поділ – відновити права буде дуже складно

Плюси: не найкращої якості, морально і фізично зношений радянський спадок стояв би ще деякий час і вимагав би складного рішення – де знаходити гроші на підтримання його напівкоматозного стану, як відселити людей, коли є ті, хто проти, чи ті, у кого не оформлені документи. Війна і руйнування поставило питання руба – кінець радянським будівлям і очікування чогось зовсім нового.

 Що побудують на місці зруйнованого

Дотепер архітектурних проєктів відбудови немає. По одних будинках відбувається оформлення земельних ділянок, які раніше не мали фізичних контурів і акту на право власності, по інших ОСББ намагаються отримати проєктну документацію з архівів та стати юридичним представником колективного замовника (власників квартир).  

Багато складнощів з охороною майна що залишилося, доступом до квартир тих, хто не може повернутися з-за кордону, не кажучи вже про кворуми на загальних зборах співвласників для ухвалення спільних фінансово-господарських рішень.

Якби, до 24 лютого 2022 року з документами, будинками та землею під ними було все в порядку, то і процес пошуку фінансових механізмів відбудови був би простішим. Ось лише конкретний приклад будинку по Гостомельському шосе, 20. Він був розташований на трьох окремих приватних ділянках, де колись були окремі приватні 1-2 поверхові будиночки. 

На пострадянському просторі Генеральний план забороняє замість котеджів будувати багатоповерхівки. За часів командно-адміністративної економіки група фахівців-генпланістів, спираючись на політику партії і нормативи, в кабінетах креслила вулиці, будинки і каналізацію. Звісно, що пріоритет був за підприємствами військової промисловості, інфраструктури, виходячи з політики радянського союзу та підготовки до насадження світового комунізму, далі –  енергетичної інфраструктури, і в останню чергу житла для “маленьких людей”, гвинтиків які мали забезпечувати роботу могутньої тоталітарної машини.  

Чи змінився підхід до генплану після розпаду СРСР? Скоріше ні. Адже послідовність ухвалення рішень, виключне монопольне право 1-2 проектних інститутів-монополістів на вигадування міст не змінилося. Більшість генпланістів вирощені в жорсткій радянській системі, де багато документів про мережі міст, геодезичні карти, мали гриф як мінімум “для службового використання” та не могло бути оприлюднене назагал. Тому міська громада жодним чином не брала участь у розробці таких документів.

Але попит і пропозиція зійшлися на темі «порішати», коли генеральний план пафосно декларував щось таке, з запилюжених радянських норм, а на практиці робити так, як диктувала кон’юнктура ринку, а потім заднім числом маскували, легалізували порушення. 

Що з того виходило – якщо на район з 1000 мешканців Генпланом передбачено діаметр каналізаційної труби 250 мм, потужність насосу води також розрахована лише на цю кількість людей, і ширина дороги, і кількість місць в школах і лікарнях, то коли збільшити кількість населення втричі, не змінюючи всього, що потрібно для забезпечення життєдіяльності, логічно що з ладу вийде водопровід і каналізація, не вистачить потужності електромережі, дорога стене в заторі, а в школі утвориться довжелезна черга дітей і переповнені класи.

Мінуси: перші хвилі відбудови будуть мало чим відрізнятися від будівництва до повномасштабного вторгнення. Часу на реформування і зміни підходів просто немає. Принаймні на прикладі Ірпеня – вулиці не стануть ширшими, вся мережа каналізації прямо за рік-два не розшириться. Будинки, збудовані з порушеннями – відремонтують, посилаючись на те, що світ не ідеальний, і краще так, ніж ніяк, в громаді не пройдуть архітектурні конкурси, та розвиток не піде по генеральному плану чи чинним будівельним нормам.

Плюси: поступово прийде розуміння що таке організм якісного людиноцентричного европейського міста, яке діє прозоро і за чіткими і простими правилами. І можливо частки цього досвіду колись зможуть  імплементувати в зовсім чужорідну пострадянську систему, яка сформувалася у нас.

Інфраструктурні об’єкти 

До великої війни в Ірпені була перевантаженість шкіл і дитячих садочків, багато районів новобудов взагалі немали шкіл в радіусі одного кілометру. Було пошкоджено майже все, потребують капітального ремонту шість шкіл і ліцеїв, чотири дитсадка, ДЮСШ, стадіон, будинки культури.

