Повоєнна відбудова – термін, який зараз набуває важливого стратегічного значення в Україні. Війна зруйнувала і продовжує руйнувати наші міста, інфраструктуру й на найближчі роки стоїть важливе питання – який підхід ми оберемо до відновлення. Варто відбудувати такі самі будинки, дороги, мости, парки, які й були в умовних Бахмуті, Мар’їнці, Маріуполі, що пережили так багато горя та руйнувань? Чи можливо варто сконцентруватися на цьому, як шансі побудувати щось тотально нове, сучасне, як, наприклад, місто Анкара, столиця Туреччини. 

Яким чином нові міста будуть продовжувати традиції міст, які були, й чи мають вони їх продовжувати? Відбудувати все як було не складно, але чи справді цього потребує українське суспільство після перемоги. 

На ці питання відповідає Тетяна Водотика, академічна директорка навчальної програми «Урбаністика та повоєнна відбудова» в Київській школі економіки (KSE). Тетяна кандидатка історичних наук, працює в галузі міських історичних досліджень. За роки наукової кар’єри випустила декілька нон-фікшн книжок з історії міст та історії бізнесу. Одна з них – «Почесні громадяни Києва. 1872–1917», яка отримала нагороду “Книга року 2019”.

Відбудова: які спеціалісти нам для цього потрібні

Місто – це найбільший та найтриваліший проєкт в історії людства. Місто, як структура переживає нації та імперії, управління містом повинно бути сміливим, але делікатним. Навчитися цьому за півтора року неможливо, але можна отримати знання та розуміння як рухатися далі. 

Тому ми в Київській школі економіки (KSE) запустили нову магістерську програму «Урбаністика та повоєнна відбудова». Взагалі це перша та єдина програма, яка містить в назві термін «повоєнна відбудова» та відповідні дисципліни. Починаємо вивчати програму, в першу чергу, з розуміння, що таке місто: історії міст; урбанізація; менеджмент будівництва та інше. 

Важливо те, що тут ми готуємо не архітекторів(-ок) чи планувальників(-ць), а саме менеджерів міста – людей, які розуміються й в архітектурі, й в історії, в документації та менеджменті. Ми вчимо як це все синхронізувати, тому програма базується на 4 основних стовпах:

• Менеджмент;
• Соціогуманітарний компонент – історія та спадщина міст, громади та залучення, антропологія міста;
• Містопланувальний компонент;
• Економіка.

Всі компоненти важливі та рівнозначні. Можна добрати ті компоненти програми, в яких компетенцій бракує, і таким чином нарощувати свою експертність. Наприклад, до нас можуть прийти люди з бекграундом архітектора, які розуміються на транспортному плануванні та логістиці, організації території. Проте, їм не вистачає знань в менеджменті чи урбанізації – й вони можуть у нас їх отримати.

Ця програма двомовна, де будуть читати як українські, так й іноземні лектори. Студенти KSE мають чимало можливостей за кордоном, доступ до закордонних лекторів, стажувань – і це те, що виділяє наш університет на українському ринку освіти. Надалі це, звісно, полегшить доступ до ринку праці за межами України. Але, важливо розуміти, що саме ця програма має соціальну місію та ціннісно спрямована на дім. На відновлення України в широкому розумінні. 

Молоді люди, які хочуть повертатися в Україну матимуть змогу навчатися на безоплатній грантовій програмі KSE. Україна зараз потребує молодих фахівців, які будуть займатися відбудовою міст і налагодженням мирного життя.

Ми розуміємо наскільки важлива якісна освіта і як важливо давати людям якісні знання, адже наші випускники та випускниці підуть у великий світ будувати міста. Й вони мають бути вправними менеджерами, які будуть комплексно підходити до будь-якого свого проєкту. Й з точки розу історії та культурної спадщини, й зі сторони архітектури, і як вправні менеджери, які можуть організувати процеси, залучити інвестиції та запітчити проєкт міжнародним партнерам. 

Як навчати та інтегрувати таких спеціалістів

В моєму розумінні, студент(-ка) –  це не горщик, який потрібно наповнити знаннями, а смолоскип, який потрібно запалити. Показати можливості професії, дати надихаючі приклади та цікаві проєкти. Надати розуміння у необмеженості знань. Світ не закінчується стінами університету, й можна його досліджувати надалі в Україні, Африці, Японії, Америці, Британії. А можна залишитись в Україні та будувати спільний дім, і це – почесно.

На цій програмі ми готуємо людей, які мають стати керівниками громадських організацій, дослідницьких центрів, лідерами територіальних громад, консультантами банків та, звичайно, викладачами університетів. Це люди, які допомагатимуть розробляти стратегії відбудови та розвитку міст, районів. 

Для вступу на цю спеціальність треба пройти співбесіду. Й там є одне з запитань: «В Херсоні пошкоджено історичний Катерининський собор, а на цьому місці хочуть побудувати ТРЦ “Катерининський”. Чи доцільний такий проєкт?». Такого роду питання допоможуть зрозуміти цінності людини, яка прагне навчатись, та покаже нам – чи може людина мислити за межами стандартного переліку запитань для вступників. Продовжуючи аналогію зі смолоскипом, чи може людина “горіти” та робити смолоскипи із того, що є під рукою. 

Такі речі має розуміти людина, яка навчалась у KSE. Вона може бути на посаді радника у девелоперській компанії чи архітектурному бюро й допомагати будувати з сенсами та розумінням.  

Скільки часу нам потрібно буде на відбудову 

Якщо говорити про фізичну відбудову, то час можна порахувати в роках. Відбудувати будинок можна швидко, перейменувати вулицю можна за 5 хвилин. Інше питання – це комунікація всіх цих перебудов і змін – вона може тривати довший час. 

Окрім відновлення не фізичного, важливе відновлення економічних функцій. Наприклад, Бердичів був багатим містом, де проводився торговельний ярмарок. Згодом, коли в Російській імперії почали будувати залізницю, то через Бердичів вона не пройшла. В результаті, місто занепало, адже адаптуватись до нових умов виявилось не просто. 

Ось саме цей пошук та нарощування нової економічної функції міст може зайняти роки. Наприклад, Донбас – замінована територія, там зруйновані самі міста та містечка, Крим –  став потужною військовою базою невідомо скільки там зброї. Скільки потрібно часу на розмінування, в умовах незакінченої війни – також невідомо. Чи зможе Крим повернути свою курортну функцію, чи зможуть Євпаторія, Саки та Судак знову стати курортними містечками, при тому, що Чорне море заміноване, пляжі забруднені – ще одне відкрите питання.

На сьогодні ми маємо більше питань, ніж відповідей, щодо економічної, історичної функції наших міст. Тому почати варто із правильного формулювання питання. Яких міст потребуватиме Україна після перемоги? Який захист їм потрібен? Хто буде жити в новозбудованих кварталах?  

В цьому ми й бачимо свою соціальну місію як університет – підготувати спеціалістів, які зможуть шукати та знаходити відповіді на ці питання спільно з державою, бізнесом, суспільством.