Конкурс на реконструкцію Центральної площі у Чернівцях

Україна

Чернівці – місто, яке має значний туристичний потенціал. Реалізувати його повною мірою заважають невпорядкованість громадських просторів та ускладнений зв’язок міста з іншими регіонами. Останнім часом у Чернівцях намітився певний прогрес в сторону оновлення громадських просторів. Активно проводяться архітектурні конкурси на реконструкцію міських парків (Жовтневий, парк Шиллера), вулиць та занедбаних просторів. Але найбільш знаковим для міста став конкурс на реконструкцію Центральної площі. Завданням конкурсу було розробити комплексне планування та благоустрій Центральної площі, з урахуванням побажань чернівчан, які були оприлюднені під час публічних консультацій.

Поділену зараз автомобільними артеріями площу пропонують об’єднати у комплексний громадський простір для відпочинку та дозвілля мешканців та гостей міста. Проїзд дозволити тільки громадському транспорту. Частину площі, де встановлено пам’ятник Т. Шевченку, модернізувати та облаштувати як сквер з зеленими насадженнями, дитячим майданчиком та зонами відпочинку. Згідно з світовими тенденціями, простір буде повністю відповідати вимогам інклюзивності.

Музей Гуггенхайма в Більбао

Іспанія

Одним з яскравих прикладів, коли втілення вдалого архітектурного експерименту стало знаковим для міста та значно підвищило його туристичну привабливість, є кейс музею сучасного мистецтва Соломона Гуггенхайма (The Guggenheim Museum Bilbao). В 90-х роках ХХ ст. муніципалітет портового міста на півночі Іспанії оголосив 10-денний творчий конкурс на створення філіалу відомого американського музею. Місто виділило ділянку на березі річки Нервіон, на території колишнього торгового порту, в який проєкт мав вдихнути нове життя. Серед учасників з Японії, Австрії та США найкращим визнали проєкт американсько-канадського архітектора Френка Гері, який працює у стилі деконструктивізму.

Ідея перевершила всі очікування. Основою проєкту музею став образ корабля, що розбився та був складений по частинах. Будівля музею з моменту введення в експлуатацію стала основною сучасною архітектурною домінантою та туристичним магнітом міста. Тут є аудиторія на 300 місць, офісні приміщення, ресторани, кафе, крамниці. У центрі композиції – критий атріум 55 м заввишки. Від нього в усі боки розходяться експозиційні зали різних геометричних форм. Завдяки конструктивним особливостям та міксу оздоблювальних матеріалів, фасади змінюються щохвилини, відповідно до стану погоди, сонячного освітлення, хмар і відблисків води.

Успіх Більбао надихнув й інші міста. У 2010 році було оголошено конкурс на створення філіалу музею Гуггенхайма в Абу-Дабі (ОАЕ), а 2014-го змагання на кращий проєкт оголосили в Гельсінки (Фінляндія). Обидві ділянки також розташовані біля води (в Абу-Дабі на штучному острові, а в Гельсінки – у історичній портовій гавані). На першому етапі конкурсу для скандинавського філіалу було представлено 1715 заявок з 77 країн, що змусило організаторів створити цифрову галерею для ознайомлення з проєктами. У фінал конкурсу вийшли шість пропозицій. Реалізація обох проєктів була призупинена через ряд обставин (наразі поновлено підготовчі роботи), але міста та учасники отримали цінний досвід переосмислення територій задля створення нових центрів тяжіння.

Конкурс на створення центру та музею пам’яті «Бабин Яр»

Київ, Україна

Архітектурний конкурс на кращий проект Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» оголосили наприкінці 2018 року. Його організатором на запрошення BYHMC виступила німецька компанія [phase eins]. На конкурс було подано 165 заявок, з яких міжнародне журі відібрало 10 фіналістів – архітектурних бюро з України, США, Данії, Нідерландів, Франції, Австрії та Німеччини. Зрештою перемогла команда архітектурного бюро Querkraft Architekten та компанія з ландшафтного планування Kieran Fraser Landscape Design з Австрії.

За задумом організаторів, меморіальний центр мав бути розташований поруч із пам’ятним місцем трагедії у Бабиному Яру. Він одночасно виконував би роль музею, а також платформи для досліджень, публічних дискусій і рефлексії трагедії. Проєкт складається з виставкових просторів для основної та змінної експозицій (занурені на глибину 20 м, що символізує шлях жерв Бабиного Яру до місця загибелі), освітнього та дослідницького центрів (наповнений світлом простір, як символ майбутнього), зали для публічних заходів, архіву та музейної колекції, а також меморіальний парк.