Опіку над садочками/школами взяли уряди різних країн Європи і весь 22/23 рік пішов на підготовку та швидке відновлення щоб відкритися хоча б до вересня 2023.

Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) уже розпочав фінансування на два млн. доларів США на відбудову найбільш поруйнованого  ірпінського ліцею №3. До зими планують відремонтувати 2,5 тисячі квадратних метрів покрівлі навчального закладу, замінити дві тисячі квадратних метрів вікон, укріпити плити перекриття та балки, відновити системи електро- й водопостачання та опалення. Взимку цього року  в приміщенні будуть проводити внутрішні ремонтні роботи. Потужність цього ліцею 2000 учнів. Через неможливість швидко відновити цей навчальний заклад, діти та педагоги перерозподілені між іншими навчальними закладами Ірпеня, де до війни яблуку ніде впасти було 

За рік в Ірпені відновлено – за підтримки Червоного Хреста України – відділення дитячої лікарні на загальну суму 133 тис. євро, за підтримки благодійної організації Project Hope – центральної міської лікарні на 42 тис. євро, португальське місто Кашкайш виділило 500 тис. євро на добудову нового дитсадка «Віночок», відбудовою дитсадка «Радість» займається уряд Литви. «SOCAR. Україна. Разом» – відновили школу №12, на стадіон «Чемпіон» через United24 та футболіста Андрія Шевченка йде процес збору 600 тис. євро. Також Ірпінь виграв грант від Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО) 7,7 млн. євро на капремонт об’єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Мінуси: закриті процеси виборів підрядників, тиск на швидкість, відсутність часу на підготовку якісних архітектурних рішень і конкурсів призвів до того, що ремонти плануються рівні, а стіни – білі.Враховуючи наявні фінансові можливості, для дітей можна було створити щось, що менше нагадує російські школи в нафтових містах крайньої півночі (ті самі радянські стандарти, ті самі типові проекти плюс дивний пострадянський “дизайн”, що немає нічого спільного з європейськими школами) – приклад фасаду ліцею №3 чи дитячих садків в стилі «вирви око», як не будують ні у Франції, ні у Португалії, ні в Литві (звідки надходить допомога)

Плюси: очевидно, що неможливо реформувати освіту без реформування норм за якими будувались радянські школи-колгоспи і радянські садочки для виховання “гвинтиків”. І рано чи пізно школи будуть будувати не так, як за радянського союзу, а меншими, де в центрі буде не конвеєр, а дитина і людяне середовище.

Відбудова приватних будинків

Ірпінь був одних з перших міст в Україні, куди після деокупації постачали модульні будинки для швидкого розгортання тимчасового житла, тут допомога надходила від Польщі. Для цього виділили землю на територіях колишніх санаторіїв. Також Укрзалізниця на літо встановлювала вагони для тимчасового проживання, а уряд Фінляндії профінансував будівництво шести дерев’яних таунхаусів.

Проте це закриває приблизно до 5% від потреби у тимчасовому житлі, якщо спиратися на дані тільки про 2500 пошкоджених чи зруйнованих приватних будинки 

Із травня  2023 запущено проект з будівництва 20 дерев’яних каркасних будинків уже безпосередньо на приватних ділянках мешканців, а не на території санаторіїв. До цього кошти виділялися на демонтаж і вивезення будівельного сміття, але багато хто проводив демонтажні роботи самотужки. За яким принципом відбиралися першочергові адреси – публічно не озвучувалося. Але в Ірпені є райони приватного сектору, де рандомні руйнування складають менше 10% від забудови, а є район вулиці Багірова/Гостомельського шосе, де вцілілими можна вважати менше 10% будинків.

В першу чергу – це не просто цегла, з якої були побудовані приватні будинки, а безліч життєвих історій родин, які поколіннями самостійно їх будували і мешкали до окупації. Лікарі, вчителі, будівельники, пенсіонери – їх життєві історії зібрані у відеопроекті, де кожен розповідає про свої мрії і сподівання на знаходження рішення для відбудови і повернення родин у рідні домівки.

Мінуси: приватне житло в Україні піддається найменшому впливу впорядкування. Наявність документів та проектів будівництва тут найпроблемніше місце. При переході до приватної власності і видачі актів на землю в 90-х, навіть через 25 років процес не завершився. Багато хто вважав, що якщо діди жили на цій землі, то документи – це другорядне, а самобуд – це норма життя. Якщо є потреба добудувати щось до будинку, розширити його в межах своєї ділянки, то це можна робити без бюрократії і багаторічних погоджень. Тут найбільш очевидна колосальна різниця між тим, що написано в нормах і як реально будують і живуть люди. Ці речі значно ускладнюють залучення великих гравців, де мусять бути чіткі правила гри.

Плюси: приватна ініціатива має найбільше шансів на самозарадність. Навіть свій кут, який залишився від будинку – це набагато більш зрозуміла тверда власність, ніж квартира в багатоквартирному будинку. Тому можна очікувати на бум різноманітних креативних рішень – як швидко і народними методами знову вийти з скрутного становища

Будівельне сміття як побічний продукт життєдіяльності відбудови

Поводження зі сміттям для України великий виклик. Ірпінь досі немає організованого сортування сміття, чи сміттєсортувального/переробного заводу. Раптовий великий наплив ще й будівельного сміття показав яка у нас прірва з західним світом, де сортують скло, цеглу, бетон, метал, дерево, пластик і гіпсокартон. У нас і раніше при будівельних роботах всі відходи сипали в один контейнер який потім рухався в напрямі поза офіційними сміттєзвалищами. На підсипку роздовбаних доріг, самозахоплених прибережних зон, ярів і низин і ще бозна-куди. Зараз цей процес зріс лавиноподібно.

Поки це вирішується напівстихійно, сусідня Буча звинувачує ірпінців в тому, що будівельне сміття звозять на береги річки Бучанка, яке тече між містами та має болотисті низинні береги.

Мінуси – в умовах великих обсягів руйнувань і необхідності швидко ухвалювати рішення, вирішити глобальну проблему переробки та сортування сміття одним махом не вдасться

Плюси – на ринок почали виходити французькі та інші спеціалісти з обладнанням для якісної обробки і переробки будівельного сміття, і готові  технічні рішення рано чи пізно будуть впроваджені і у нас, і звісно без діджиталізації тут не обійтися

Висновки

В цілому ситуація в Ірпені виглядає туманно, покрокової інструкції з відбудови все ще не підготовлено, підрахованих і оприлюднених статистичних даних надто мало. Не розроблено інструменту, який би давав наочне бачення який відсоток проблем відбудови вирішено, та як успішний досвід масштабувати на інші міста.

Генеральний план залишається таким, який і був до окупації та масових руйнувань. Міською владою проводиться потужна піар компанія, яка покликана використати новий бренд Ірпеня,не спального району Києва,а щита столиці, який був під російською окупацією і має масові руйнування житла і цивільної інфраструктури. 

Мова йде і про меморіалізацію пам’яті, тобто увічнення трагічних подій і місць задля показу нащадкам, розвитку міжнародного туризму, за прикладом екстрим-турів на ЧАЕС. Разом з тим є розрахунок на інтерес інвесторів до якихось вау-проектів, по типу арт-галереї для експонування творів Бенксі та сучасного мистецтва, щоб змінити траєкторію розвитку Ірпеня.

Крім того проштовхуються десяток комерційних проектів, ресторанів, під які заготовлені приватні ділянки, з неготовою інфраструктурою та запрошенням від місцевої влади, яка допоможе з оформленням документів

Окрім поруйнованого житла, в Ірпені зруйновані і виробничі підприємства, які забезпечували робочі місця, заробітні плати, надходження податків, тому є потреба у створенні нових інноваційних підприємств, розвитку рекреаційного потенціалу та затуляння гострої нестачі освітніх, спортивних та культурних закладів.

Хоч де не йди по Ірпеню, на окраїні міста, чи в центрі, майже скрізь є сліди боїв – латки на дорогах і тротуарах, отвори в стінах і парканах, побиті вікна, але багато будинків відновилися (чи власними коштами мешканців, чи за програмами відновлення) і Ірпінь наповнюється життям та намається відновитися усіма силами, пахне весною та пилом від будівельних робіт.

Відбудова України потребує швидких і дешевих рішень – людям нема де жити вже зараз. Тоді як реформа і модернізація містобудування – це складно і дорого. А процес євроінтеграції потребує ще й відповідності нормативам Євросоюзу, верховенству права та активних громад..