Валентина Кравченко, яка брала участь в організації цього конкурсу, розповідає: «Робота над таким меморіалом – це дуже довгий, складний та багатокроковий процес. Ми розуміли, що не можемо відокремити контекст національної пам’яті від архітектурних рішень. Тому ми залучили фахове журі, якісну модерацію. І отримали багато різних, іноді неочікуваних, поглядів. Наприклад, під час оцінки конкурсних проєктів, члени журі , наголошували на тому, що погляд відвідувача має спрямовуватись знизу вверх, як у людини, яка долала шлях жертви. Адже дивитися зверху вниз міг тільки вбивця, який вчиняв злочин. Щоб створити таку візію – потрібен дуже великий досвід фахівців, які вже працювали з цією тематикою та створення майданчику для визначення та прийняття цих професійних рішень».

Оксана Довгополова деталізує, що в роботі над меморіалом була задіяна мультидисциплінарна комісія. «Ми працювали навіть з психологами, спеціалістами по емоціям, щоб зробити приміщення для рефлексій, в які можна звернути щоб «видихнути». Архітектор не зобов’язаний знати, які запобіжники потрібно використовувати, щоб людина у вузькому темному коридорі не провалилася в паніку. А це також є частиною конкурсного завдання. Ми планували, щоб цей меморіальний центр був не кімнатою страху, а простором розуміння прав людини. Щоб архітектор це знав – ми повинні це зазначити. І це є дуже важливою частиною підготовчої роботи».

Національний меморіал та музей 9/11

Нью-Йорк, США

Національний меморіал та музей був створений на місці двох башт Всесвітнього Торгового Центру, зруйнованого внаслідок теракту 11 вересня 2001 року, з метою вшанування пам’яті майже трьох тисяч осіб, які загинули у трагедії. Архітектурний конкурс було оголошено 2003 року. В рамках змагань представлено 5200 пропозицій з усіх штатів США та 63 країн світу. Переможцем став проєкт під назвою «Відображення відсутності» американо-ізраїльського архітектора Майкла Арада. Також до проєкту долучився ландшафтний архітектор Пітер Вокер та кілька підрядників для окремих частин музею.

Обраний проєкт меморіалу складається з двох квадратних басейнів-фонтанів, розташованих в основі колишніх Башт-Близнюків. Вздовж внутрішніх стін каскадом спадають потоки води, спрямовані в квадратні отвори, розташовані на дні кожного з басейнів. Імена 2977 жертв терактів зазначено на 76 бронзових плитах Граунд Зеро, якими викладено парапети обох фонтанів. Меморіал був урочисто відкритий 11 вересня 2011 року, до 10-ї річниці трагедії, а музей, розташований під землею (символ башт, що пішли під землю) – у 2013 році.

Проєкт муніципального житла для системи реабілітаційних центрів «Незламні»

Львів, Україна

Архітектурний конкурс на будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків на вул. Миколайчука став продовженням створення екосистеми Unbroken/Незламні. Першою чергою якого став проєкт шпиталю та реабілітаційного центру для захисників, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій.

Проєкт має стати першим в Україні сучасним комплексом соціального житла, призначеного для переселенців та людей, що проходять реабілітацію в медичному центрі Unbroken. Планується, що майбутнє житло буде належати муніципалітету й надаватиметься мешканцям на умовах оренди.

Учаcть у конкурсі приймали 25 команд з Києва, Львова, Вінниці, Дніпра, Харкова та Чернівців з досвідом проєктування та реалізації житлових будинків. Переможцем став проєкт команди архітекторів харківського бюро Drozdov&Partners на чолі з засновником – архітектором Олегом Дроздовим.

Для втілення задуму та з урахуванням рельєфу місцевості, автори обрали формат міської вілли як основний тип забудови комплексу. Така забудова відіграє роль проміжного елемента між центром та околицями, формуючи зв’язне середовище, притаманне європейським містам. На рівні вулиці формується стилобат з вбудованими громадськими й комерційними приміщеннями, паркінгом та бомбосховищами. Покрівля стилобату створює напівпублічний, відокремлений двір, що інтегрується в навколишній ландшафт. Вбудований в житлові будинки реабілітаційний центр, розташований на схилі ділянки, має найкоротший маршрут до лікарні та безбар’єрний зв’язок з двором та з парком.